Конституційне право зарубіжних країн - Реферат

Крім того що воно розвиває загальну професійну культуру будь-якого юриста і політолога, досить важливий і прикладний характер відповідних знань. По-перше, для тих студентів, які готують себе до дипломатичної і іншої зарубіжної роботі, а по-друге, у звязку з постійною потребою в порівняльному аналізі вітчизняних і зарубіжних інститутів конституційного права. Росія встала на шлях демократичного розвитку, що враховує світовий досвід, і їй постійно доводиться удосконалювати свою правову та політичну систему відповідно до мінливими умовами.Для того, щоб визначити суть досліджуваної галузі права, треба вирішити, що саме повинні регулювати норми конституційного права. Оскільки ці норми утворюють єдину взаємоповязану систему, необхідно зясувати, які системо-утворюючі ознаки конституційного права, що відрізняє дану галузь права від суміжних галузей, особливо прикордонних з конституційним правом. Другу групу утворюють концепції, що визначають предмет конституційного права залежно від відповіді на питання про те, що повинні регулювати, гарантувати і захищати норми цього права. Інакше кажучи, це має бути відповідь на питання про те, чи є організація публічної влади самоціллю правового регулювання або норми конституційного права потрібні в першу чергу для того, щоб захистити права та інтереси людини і забезпечити таку організацію і такий порядок здійснення влади, які б підпорядкували цю владу інтересам і потребам людини. В даному випадку носієм владних повноважень виступає держава в особі своїх інститутів, а носієм свободи виступає людина, права і свободи якої утворюють вищу цінність у суспільстві, державі та праві.До формалізованих джерел конституційного права належать конституція, різновиди законів, окремі акти глави держави й уряду, парламентські регламенти i судові прецеденти. Форми (джерела)конституційного права будь-якої держави - це засоби виразу правил поведінки учасників конституційно-правових відносин інадання їм обовязкової сили. З нашої точки зору, таке визначення даного терміна дозволяє полегшити завдання визначення форм (джерел) конституційного права тих норм цієї галузі, що не мають безпосередньої сили правових норм (наприклад, конституційні звичаї, доктрини, традиції - у мусульманських країнах тощо). Нормативно-правові акти конституційного права прийнято поділяти на закони, нормативні акти виконавчої влади, нормативні акти органів конституційного контролю(нагляду), парламентські регламенти, акти органів місцевого самоврядування. Конституція у будь-якій державі - це основний закон, який має особливу форму,зміст, це основне джерело конституційного права і в силу цього заслуговує окремого вивчення.Документ складається із власне Конституції, перших десяти поправок (Білль про права) і другого циклу поправок. Конституція США, як і сама держава, створювалася в часи гострої боротьби. Аналіз змісту Конституції дає можливість виокремити принципи, що визначають політичний устрій і систему державної влади США:-верховенство влади народу і закону;-гарантії прав і свобод людини;-поділ влади, система заборон і противаг;-федералізм;-механізм змін і доповнень Конституції шляхом внесення поправок. Конституція 1787 р. закріпила федеральний устрій союзної держави з набагато сильнішим урядом, системою поділу влади по горизонталі (законодавча, виконавча і судова) і вертикалі (федерація - штати), а також з постом президента, який наділявся всією повнотою виконавчої влади. У цьому документі, що починається короткою преамбулою і розділом про основні права громадян, детально регулюються питання взаємовідносин федерації і всіх 16 земель - субєктів федерації, а також визначається система органів влади, управління і правосуддя.Отже, конституційне право конкретної країни - це сукупність юридичних норм, які закріплюють певні засади економічної і політичної організації суспільства, порядок формування, організацію і компетенцію найголовніших ланок державного механізму, територіальну організацію держави, визначають основи взаємовідносин держави та особи. До предмета конституційного права належать відносини безпосередньо політичного характеру, що виникають у процесі організації та здійснення влади у структурі звязків “держава - особа” і “особа - держава”. Субєктом переважної більшості таких відносин виступає держава, тому їх можна назвати державно-політичними відносинами владарювання. Конституційне право можна визначити як сукупність юридичних норм, що регулюють державно-політичні відносини владарювання. Конституційно-правові інститути поділяються на три види: загальні - це складні нормативні формування комплексного змісту (інститут начал організації і діяльності державного механізму, інститут територіальної організації держави, інститут конституційного статусу особи); головні - входять до складу загальних; початкові - включають кілька правових норм.

