Сутність виборчого права та його принципи. Порядок організації виборів, як конституційного інституту безпосередньої демократії. Процес висування і реєстрації кандидатів у депутати. Роль виборчих комісій в процесі організації та проведення виборів.
Вибори охоплюють цілий процес, який називається виборчою кампанією, що починається від призначення дати виборів і включає всі стадії підготовки до них: утворення виборчих округів, дільниць для голосування, складання або перевірка списків виборців, формування виборних органів, голосування та визначення його результатів. Якщо в окрузі було висунуто тільки одного кандидата, то голосування взагалі не проводиться, оскільки для його обрання досить одного голосу (кандидат може проголосувати сам за себе). Субєктом виборчого процесу є: виборець; виборча комісія, утворена відповідно Закону «Про вибори народних депутатів України» або Закону України «Про Центральну виборчу комісію»; партія (блок), що висунула кандидатів у депутати; кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом; офіційний спостерігач від партії (блоку) - субєкта виборчого процесу. Серед повноважень, визначених Законом України «Про Центральну виборчу комісію», Центральна виборча комісія: - здійснює контроль за додержанням і однаковим застосуванням законодавства про вибори депутатів виборцями, окружними і дільничними виборчими комісіями та їх членами, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами цих органів, підприємствами, закладами, установами, організаціями та їх посадовими особами, засобами масової інформації, їх власниками, посадовими особами та творчими працівниками, кандидатами у депутати, партіями (блоками), їх представниками та уповноваженими особами, офіційними спостерігачами, іншими обєднаннями громадян; При проведенні голосування на виборчій дільниці два члени дільничної виборчої комісії надають виборцю можливість проголосувати: один член дільничної виборчої комісії за умови предявлення відповідного документа та наявності виборця у списку виборців на відповідній виборчій дільниці надає виборцю список для підпису; другий член дільничної виборчої комісії вписує своє прізвище і розписується у визначеному місці на виборчому бюлетені і контрольному талоні виборчого бюлетеня, проставляє на контрольному талоні у позначеному місці номер, за яким виборця внесено до списку виборців на дільниці.Порядок виборів, тобто система політичних суспільних відносин, повязаних з виборами, називається виборчою системою, а система правових норм, якими регулюються вибори, - виборчим правом. Під принципами виборчого права слід розуміти основоположні ідеї, які концентрують у собі соціально-політичні умови виборів і виступають як загальнообовязкові безперечні нормативні вимоги. В обєктивному розумінні термін «виборче право» - це сукупність правових норм, якими регулюються вибори у конкретній країні (право одержання голосу участі у виборах, оскарження результатів і порушень на виборах). За правилами мажоритарної виборчої системи обраним по виборчому округу вважається той кандидат (чи список кандидатів), який дістав установлену більшість голосів. Виборчий процес включає такі етапи: складання та уточнення списків виборців; утворення виборчих округів; утворення виборчих дільниць; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів у депутати; проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; припинення діяльності виборчих комісій.
Вывод
Порядок виборів, тобто система політичних суспільних відносин, повязаних з виборами, називається виборчою системою, а система правових норм, якими регулюються вибори, - виборчим правом. Під принципами виборчого права слід розуміти основоположні ідеї, які концентрують у собі соціально-політичні умови виборів і виступають як загальнообовязкові безперечні нормативні вимоги. Принципи виборчого права закладені у природі суспільного устрою тієї чи іншої держави і виконують функцію загальнонормативного орієнтира. Офіційно вони закріплюються, як правило, у конституціях відповідних держав і виборчих законах.
В обєктивному розумінні термін «виборче право» - це сукупність правових норм, якими регулюються вибори у конкретній країні (право одержання голосу участі у виборах, оскарження результатів і порушень на виборах). Як субєктивне право особи (громадянина) воно поділяється на активне в пасивне виборче право. Активне виборче право - це встановлене законом право громадянина брати участь у виборах в органи державної влади насамперед шляхом голосування. Пасивне виборче право означає право балотуватись на відповідні посади, тобто право бути обраним.
Залежно від способу визначення результатів голосування виборчі системи поділяють на мажоритарні та пропорційні.
Виборчі системи, в основу визначення результатів голосування яких покладено принцип більшості, називаються мажоритарними. За правилами мажоритарної виборчої системи обраним по виборчому округу вважається той кандидат (чи список кандидатів), який дістав установлену більшість голосів. Розрізняють три основних різновиди мажоритарної системи: абсолютної, відносної та кваліфікованої більшості. За цією системою мандати по кожному виборчому округу розподіляються відповідно (пропорційно) до кількості голосів, поданих за кожний список. Вибори, що проводяться за пропорційною системою, є суто партійними. Кожна партія висуває свій список кандидатів на виборні посади.
Народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Кількісний склад Верховної Ради України визначається Конституцією України. Вибори депутатів здійснюються на засадах пропорційної системи з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій. У розподілі мандатів депутатів беруть участь партії (блоки), виборчі списки яких за підсумками голосування на виборах депутатів набрали не менше трьох відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.
Виборчий процес включає такі етапи: складання та уточнення списків виборців; утворення виборчих округів; утворення виборчих дільниць; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів у депутати; проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; припинення діяльності виборчих комісій.
Референдум - це політичний і правовий інститут, спрямований на розвязання кардинальних проблем загальнонаціонального і місцевого значення. Предметом всеукраїнського референдуму може бути затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до неї змін і доповнень; прийняття, зміна чи скасування законів України або окремих положень; прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів. На всеукраїнський референдум можуть виноситися питання, які згідно з Конституцією належать до відання України, тобто питання загальнодержавного значення. Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території (ст. 73 Конституції). Поряд із всеукраїнським референдумом відповідно до чинної Конституції України і законодавства проводяться місцеві референдуми. Можливість їх проведення передбачається Конституцією України (статті 38, 143), законами «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими нормативно-правовими актами.
Місцеві референдуми - це безпосереднє (пряме) волевиявлення територіальних громад щодо прийняття рішень з питань місцевого значення шляхом голосування членів цих громад.
Список литературы
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С. 141.
2. Закон України «Про вибори народних депутатів України» станом на 25 березн. 2004 р. №1665-IV.
3. Андрусяк Т.Г. Теорія держави та права. - Л.: Слово, 2007.
4. Бостан С.К. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 503 с.
5. Виборчі комісії - організатори підготовки та проведення виборів народних депутатів України // Вибори до Верховної Ради України 2006 року: інформ.-аналіт. зб.-к. - Книга 1. - К., 2006. - С. 253-292.
6. Давидович Я.В. Досвід застосування пропорційної виборчої системи в Україні // Вибори та демократія: наук. просвіт.-правничий журн. - К., 2007 - №2 (12). - С. 121-124.
7. Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади й управління зарубіжних країн. - Х.: Право, 2007.
8. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. - К.: Український центр правничих студії 1999. - 376 с.
9. Конституційне право України. / За ред. А.З. Георгіца. - К.: Юрінком інтер, 2008.
10. Конституційне право України. / За ред. О.В. Ріяки - К.: Юрінком Інтер, 2007.
11. Лісничий В.В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн: Навчальний посібник/ Василь Лісничий. - К.: Професіонал, 2004. - 335, с.
12. Мельник М.І. Проблеми організації підготовки та проведення парламентських і місцевих виборів 2006 року // Вісник ЦВК. - №3 (5). К., 2006. - С. 24-29.
13. Рубаник В.Є. Лекції з історії держави та права зарубіжних країн: Навч. посібник. - Х.: Консум, 2003. -527 с.
14. Рябець М.М. Центральна виборча комісія: віхи становлення та розвитку. Статті, доповіді, виступи, інтервю // Практика реалізації законодавства про вибори та референдуми в Україні та шляхи його подальшого вдосконалення. - К., 2003. - C. 537-556.
15. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави: [Навч. посібник для студентів гуманіт. фак. вищ. навч. закладів]/ [Ред. Недашківський В.П.]. - К.: ТАНДЕМ, 2007.
16. Співак В.І. Правова культура виборів в Україні: теорія і практика / Інст. держ. і права ім. В.М. Корецького НАНУ. - К.: «Юрид. думка», 2006. - 156 с.
17. Стешенко Т. Взаємовідносини виборчих комісій з органами місцевого самоврядування // Теорія та практика державного управління: III Матер. Міжнар. наук. конгресу, 26 лют. 2003 р. - Х., 2003. Вип. 2. - С. - 57-60.
18. Татарнікова Л.А. Виборчий процес і виборчі комісії: досвід парламентських виборів 2006 року // Вибори-2006. Досвід. Проблеми. Перспективи. Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. 31 жовт. - 1 лист. 2007 р. - К., 2007. - С. 413-417.
19. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. - К: Юрінком Інтер, 2008. - 536 с.
20. Хутинаев И.Д. Институт президентства и проблемы формы государства. - М.: Юридическая Литература, 2004.
21. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. - М.: Юристь, 2005. - 669 с.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
