Зміни в державному статуті УСРР, перетворення державного апарату. Судові та правоохоронні органи, особливості та обґрунтування їх діяльності. Кодифікація законодавства. Конституція УРСР 1937 р. та аналіз основних рис кримінального та цивільного права.
Аннотация к работе
Договір про утворення Союзу РСР був підписаний у Москві на І зїзді Рад СРСР 30 грудня 1922 р. членами делегацій Російської СФРР, Української СРР, Закавказької СФРР, Білоруської СРР (всього 86 підписів). Проте у цьому документі були вилучені важливі норми, які забезпечували суверенітет республік (їх право на укладення договорів з іншими державами, дипломатичні відносини, врегулювання кордонів між собою, встановлення внутрішніх позик тощо). Новоутворена федеративна держава мала верховний орган влади - зїзд Рад, вищий орган влади у періоди між зїздами - Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК), вищий орган влади у періоди між сесіями ЦВК - Президію ЦВК. До компетенції вищих органів влади СРСР належали зовнішні зносини; оголошення війни та укладення миру; кордони; збройні сили; планування та встановлення основ народного господарства; транспорт; звязок; бюджет; грошова й кредитна системи; встановлення засад землекористування та землеустрою, судоустрою й судочинства, законодавства про працю; визначення загальних принципів народної освіти, охорони здоровя тощо. Якщо на V Всеукраїнському зїзді Рад (лютий-березень 1921 p.) поряд з більшовиками засідали 13 представників інших партій (УКП, лівих есерів, бунду та ін.), то на VI зїзді (грудень 1921 p.) їх уже було тільки двоє, а починаючи з VII зїзду Рад (грудень 1922 p.) представницький орган України стає однопартійним - більшовицьким.Демократизація державно-правового життя в період нової економічної політики мала вимушений характер і тривала недовго. Державність у Радянській Україні, яка з моменту виникнення була досить прозорою, зазнавала дедалі більших обмежень. Утворення Союзу РСР, який в період сталінського режиму з «добровільного союзу республік» перетворився на жорстко централізовану державу, призвело до фактичної втрати Україною державного суверенітету. Відбувалося знищення політичної опозиції, зрощення партійної бюрократії з державницьким апаратом, встановлення режиму особистої влади вождя партії. За союзними республіками зберігалось право вільного виходу з Союзу РСР, але через відсутність правового механізму його реалізації воно зводилося нанівець.
Вывод
Демократизація державно-правового життя в період нової економічної політики мала вимушений характер і тривала недовго. Державність у Радянській Україні, яка з моменту виникнення була досить прозорою, зазнавала дедалі більших обмежень. Утворення Союзу РСР, який в період сталінського режиму з «добровільного союзу республік» перетворився на жорстко централізовану державу, призвело до фактичної втрати Україною державного суверенітету. Відбувалося знищення політичної опозиції, зрощення партійної бюрократії з державницьким апаратом, встановлення режиму особистої влади вождя партії.
За союзними республіками зберігалось право вільного виходу з Союзу РСР, але через відсутність правового механізму його реалізації воно зводилося нанівець. Монополістичне становище жорстко централізованої більшовицької партії призвело до того, що «федерація республік» дедалі більше функціонувала за унітарною схемою.
У соціально-політичній, історичній та юридичній літературі пострадянського періоду утворення СРСР та входження до нього України оцінюється негативно. Звичайно, тоталітарно-репресивна система, що виникла в союзній державі, стала трагедією для українського народу, як і для інших народів СРСР. Проте, як наголошує канадський професор українського походження О. Субтельний, «неправильно було б казати, що радянський федералістський устрій залишив українців та інші неросійські народи з порожніми руками. За царів українська мова, культура, національна самобутність жорстко переслідувалися. Не мали чіткого визначення кордони України, а саму країну називали такими невиразними поняттями, як «ЮГОЗАПАД» чи «Малороссия». А за радянської влади Українська Радянська Соціалістична Республіка стала чітко окресленим національним і територіальним цілим, із власним адміністративним центром і апаратом».
Загальнодемократичні принципи кодифікації законодавства 20-х років не відповідали потребам тоталітарної держави. Головною тенденцією розвитку права стала перевага загальносоюзного законодавства над республіканським. Конституція СРСР 1936 р. і Конституція УРСР 1937 р. надали Комуністичній партії статус «керівного ядра»; її рішення набули обовязкової сили в державі й суспільстві. Репресивні органи СРСР та їхні філіали в Україні, нехтуючи норми права, застосовували нечуване насильство, жертвами якого стали мільйони людей.
Список литературы
1. Історія держави і права України. Частина 1: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.:У - ./ за ред. А.Й. Рогожина., - К., Ін Юре. 1996. - с. 56.
2. Кульчицький В. С, Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - К, 2001.
3. Грабовсъкий С, Ставрояні С, Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. - К, 1995.
4. История государства и права Украины: Учеб. Пособие Музыченко П.П.К.: Знания, 2008. - 588 стр.
5. Кормич А.І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник. - 3 тє вид., перероб. та доповн. - К.: Алерта, 2012. - 334 с.
6. Мироненко, Олександр Миколайович.Історія вчень про державу і право: навчальний посібник / О.М. Мироненко, В.П. Горбатенко. - К.: Академія, 2010. - 454 с.
7. Трофанчук ГЛ. Т 76 Історія вчень про державу та право: Навч. посібн. для дистанц. навчання. - К.: Ун-т «Україна», 2004. - 210 с.
8. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посібник: У 2-х ч. - Одеса, 1999