Зміст

Вступ

1. Предмет конституційного права зарубіжних країн

2. Система конституційного права зарубіжних країн

3. Джерела конституційного права зарубіжних країн

Список використаної літератури

Отже, конституційне право конкретної країни - це сукупність юридичних норм, які закріплюють певні засади економічної і політичної організації суспільства, порядок формування, організацію і компетенцію найголовніших ланок державного механізму, територіальну організацію держави, визначають основи взаємовідносин держави та особи.

До предмета конституційного права належать відносини безпосередньо політичного характеру, що виникають у процесі організації та здійснення влади у структурі звязків “держава - особа” і “особа - держава”. Субєктом переважної більшості таких відносин виступає держава, тому їх можна назвати державно-політичними відносинами владарювання. Конституційне право можна визначити як сукупність юридичних норм, що регулюють державно-політичні відносини владарювання.

Важливим елементом структури конституційного права є його інститути. Конституційно-правовий інститут - це сукупність юридичних норм, що регулюють коло однорідних і взаємоповязаних відносин. Конституційно-правові інститути поділяються на три види: загальні - це складні нормативні формування комплексного змісту (інститут начал організації і діяльності державного механізму, інститут територіальної організації держави, інститут конституційного статусу особи); головні - входять до складу загальних; початкові - включають кілька правових норм.

Суттєвим елементом системи конституційного права є його норми. Конституційно-правова норма - це правило поведінки учасників державно-політичних відносин владарювання, яке встановлене державою, забезпечене її авторитетом і за певних умов - примусом. За функціями конституційно-правові норми поділяються на установчі (конкретні правила поведінки), регулятивні (регулюють державно-правові відносини владарювання), охоронні (повязані із встановленням юридичних заборон).

Роблячи підсумки щодо джерел кпзк,то можна сказати , що основним джерелом є Конституція. Вона є представником як і прав і свобод людей і громадянин,так і вміст процесу роботи і обовязків законодавчої,виконавчої і судової гілки влади.

Другорядними джерелами є конституційні,органічні і звичайні закони. Це ті закони,які вносять зміни,поправки і доповнення до конституцій та про вибори,громадянство,тощо.

Також,джерелом конституційного права є також парламентські регламенти (статути). З їх допомогою регулюються організація і діяльність палат парламенту. Акти глави держави та уряду - джерела конституційного права окремих країн. Це акти (накази, укази), наприклад з питань виборчої системи, статусу депутатів парламенту. В країнах, які належать до англосаксонської моделі, джерелами конституційного права є судові прецеденти - це рішення вищих судів у конкретних справах, які мають обовязкове юридичне значення для нижчих або рівних за рангом судових установ. Конституційні угоди - є засобом регулювання у країнах англосаксонської моделі права, регламентують найважливіші питання державного ладу.

1. Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов / Под общ. ред. М.В.Баглая , Ю.И.Лейбо и доктора юридических наук, проф. Л.М.Энтина. - М.: Издательство НОРМА, 2000. - 832 с.

2. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Навч. посіб. / В.М. Бесчастний, О.В. Філонов, В.М. Субботін, С.М. Пашкова; За ред. В.М. Бесчастного. - К.: Знання, 2007. - 467 с.

3. Шаповал В.М Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс: підручник / В.М. Шаповал. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 480 с.

4. Дежравне право зарубіжних країн (у схемах): Навч. посіб. / Б.В. Калиновський, О.Я. Лапка, Н.Я. Лапка, Т.О. Пікуля, Л.А. Івершенко, Л.М. Козодой, К.В Тарасенко; За заг. ред. О.Я. Лапки. - К.: КНТ, 2012. - 528 с.

5. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. Георгіца А.З. - Чернівці: Рута,2000. - 424 с.

6. Державне право зарубіжнх країн: Навч. посіб. / С.К. Бостан, С.М.Тимченко, доц. юр. наук С.В.Ващенко. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 504 с.

7. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка. - К.: Юрінком Інтер, 2006.

8. Конституція України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 16.06.2015р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2015. - 64 с. - (Закони України)

Размещено на .ru