Сутність і зміст консалтингових ресурсів як економічної категорії, економічні відносини їх продукування, обміну, впровадження у господарську практику та головні форми. Оцінка місця та ролі в інноваційному потенціалі економіки та напрямки реалізації.
При низкой оригинальности работы "Консалтингові ресурси та їх функціонування в інноваційних системах національної економіки", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
По-друге, консалтинг виступає елементом і чинником формування ринкової моделі взаємозвязку науки й виробництва й забезпечує комерціалізацію наукових продуктів-новацій та їх трансформацію в інновації. Для економічної науки консалтинг, що забезпечує господарюючих субєктів професійними знаннями і інформацією, ще не став обєктом всебічного теоретичного аналізу, що значною мірою ускладнює наукові пошуки в дослідженні проблем економічної трансформації на етапі переходу до інноваційного типу економічного розвитку, формування національних інноваційних систем, закономірностей становлення й розвитку економіки знань, сектор консалтингових послуг якої є одним з найважливіших. Зростання ролі консалтингових ресурсів у підвищенні ефективності й конкурентоспроможності господарюючих субєктів в умовах становлення інноваційного типу економічного розвитку, формування національних інноваційних систем, особливості і протиріччя розвитку консалтингу в України актуалізують наукові дослідження економічних відносин, повязаних з їх продукуванням, обміном і впровадженням в господарську практику. Дисертаційна робота виконана згідно з цільовою комплексною програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого «Проблеми оптимізації правового регулювання економічних відносин в України (реєстраційний номер 0106400289), у межах якої автором досліджувалися головні напрямки державно-нормативного регулювання ринку консалтингових послуг в Україні, і 2-ма темами, що увійшли до Міжвідомчого координаційного плану наукових досліджень з екологічних та соціально-економічних проблем розвитку продуктивних сил України (2007-2010 рр.), погодженого з Міністерством економіки України та Міністерством праці і соціальної політики України й затвердженого НАН України: «Інституціональні засади економічної безпеки України в умовах формування інноваційної моделі соціально-економічного розвитку» (тема затверджена Міністерством освіти і науки України, реєстраційний номер 01084001575) і «Консалтингові ресурси людського та науково-технічного розвитку в умовах інноваційної моделі економічного зростання», де особисто автором досліджувалися питання реалізації ролі консалтингових ресурсів у забезпеченні економічної безпеки та науково-технічного розвитку України в умовах формування інноваційних систем національної економіки. Системно-структурний підхід дав змогу розробити теоретичне підґрунтя структуризації національних інноваційних систем, визначення консалтингових ресурсів як складових інноваційного потенціалу економіки, виокремлення консалтингового сектора економіки як сукупності видів консалтингової діяльності, обґрунтування структури ринку консалтингових послуг, розкриття організаційно-економічних особливостей консалтингової фірми як інтелектуальної підприємницької організації.Консалтингові ресурси: економічний зміст і формиІнноваційний потенціал економіки і консалтингові ресурсиВнутрішньофірмове консультування як особливий сегмент ринку консалтингових послугКонсалтингова фірма як організаційна форма інтелектуального бізнесуВиробничі можливості консалтингової фірми і управління знаннямиСпецифіка сучасного етапу формування національної інноваційної системи України
Список литературы
Основний зміст роботи консалтинговий економіка інноваційний
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету й завдання, визначено обєкт, предмет дослідження, розкрито його методи, наукову новизну і практичне значення отриманих висновків, надано відомості щодо апробації результатів, публікації, структуру та обсяг роботи.
У розділі 1 «Теоретичні засади дослідження консалтингових ресурсів як економічної категорії» висвітлено теоретико-методологічні питання дослідження економічного змісту консалтингових ресурсів, процесу їх продукування, обміну й використання в господарській практиці в умовах переходу до інноваційного типу розвитку економіки.
Теоретичне дослідження системи економічних відносин щодо знань та інформації, що складають зміст консалтингових ресурсів, базувалося, по-перше, на визначенні низки взаємозалежних понять, що перебувають у різному ступені наближення до їх сутності - консалтинг, консалтинговий процес (цикл) і продукт, консалтингова послуга; по-друге - на порівняльному аналізі сутнісних характеристик консалтингових і інтелектуальних ресурсів економіки, консалтингового і інформаційного продуктів.
