Зміни в державному статуті УСРР, перетворення державного апарату. Судові та правоохоронні органи, особливості та обґрунтування їх діяльності. Кодифікація законодавства. Конституція УРСР 1937 р. та аналіз основних рис кримінального та цивільного права.
Договір про утворення Союзу РСР був підписаний у Москві на І зїзді Рад СРСР 30 грудня 1922 р. членами делегацій Російської СФРР, Української СРР, Закавказької СФРР, Білоруської СРР (всього 86 підписів). Проте у цьому документі були вилучені важливі норми, які забезпечували суверенітет республік (їх право на укладення договорів з іншими державами, дипломатичні відносини, врегулювання кордонів між собою, встановлення внутрішніх позик тощо). Новоутворена федеративна держава мала верховний орган влади - зїзд Рад, вищий орган влади у періоди між зїздами - Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК), вищий орган влади у періоди між сесіями ЦВК - Президію ЦВК. До компетенції вищих органів влади СРСР належали зовнішні зносини; оголошення війни та укладення миру; кордони; збройні сили; планування та встановлення основ народного господарства; транспорт; звязок; бюджет; грошова й кредитна системи; встановлення засад землекористування та землеустрою, судоустрою й судочинства, законодавства про працю; визначення загальних принципів народної освіти, охорони здоровя тощо. Якщо на V Всеукраїнському зїзді Рад (лютий-березень 1921 p.) поряд з більшовиками засідали 13 представників інших партій (УКП, лівих есерів, бунду та ін.), то на VI зїзді (грудень 1921 p.) їх уже було тільки двоє, а починаючи з VII зїзду Рад (грудень 1922 p.) представницький орган України стає однопартійним - більшовицьким.Демократизація державно-правового життя в період нової економічної політики мала вимушений характер і тривала недовго. Державність у Радянській Україні, яка з моменту виникнення була досить прозорою, зазнавала дедалі більших обмежень. Утворення Союзу РСР, який в період сталінського режиму з «добровільного союзу республік» перетворився на жорстко централізовану державу, призвело до фактичної втрати Україною державного суверенітету. Відбувалося знищення політичної опозиції, зрощення партійної бюрократії з державницьким апаратом, встановлення режиму особистої влади вождя партії. За союзними республіками зберігалось право вільного виходу з Союзу РСР, але через відсутність правового механізму його реалізації воно зводилося нанівець.
Вывод
Демократизація державно-правового життя в період нової економічної політики мала вимушений характер і тривала недовго. Державність у Радянській Україні, яка з моменту виникнення була досить прозорою, зазнавала дедалі більших обмежень. Утворення Союзу РСР, який в період сталінського режиму з «добровільного союзу республік» перетворився на жорстко централізовану державу, призвело до фактичної втрати Україною державного суверенітету. Відбувалося знищення політичної опозиції, зрощення партійної бюрократії з державницьким апаратом, встановлення режиму особистої влади вождя партії.
За союзними республіками зберігалось право вільного виходу з Союзу РСР, але через відсутність правового механізму його реалізації воно зводилося нанівець. Монополістичне становище жорстко централізованої більшовицької партії призвело до того, що «федерація республік» дедалі більше функціонувала за унітарною схемою.
У соціально-політичній, історичній та юридичній літературі пострадянського періоду утворення СРСР та входження до нього України оцінюється негативно. Звичайно, тоталітарно-репресивна система, що виникла в союзній державі, стала трагедією для українського народу, як і для інших народів СРСР. Проте, як наголошує канадський професор українського походження О. Субтельний, «неправильно було б казати, що радянський федералістський устрій залишив українців та інші неросійські народи з порожніми руками. За царів українська мова, культура, національна самобутність жорстко переслідувалися. Не мали чіткого визначення кордони України, а саму країну називали такими невиразними поняттями, як «ЮГОЗАПАД» чи «Малороссия». А за радянської влади Українська Радянська Соціалістична Республіка стала чітко окресленим національним і територіальним цілим, із власним адміністративним центром і апаратом».
Загальнодемократичні принципи кодифікації законодавства 20-х років не відповідали потребам тоталітарної держави. Головною тенденцією розвитку права стала перевага загальносоюзного законодавства над республіканським. Конституція СРСР 1936 р. і Конституція УРСР 1937 р. надали Комуністичній партії статус «керівного ядра»; її рішення набули обовязкової сили в державі й суспільстві. Репресивні органи СРСР та їхні філіали в Україні, нехтуючи норми права, застосовували нечуване насильство, жертвами якого стали мільйони людей.
Список литературы
1. Історія держави і права України. Частина 1: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.:У - ./ за ред. А.Й. Рогожина., - К., Ін Юре. 1996. - с. 56.
2. Кульчицький В. С, Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - К, 2001.
3. Грабовсъкий С, Ставрояні С, Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. - К, 1995.
4. История государства и права Украины: Учеб. Пособие Музыченко П.П.К.: Знания, 2008. - 588 стр.
5. Кормич А.І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник. - 3 тє вид., перероб. та доповн. - К.: Алерта, 2012. - 334 с.
6. Мироненко, Олександр Миколайович.Історія вчень про державу і право: навчальний посібник / О.М. Мироненко, В.П. Горбатенко. - К.: Академія, 2010. - 454 с.
7. Трофанчук ГЛ. Т 76 Історія вчень про державу та право: Навч. посібн. для дистанц. навчання. - К.: Ун-т «Україна», 2004. - 210 с.
8. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посібник: У 2-х ч. - Одеса, 1999
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
