Конституційні засади становлення і розвитку парламентаризму в Україні - Автореферат

Тому в роботі значну увагу приділено питанням теорії та історії парламентаризму в Україні, зроблені спроби самовизначитися щодо понять концептуального характеру (парламентаризм, парламент, функції парламенту, парламентське право тощо). уточнити зміст поняття парламентського права України, а також конституційних інститутів (інститутів конституційного права), які обєктивно сполучені з організацією і діяльністю Верховної Ради України; висвітлити основні проблеми розмежування компетенції Верховної Ради України і компетенції інших вищих органів держави в контексті конституційного формулювання «Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні»; дослідити форми реалізації компетенції Верховної Ради України (як безпосередньо, так і через діяльність її органів та посадових осіб) і запропонувати засоби удосконалення конституційно-правового статусу парламенту. Обєкт дослідження становлять процеси розвитку парламентаризму в Україні; унормування організації і діяльності органів державної влади, які здійснювали політичне представництво українського народу у різні періоди історії парламентаризму; сучасний стан конституційно-правового статусу Верховної Ради України.У вступі обґрунтовується актуальність і значущість теми дисертаційного дослідження, характеризується ступінь її розробленості, визначаються мета і завдання роботи, окреслюється методологічна і теоретична основа.В ряді країн, де органи законодавчої влади мають іншу власну назву, термін парламент вживається разом з цією назвою або є складовою відповідної конституційної дефініції (один з прикладів ст. З іншого боку, із зазначеного не випливає, що Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно і без участі інших органів (право законодавчої ініціативи Президента України і Кабінету Міністрів України, право вето Президента України). В Конституції Верховна Рада України не визначена як представницький орган державної влади, хоча її представницький характер прямо випливає з представницьких мандатів народних депутатів України. На думку автора дисертації, законодавча влада - це поняття, яке, по-перше, позначає зміст і наслідки волевиявлення народу (виборчого корпусу) на відповідних, законодавчих референдумах; по-друге, відображає сукупність повноважень різних елементів державного механізму (насамперед парламенту), прямо співвіднесених із законотворчістю; по-третє, фіксує одну з головних, «титульну» функцію парламенту; по-четверте, називає сам парламент і позначає його призначення. У другому розділі «Історико-правові аспекти становлення парламентаризму в Україні» досліджується генеза, передісторія та історія (головні віхи) парламентаризму в Україні, аналізується проблема співвіднесеності теорії парламентаризму з практикою організації представницьких органів державної влади радянської доби.Парламентське право - це підгалузь конституційного права України, сукупність конституційно-правових норм, які регулюють організацію і діяльність Верховної Ради України, а також регламентують питання взаємовідносин парламенту з іншими органами державної влади у звязку з реалізацією його функцій і повноважень. Системність парламентського права забезпечується рядом чинників, чи не найважливішим з яких є наявність в Конституції окремого розділу, присвяченого організації і діяльності Верховної Ради України. Системність парламентського права підтверджується і наявністю певного кола законів, які регулюють організацію і діяльність парламенту, його органів та посадових осіб. Конституція передбачає прийняття спеціального закону про Регламент Верховної Ради України, тобто передбачено нібито підвищити рівень правового регулювання у згаданій сфері. На відміну від законів, які регулюють відносини «після» конституцій (хоча і на їх основі), регламенти здійснюють регулювання «разом» з конституціями.

Основний зміст