Аналіз наявних в сучасній науковій і прикладній літературі підходів до трактування змісту консалтингової діяльності в сфері економіки й управління, виявлення її істотних характеристик дозволили обґрунтувати сутність та головні функції консалтингу як підприємницької діяльності по забезпеченню економічних субєктів консалтинговими ресурсами, спрямованої на підвищення їх ефективності, конкурентоспроможності й інноваційності на підставі впровадження досягнень науки, знань і новаторського досвіду в господарську практику. Призначення консалтингу знаходить свій прояв у його функціях, серед яких нами виокремлено наступні: 1) власні функції: (а) накопичувальна, як діяльність, що повязана з одержанням, збереженням і нагромадженням головного ресурсу консалтингу - високопрофесійних знань та інформації; (б) трансмісійна - передавання економічним агентам необхідних знань і інформації, головним каналом якого є ринок консалтингових послуг; (в) трансакційна, що полягає в сприянні економії трансакційних витрат учасників угод на ринку консалтингових послуг;
2) вмінені функції: (а) раціоналізуюча - оптимізація бізнес-процесів, комбінації й використання ресурсів, підвищення ефективності управління на підставі забезпечення економічних агентів професійними знаннями й інформацією; (б) інноваційна, що полягає в сприянні прискоренню впровадження нових знань і досвіду в господарську практику, залученню інтелектуальних продуктів-новацій в економічний оборот, здійсненню системного інноваційного процесу ринкового типу, розвитку інноваційної діяльності; (в) регулююча - консалтинг безпосередньо впливає на економічну поведінку господарюючих субєктів, спрямовуючи її на раціоналізацію використання ресурсів, підвищення інноваційної активності й економію трансакційних витрат.
Консалтингові ресурси розглядаються у роботі як особливий вид інтелектуальних ресурсів, які набувають пріоритетного значення в умовах формування засад економіки знань. Основу їх виокремлення становлять специфічність, особливості співвідношення і взаємозвязків знань та інформації, що є складовими їх змісту. Консалтингова інформація визначена як адаптована до особливостей і проблем бізнесу господарюючого субєкта конфіденційна професійна економічна інформація, яка належить до ділового, науково-технічного і спеціального секторів світових інформаційних ресурсів. Консалтингові знання є професійними, субєктивними (індивідуальними і колективними) і кодифікованими, специфічними та конфіденційними, бо виступають результатом переробки фірмово-специфічної інформації. Вони одержують інституційне закріплення в процесі консультування у професіональних порадах, рекомендаціях, висновках, проектах тощо, що є важливою умовою їх передавання субєктам господарювання на комерційних засадах.
Методологічне підґрунтя дослідження співвідношення у змісті консалтингових ресурсів знань та інформації склали існуючі в економічній науці теоретичні підходи, згідно з якими інформації приділяється роль джерела знання, яке, у свою чергу, виступає продуктом її засвоєння й осмислення. Ядро консалтингових ресурсів становлять знання щодо способу вирішення проблем підприємців й управлінців, завданням яких є їх засвоєння, перетворення на власний інтелектуальний капітал. Інформація служить і джерелом, і доповненням знання, є супутньою.
Процес забезпечення господарюючих субєктів консалтинговими ресурсами визначено у роботі як консалтинговий цикл - послідовне проходження ними стадій продукування, обміну (фази замовлення й трансферу), впровадження (використання), відповідно до яких формами інституційного закріплення професійних знань та інформації виступають консалтингові продукти й послуги.
Знання й інформація, що становлять інтелектуальні ресурси консалтингу, на стадії продукування трансформуються в консалтинговий продукт, який є інтелектуальним та має ознаки продукту інформаційного, інноваційного й освітнього. В дисертації вирізнено рівні його змісту: а) сутнісний - професійні знання й інформація; б) результативний - потенційні (очікувані) вигоди економічних субєктів від використання консалтингових ресурсів, перетворення яких на реальні є кінцевим результатом консалтингу.
