Конституційні основи системи стримувань і противаг як засіб організації та функціонування державної влади в Україні - Автореферат

Світовий досвід засвідчує, що надійним засобом усунення негативних явищ, які виникають під час організації та функціонування державної влади, є система стримувань і противаг, за допомогою якої відбувається взаємодія різних гілок влади в процесі вирішення ними загальнодержавних питань. Дане дослідження особливої необхідності набуває зараз, коли змінюються основні пріоритети розвитку державності в Україні, відбувається процес налагодження взаємовідносин гілок державної влади на підставі ліквідації обєктивних та субєктивних причин існування протистояння між ними в період реформування української держави на сучасному етапі. Головна мета дисертаційного дослідження - зясувати, яким чином формується і втілюється на підставі відповідних конституційних норм система стримувань і противаг в державах з різними формами правління; виявити відмінності в механізмах функціонування їх інститутів; встановити особливості системи стримувань і противаг за умов існуючої в Україні державної влади і на цій основі розробити пропозиції щодо її вдосконалення. дослідити різні підходи вчених до розуміння принципу розподілу влади та системи стримувань і противаг, на цій основі запропонувати визначення системи стримувань і противаг; визначити шляхи вдосконалення системи стримувань і противаг з метою ефективної взаємодії та співробітництва гілок державної влади в Україні. система стримування противага державаУ першому підрозділі "Історія виникнення та розвитку системи стримувань і противаг” розглядаються науково-історичні засади вивчення проблеми системи стримувань і противаг; наголошується, що підвалини для розвитку цієї доктрини були закладені ще античними мислителями, які, виходячи з існуючої історичної дійсності, наголошували на необхідності поділу праці між окремими прошарками (станами, кастами) рабовласницького суспільства, на потребі функціонування різних державних органів, з притаманними їм специфічними завданнями та функціями; відзначали важливість розмежування їх повноважень. Окрім цього, історіографічне дослідження, а також порівняльний аналіз становлення системи стримувань і противаг як в Україні, так і в зарубіжних державах, дали змогу автору запропонувати періодизацію якісних етапів генезису системи стримувань і противаг: І етап - дослідження доктрини системи стримувань і противаг в працях античних філософів та зародження елементів цієї системи в державному будівництві країн тих часів; Застосування системи стримувань і противаг в президентських республіках розглянуто на прикладі США та виділено характерні ознаки, а саме: дотримання формальних вимог жорсткого розподілу і запровадження збалансованої системи стримувань і противаг; обрання президента на загальних виборах; поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента; формування уряду президентом лише за обмеженою участю парламенту; відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом, права глави держави на розпуск парламенту та інституту контрасигнування. На основі аналізу конституцій цих держав в роботі визначено низку характерних ознак, притаманних парламентським республікам, в яких запроваджена система стримувань і противаг: здійснення повноважень глави держави (президента) і глави уряду різними особами; обмеженість повноважень глави держави і водночас віднесеність реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави; формування уряду парламентом за участю глави держави, яка в багатьох випадках є майже номінальною; формальна політична відповідальність уряду (колективна та індивідуальна) перед парламентом; право глави держави розпустити парламент, яке, як правило, ефективно контролює уряд; контрасигнування актів глави держави главою уряду або відповідним міністром; глава держави обирається не на загальних виборах, а парламентом або спеціальною колегією, яка в основному складається з депутатів того ж парламенту. Визначено найбільш загальні елементи системи стримувань і противаг, які існують у сучасній теорії та практиці конституційного права: різні терміни функціонування державних органів влади (Австралія, Ірландія, Нідерланди, США, Україна, Франція, ФРН); різні засоби формування гілок влади (Росія, США, Україна, Фінляндія, Франція); право вето - законодавче (парламентське) вето, відкладальне, "кишенькове” вето президента; інтерпеляція - запити депутатів (США, Україна), створення контрольних і слідчих комісій (Італія, США, Україна); інвеститура (вотум довіри) - при формуванні уряд повинен одержати довіру у парламенту (Італія); бікамералізм - двопалатна побудова парламенту (Австрія, Бельгія, Канада, Нідерланди); право промульгації (США, Україна); контрасигнування (Іспанія, Італія, Україна); колегіальний характер уряду (в усіх державах); порядок взаємовідносин між урядовою партією і опозицією; конституційно-правова відповідальність вищих державних органів та посадових осіб: а) процедура імпічменту щодо президента (Бразилія, Італія, Росія, США), суддів та інших посадових осіб (Японія), б) біцефальний характер виконавчої

Основний зміст роботи