Конституційне право особи на правову допомогу і його реалізація на досудових стадіях кримінального процесу - Автореферат

Важливе місце серед них займає право на правову допомогу. Такий стан речей можна пояснити недосконалістю чинного кримінально-процесуального законодавства, а також відсутністю в Україні ґрунтовних теоретичних досліджень щодо визначення поняття, сутності і змісту права на правову допомогу в кримінальному судочинстві, місця цього інституту в загальнодержавному механізмі забезпечення прав і свобод людини в Україні, кола субєктів як надання, так і отримання правової допомоги, механізму реалізації цього конституційного права субєктами процесу на різних його стадіях тощо. Головна мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб із врахуванням сучасних положень вчення про права людини і досягнень науки кримінально-процесуального права розробити механізм реалізації конституційного права на правову допомогу на досудових стадіях кримінального процесу і на цій основі сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства, а також проекту КПК. дослідити співвідношення понять "право на правову допомогу", "право на захист", "право на судовий захист" та розкрити сутність конституційного права на правову допомогу в кримінальному процесі; Для зясування сутності і визначення понять "кримінально-процесуальна функція", "функція субєкта кримінального процесу", "досудове провадження", "правова допомога", "право на захист", "право на судовий захист" застосовувався формально-логічний метод.Конституційні гарантії прав особи у кримінальному судочинстві, на думку дисертанта, - це закріплені в Конституції України правові положення (юридичні засоби), що регламентують право кожного звернутися за захистом порушених прав до певних державних органів і їх обовязок реагувати відповідним чином, встановлюють принципи процесуальної форми розслідування і розгляду кримінальних справ, закріплюють основи правового статусу субєктів процесу, надають можливість зацікавленим особам брати активну участь у судочинстві, визначають порядок і міру можливого обмеження їх конституційних прав і свобод з метою встановлення обставин вчиненого злочину. У дисертації розкривається зміст вищезазначених правових засобів, які складають цілісну, взаємоповязану систему, і стверджується, що однією із конституційних гарантій прав і законних інтересів особи у кримінальному судочинстві є право кожного на правову допомогу (ст.59 Конституції). У підрозділі 1.2 "Поняття і юридичний зміст конституційного права особи на правову допомогу в сфері кримінального судочинства" досліджується генезис інституту правової допомоги в кримінальному процесі, його юридична природа і зміст. На підставі узагальнення широкого кола літературних джерел автор дійшов висновку, що право на правову допомогу у судочинстві забезпечувалося як особам, котрі скоїли злочин, так і постраждалим від злочинних дій. У підрозділі 1.3 "Субєкти одержання і надання правової допомоги та їх процесуальні функції" визначається коло осіб, яким, на думку здобувача, повинно забезпечуватися конституційне право на правову допомогу у кримінальному судочинстві, досліджуються істотні ознаки субєктів надання такої допомоги та їх процесуальні функції.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в удосконаленні механізму реалізації конституційного права особи на правову допомогу на досудових стадіях кримінального судочинства, і отримано наукові і практичні результати, основними з яких є наступні. Проаналізувавши поняття, сутність і систему конституційних гарантій прав і свобод особи у кримінальному процесі, здобувач стверджує, що забезпечення кожному права на правову допомогу є конституційним принципом кримінального судочинства, який повинен знайти відображення і в КПК України.

Основний зміст роботи

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в удосконаленні механізму реалізації конституційного права особи на правову допомогу на досудових стадіях кримінального судочинства, і отримано наукові і практичні результати, основними з яких є наступні.

Проаналізувавши поняття, сутність і систему конституційних гарантій прав і свобод особи у кримінальному процесі, здобувач стверджує, що забезпечення кожному права на правову допомогу є конституційним принципом кримінального судочинства, який повинен знайти відображення і в КПК України.

Визначивши коло субєктів як одержання, так і надання правової допомоги, дослідивши їх характерні ознаки, автор формулює висновок про необхідність удосконалення процесуального статусу адвоката-захисника і адвоката-представника і висловлює конкретні пропозиції з цього приводу. На думку дисертанта, тимчасовим захисником, про якого йде мова у ст.47 КПК, може бути тільки адвокат. З метою врегулювання його статусу на законодавчому рівні слід вирішити питання про обсяг прав тимчасового захисника, можливість його подальшої участі у справі, адвокатську таємницю і збереження таємниці досудового слідства після того, як він виконав свою роль, тощо.

З метою підвищення ефективності правової допомоги на досудових стадіях кримінального процесу здобувачем сформульовано низку пропозицій щодо внесення ряду змін і доповнень до статей 73, 43-1, 44, 45, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 60, 61, 96, 97, 99, 107, 140, 206, 251 чинного КПК та доповнення Кодексу новими статтями 20-1, 51-1, 197-1.

1. Омельченко Т.В. Проблемы справедливости в уголовном судопроизводстве // Ідея справедливості на схилі ХХ століття: Матеріали VI Харківських міжнародних Сковородинівських читань/ Відп. ред.О.М. Бандурка. - Х., Ун-т внутр. справ. - 1999. - С.237-239.

2. Омельченко Т.В. Реалізація права на правову допомогу на досудових стадіях кримінального судочинства // Вісник Університету внутрішніх справ. - Х., 2000. - № 11. - С.158-162.

3. Омельченко Т.В. Функції обвинувачення і захисту на досудовому слідстві // Вісник Університету внутрішніх справ. - Х., 2000. - № 12-1. - С.105-110.

4. Омельченко Т.В. Правовий статус учасника процесу як основа співробітництва населення з правоохоронними органами // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. ст. - Донецьк, 2000. - № 2, ч.2. - С.138-141.

5. Омельченко Т.В. Досудові провадження в кримінальному процесі України: становлення і розвиток // Вісник Університету внутрішніх справ. - Х., 2001. - № 13. - С.76 - 80

6. Омельченко Т.В. Дізнання в кримінальному процесі України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х., 2001. - Спецвипуск. - С.185 - 188.

7. Омельченко Т.В. Совершенствование законодательства о субъектах защиты на досудебных стадиях уголовного судопроизводства в Украине и Российской Федерации // Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации. Ч.3: Уголовно-правовые, криминологические и криминалистические проблемы борьбы с преступностью на современном этапе: Сб. материалов науч. - практ. конф. - Белгород: Изд-во БЕЛГУ, 2002. - С.63 - 69.

8. Омельченко Т.В. Право на правову допомогу в системі юридичних гарантій забезпечення прав і свобод людини у сфері кримінального судочинства // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. - Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ. - 2003. - С.76 - 77.

9. Омельченко Т.В. Теоретичні і практичні проблеми реалізації права на правову допомогу на досудових стадіях кримінального судочинства // Право і Безпека. - Х., 2003. - № 2. - Т.2. - С.123 - 126.

10. Омельченко Т.В. Захисник на досудовому слідстві: адвокат чи фахівець у галузі права? // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2003. - Вип.21, ч.1. - С.121 - 125.