На базі аналізу економічного змісту консалтингового продукту і кінцевого результату консалтингу робиться висновок про їх сумісно-розділену природу: сумісність виявляється в синергічному ефекті поєднання специфічних та інтерспецифічних інтелектуальних ресурсів субєктів консалтингу, рівень якого відбиває їх якість та ефективність використання; розділеність базується на внутрішньофірмовому поділі праці, постадійному і внутрішньостадійному розподілі функцій учасників консалтингового процесу. Виходячи з цього доводиться, що консалтинговий продукт є обєктом сумісно-розділеної власності консалтингової фірми, її найманого працівника - його безпосереднього творця і господарюючого субєкта, який впроваджує консалтингові ресурси у господарську практику. Це диктує необхідність визначення на базі договору правомочностей зазначених субєктів, критерієм якого визначено рівень інноваційності консалтингового продукту.
На стадії обміну згідно з договором здійснюється передавання господарюючим субєктам права власності на консалтинговий продукт разом з передачею права користування невідчужуваними складовими його змісту - професійними знаннями й інформацією. Упроваджуючи консалтингові ресурси, економічні агенти одержують кінцевий результат консалтингу, сумісно-розділена природа якого є обєктивною підставою для визначення ціни консалтингової послуги як певної частки консалтингової фірми в реальних вигодах, отриманих на стадії впровадження.
Консалтингові ресурси передаються господарюючим субєктам в процесі надання їм консалтингових послуг, які розглядаються у роботі як професіональні дії, спрямовані на надання допомоги господарюючим субєктам у розвязанні проблем функціонування й розвитку бізнесу. Доведено, що відповідно до функціонального призначення консалтингові послуги виступають необхідною ланкою в ланцюжку трансформацій професійних знань та інформації як складових змісту консалтингових ресурсів: продукт - послуга - кінцевий результат консалтингу.
В дисертації розкриваються відмінні ознаки консалтингових послуг: (а) абсолютна нематеріальність; (б) невіддільність від джерела й одержувача, який бере активну участь у консалтинговому процесі; (в) унікальність як неповторність консалтингової послуги й неможливість її тиражування; (г) можливість одержання послуги в запас що є підставою виокремлення видів консалтингового обслуговування: повного й часткового (продукуючого і впроваджувального); (д) необхідність договірного встановлення правомочностей одержувача послуги щодо використання отриманих знань та інформації. До складових цінності послуг, що визначені економічною наукою, як-то: сприйнята якість, зовнішні та внутрішні ознаки, ціна в грошовому вираженні й негрошова ціна, час, відносно до послуг консалтингових автором додані: 1) навчальний ефект, який становить собою важливий елемент цінності консалтингової послуги, оскільки в умовах інформаційної економіки одержання нових знань і навичок, з одного боку, служить обовязковою умовою ефективного й конкурентоспроможного ведіння бізнесу, а з другого - вимагає від підприємців значних витрат фінансових ресурсів і часу на власне навчання й підвищення кваліфікації працівників; 2) інноваційність, що вимірюється ступенем новизни пропонованого вирішення проблем одержувача консалтингової послуги і безпосередньо впливає на його оцінку її цінності. Якщо запропоноване рішення є стратегічно-інноваційним, консалтингові послуги набувають ознак, властивих інноваційним послугам, зміст яких становлять соціально-економічні й організаційно-управлінські новації. У цьому випадку придбання консалтингової послуги є для господарюючого субєкта важливим етапом інноваційного процесу, являє собою інвестицію в управлінсько-організаційні активи.
Розділ 2 «Інноваційна сутність консалтингових ресурсів» присвячено розкриттю ролі консалтингових ресурсів в інноваційній діяльності господарюючих субєктів, обґрунтуванню головних напрямків їх використання в національних інноваційних системах.
Становлення в Україні інноваційної моделі економічного розвитку істотно актуалізує наукові дослідження інноваційного потенціалу консалтингових ресурсів та напрямків їх реалізації на мікро- і макроекономічному рівнях. В роботі розкрито, що перехід до інноваційного типу розвитку економіки - це комплексний науково-технічний і соціально-економічний процес перетворення інновацій на головний чинник економічного зростання; інноваційної діяльності - на пріоритетний вид економічної активності; інноваційної сфери - на найважливішу царину економіки, функціональне призначення якої полягає в трансформації інноваційних ідей і наукових продуктів-новацій в інноваційний продукт, забезпечення на ринкових засадах взаємозвязку і взаємодії наукової й виробничої сфер економіки.
