Поняття та підстави набуття права на соціальний захист, конституційні гарантії його здійснення та законодавче закріплення. Різновиди та особливості загальнообов"язкового страхування. Підстави та форми надання державної соціальної допомоги громадянам.
Діяльність щодо соціального захисту населення є обовязковою складовою будь-якої сучасної держави, тим більше держав, які визнали себе соціальними. Аналіз чинного законодавства у сфері соціального захисту і практики його реалізації свідчить про визначення права соціального захисту новою галуззю національного законодавства, яка перебуває на етапі становлення. Юридичною основою для визнання цієї галузі права є конституційні положення щодо прав громадян у сфері соціального захисту, а також законодавство України, яке регулює відносини у цій сфері.Система соціального захисту як особливий соціальний та правовий інститут знаходиться в процесі свого розвитку. Термін „соціальний захист” має різні значення і використовується у широкому та вузькому розумінні. соціальний захист - категорія надзвичайно динамічна і рухлива, безпосередньо повязана із соціальною політикою держави. Стан реалізації законодавчо закріплених економічних, правових, соціальних гарантій, що забезпечують кожному члену суспільства дотримання найважливіших соціальних прав, на нашу думку, слід визначати як соціальну захищеність. Одним із соціальних прав, які гарантує і повинна забезпечувати держава, є право на соціальний захист. Отже, соціальний захист має справу з установленими законодавством категоріями громадян, які внаслідок обєктивних причин не мають достатніх засобів для існування та утримання непрацездатних членів сімї.В основу юридичного механізму соціального захисту покладено категорію соціального ризику, як можливість настання матеріальної незабезпеченості в результаті відсутності заробітку або трудового доходу з обєктивних соціально значущих причин, а також у звязку з додатковими витратами на утримання дітей та інших членів сімї, які потребують допомоги, на задоволення потреб у медичних і соціальних послугах. Соціальні ризики як підстава для набуття людиною права на соціальне забезпечення були встановлені у міжнародних актах - Конвенціях та Рекомендаціях МОП - № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення (1952 p.), № 128 про допомоги по інвалідності, по старості і в разі втрати годувальника (1967 р.) та ін., а також у Європейському кодексі соціального забезпечення (Рада Європи, 1964 p., переглянутий у 1990 p.), Європейській соціальній хартії (Рада Європи, 1961 p., переглянута у 1996 p.), Європейській хартії про основні соціальні права трудящих (Європейський Союз, 1989 p.). Згідно з наведеними міжнародними актами до соціальних ризиків, які утворюють основу для набуття людиною права на соціальне забезпечення, належать: тимчасова непрацездатність; вагітність і пологи; необхідність догляду за малолітньою дитиною, або дитиною-інвалідом, або за інвалідом, престарілим членом сімї; хвороба; інвалідність; старість (досягнення пенсійного віку); смерть годувальника; безробіття з незалежних від людини причин; нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання; смерть та деякі інші. Так згідно зі статтею 11 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, передбачено два поняття - страховий ризик і страховий випадок, як підстави набуття права на соціальний захист. Основи законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування передбачають наступні страхові випадки: тимчасова непрацездатність, вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною, інвалідність, хвороба, досягнення пенсійного віку, смерть годувальника, безробіття, соціальні послуги та інші матеріальні витрати, повязані з певними обставинами, нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання (ст.Згідно з Конституцією Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою - ці засади мають визначальне значення для здійснення права людини на соціальний захист в Україні. Конституція визнала право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46); для громадян, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (ст. Стаття 46 Конституції є ключовою для розуміння соціального захисту, вона передбачає право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Так, згідно з Основами законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування (від 14 січня 1998 р.) право на забезпечення за таким страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, я
План
План
Вступ
1. Поняття та підстави набуття права на соціальний захист
1.1 Соціальний захист як правова категорія
1.2 Підстави набуття права на соціальний захист
2. Національне законодавство у сфері соціального захисту
2.1 Конституційні гарантії здійснення права на соціальний захист
2.2 Законодавче закріплення права на соціальний захист в Україні
3. Основні організаційно-правові форми соціального захисту