Провідним сегментом сучасного господарства виступають національні інноваційні системи (НІС), складовими яких є організації державного і приватного секторів економіки, які безпосередньо беруть участь у інноваційному процесі, та інститути, що забезпечують і регулюють інноваційну діяльність на національному і регіональному рівнях. В роботі обґрунтовано структуру НІС як сукупності їх елементів, функції яких спрямовано на забезпечення інноваційного розвитку національної економіки (рис. 1)
Виходячи з аналізу змісту та чинників інноваційного економічного розвитку, робиться висновок, що інноваційна сутність консалтингових ресурсів полягає в тому, що вони, по-перше, є найважливішим структурним елементом інноваційного потенціалу сучасної економіки на всіх його рівнях: 1) ресурсному (ресурсний потенціал інновацій), до якого належать професійні знання й інформація, організаційно-економічні новації, які, з одного боку, є обєктом інноваційної діяльності господарюючих субєктів, а з другого - чинником її ефективності. 2) результативному, який безпосередньо залежить від ефективності професійної консультаційної допомоги учасникам інноваційного процесу; 3) внутрішньому - консалтинг сприяє розвитку інноваційного мислення господарюючих субєктів, зростанню їх інноваційної культури, інновативності і інноваційної активності. Субєкти консалтингової діяльності як постачальники консалтингових ресурсів є активними учасниками зовнішніх інноваційних мереж підприємств та відіграють суттєву роль у сучасному інноваційному процесі (рис. 2).
По-друге, консалтинг є складовою НІС, виступає важливим чинником формування й ефективного функціонування кожного елементу і національної інноваційної системи в цілому. Доведено, що основними напрямками реалізації консалтингових ресурсів в інноваційних системах національної економіки є: забезпечення перетворення наукових ідей і продуктів-новацій в інновації; установлення й посилення взаємозвязку і взаємодії організацій усіх функціональних блоків НІС; сприяння підвищенню інновативності й інноваційної активності економічних субєктів, розвитку інноваційного підприємництва; удосконалення державного регулювання й міжфірмового та корпоративного управління інноваційною діяльністю; підвищення інноваційної культури, розвиток інноваційного мислення господарюючих субєктів, формування сприятливого інноваційного клімату.
У розділі 3 «Ринок консалтингових послуг: сутність, структура, регулювання» обґрунтовуються теоретичні засади структуризації й інституціоналізації консалтингового сектора економіки, виявлення особливостей ринку консалтингових послуг та економічної поведінки його субєктів.
Консалтинговий сектор економіки формують певні види консалтингової діяльності, методологічне підґрунтя виокремлення яких склали неоінституціональні й неокласичні теорії, що розкривають природу та функції фірми, проблеми ефективного функціонування якої виступають основним предметом консалтингу. На підставі технологічного, системного, еволюційного і стратегічного підходів до визначення фірми в роботі розроблено структуру консалтингового сектора як сукупності видів консалтингової діяльності, яка представлена на рис. 3.
У даний час у країнах з розвиненою ринковою економікою консалтинг становить собою сектор з характерними високими темпами розвитку й значною питомою вагою у ВВП. В Україні, згідно з розрахунками автора, результати яких наведені у таблиці 1, за період 2002-2006 рр., обсяг вироблених і реалізованих консалтингових послуг збільшився відповідно у 4,4 і 4,6 рази. Проведене дослідження свідчить, що розвитку консалтингового сектора економіки України у період 2002-2006 рр. притаманна стала тенденція зростання частки консалтингових послуг в обсязі вироблених і реалізованих відповідно із 4,3 і 4,7% у 2002 р. до 7,5% і 8,3% у 2006 р. Зараз консалтингові послуги становлять понад 50% обсягу послуг підприємцям. Важливо підкреслити, що значення показників, отриманих автором розрахунковим шляхом, слід використовувати тільки як індикатори, що віддзеркалюють головну тенденцію розвитку консалтингової діяльності в Україні.
Проведений аналіз дає підстави для висновку про необхідність здійснення державою певних заходів, спрямованих на сприяння інституціоналізації консалтингового сектора української економіки, незавершеність якої істотно обмежує можливості ефективного використання консалтингових ресурсів в інноваційному процесі.
Обґрунтовано необхідність вирізнення консалтингу в спеціальний обєкт статистичного обліку й аналізу, що буде сприяти інституціоналізації консалтингового сектора та удосконаленню його державного регулювання.
У дисертації консалтинговий ринок, як суспільно-економічний механізм, що забезпечує передання і прийом прав власності на консалтингові ресурси, визначено елементом ринкової інфраструктури й інфраструктури інноваційної діяльності, сегментом ринків ділових послуг, інтелектуальних ресурсів, інтелектуальної власності, інновацій (інноваційних послуг) та освітніх послуг.
Розкрито, що важливим каналом одержання господарюючими субєктами консалтингових ресурсів виступає також внутрішньофірмове консультування, що становить собою сукупність різних видів консультаційної діяльності, здійснюваної окремими працівниками фірми та її спеціалізованими підрозділами і спрямованої на професіональне сприяння процесу прийняття ефективних підприємницьких та управлінських рішень. В роботі обґрунтовано висновок, що оборот консультаційних послуг у межах фірми становить собою її внутрішній консультаційний ринок, організований на базі ієрархії, наказів-команд, внутрішніх договорів, цін, стимулів і контролю.
Консалтингові послуги в Україні
ПоказникиОбсяг вироблених послуг за роками Обсяг реалізованих послуг за роками
20022004200520062002200420052006
Всього, млн. грн.46400,572933,292013,3116350,646971,074406,295832,3121835,5
Надання послуг підприємцям, млн. грн.3699,88848,612357,916741,14177,910008,114168,519235,2
Консалтингові послуги, млн. грн.1983,04198,76176,08749,12213,94774,37111,310119,6
Частка консалтингових послуг: а) у загальному обсязі послуг, %;4,35,86,77,54,76,47,48,3
б) в обсязі послуг підприємцям, S,647,550,052,353,047,750,252,6
Окремі види консалтингової діяльності:
а) діяльність в сфері інформатизації, млн. грн…;428,0879,31092,31521,3466,1941,41183,31653,7
б) діяльність в сфері права, млн. грн.;593,91112,81633,32146,2625,51238,61845,52425,9
в) рекламна діяльність, млн. грн.;522,81413,42386,83792,7622,51694,62857,74543,0
г) підбір та забезпечення персоналом, млн. грн.;46,769,9114,2142,250,776,5124,6157,2
д) надання інших комерційних послуг, млн. грн.;391,6723,3949,41146,7449,1823,21100,21339,8
Запропоновано модель внутрішньої ціни консультаційної послуги:
PEO (Price Expert Opinion) - ціна години (дня) роботи консультаційної служби (ціна консультування), при визначенні якої необхідно враховувати її загальні витрати на виконання своїх функцій, прибуток фірми та ринкові ціни на її кінцеву продукцію, ціни на аналогічні послуги, що пропонуються на консалтинговому ринку;
TC (Time Consult) - кількість консультаційних годин (днів), необхідних для розробки заходів вирішення конкретної проблеми (час консультування).
Для господарюючих субєктів внутрішній консультаційний і зовнішній консалтинговий ринки є взаємозалежними і взаємодоповнюючими каналами одержання консалтингових ресурсів.
На підставі аналізу особливостей консалтингового ринку зясовано, що правочинам, обєктом яких є консалтингові ресурси, притаманна значна величина трансакційних витрат, оскільки на кожній стадії консалтингового обслуговування існує необхідність установлення й коригування правомочностей учасників консалтингового процесу. Можливість появи трансакційних витрат на післяконтрактній стадії консалтингу обумовлена недостатнім розробленням умов контракту на етапі його підготовки й укладення внаслідок асиметричного розподілу інформації, розбіжності очікуваних результатів і реальних вигод, отриманих господарюючими субєктами від впровадження консалтингових ресурсів. Мінімізація трансакційних витрат забезпечується реалізацією обґрунтованих у роботі основних принципів економічної поведінки субєктів ринку консалтингових послуг: моніторинг, коригування й баланс очікувань, забезпечення взаємної довіри й високої ділової репутації, співпраця учасників консалтингового процесу, регулювання на базі взаємодоповнюваності різних механізмів координації - ринкового, державно-нормативного, колективного, контрактного і внутрішньофірмового.
Розділ 4 «Консалтингова фірма як інтелектуальна підприємницька організація» присвячено розкриттю особливостей підприємницької діяльності у сфері консалтингу, специфічних ознак консалтингової фірми, структури її інтелектуальних ресурсів та інтелектуального капіталу.
У роботі обґрунтовано відмітні ознаки підприємницької діяльності у сфері консалтингу: інтелектуальність, творчий підхід, новаторство, інновативність, співпраця з одержувачами консалтингових послуг на всіх стадіях консалтингового циклу. Визначено, що консалтингова фірма, яка спирається на інтелектуальні ресурси й продукує знаннємісткі продукти, має риси нової фірми, що виступає організаційною одиницею господарювання в умовах економіки знань. Доведено, що ядром зовнішньої мережі консалтингової фірми є інтелектуальна мережа, що включає постачальників знань та інформації, необхідних для ефективної консалтингової діяльності.
Аналіз ресурсів консалтингової фірми дозволив виявити високу питому вагу специфічних та інтерспецифічних інтелектуальних ресурсів, розкрити їх структуру: (а) інтелектуальні трудові ресурси, що виступають головною конкурентною перевагою консалтингу; (б) нематеріальні активи - обєкти інтелектуальної власності; (б) база знань; та довести, що у короткостроковому періоді вони є постійними ресурсами, витрати на залучення яких мають характер довгострокових інвестицій. Зазначені інтелектуальні ресурси складають ресурсний рівень інноваційного потенціалу консалтингової фірми як сукупності чинників, що забезпечують її інноваційну діяльність, а також реалізацію консалтингових ресурсів в національних інноваційних системах.
На підставі визначення інтелектуального капіталу консалтингової фірми як структурованої сукупності елементів обґрунтовано, що до його основних складових належать: 1) фірмово-специфічний людський капітал, тобто використовувані в консалтинговому процесі знання, навички, досвід працівників фірми;
2) структурний капітал, що включає організаційний і мережевий (клієнтський, партнерський, соціальний) капітали.
3) капітал інновацій, що забезпечує як ефективну інноваційну діяльність консалтингової фірми, так і оптимальну реалізацію ролі консалтингових ресурсів в інноваційних системах національної економіки. Його головними елементами є: (а) знання, практичні навички фахівців консалтингу, їх інноваційна культура та інноваційне мислення; (б) організаційно-управлінські новації й інші нематеріальні активи, що забезпечують певний рівень інноваційності та інноваційної активності консалтингової фірми; (в) накопичені й постійно використовувані в процесі консалтингової діяльності усталені взаємовідносини з організаціями різних функціональних блоків НІС, зокрема сформовані консалтинговою фірмою як незалежним учасником зовнішніх інноваційних мереж підприємств стійкі економічні звязки із субєктами інноваційної діяльності.
Розділ 5 «Економіко-організаційні особливості функціонування консалтингової фірми» розкриває виробничі можливості консалтингової фірми, теоретичні засади внутрішньофірмової системи управління знаннями, ціннісної моделі ціноутворення на консалтингові послуги.
В роботі доведено, що постійні інтелектуальні ресурси, що становлять підвалини економічного консалтингу, визначають межу виробничих можливостей консалтингової фірми. На підставі цього зроблено висновок, що короткострокова виробнича функція консалтингу відбиває переважно зменшувану й негативну граничну віддачу перемінного ресурсу.
У довгостроковому періоді віддача від масштабу трансформується у віддачу від інтелектуальних ресурсів - інтелектуальний ефект масштабу, частка якого в загальному ефекті масштабу служить показником ступеня інтелектуалізації консалтингового бізнесу.
На підставі поєднання ресурсного і процесного підходів до визначення змісту системи управління знаннями на мікроекономічному рівні обґрунтовано теоретичні засади останньої в сфері консалтингу. Її головними складовими визначено управління: а) інтелектуальними трудовими ресурсами, які є носіями знань; б) інтелектуальним капіталом, зокрема інвестуванням в інтелектуальні ресурси, що становить фундамент для створення, накопичення і зростання його вартості; в) рухом знань, що охоплює одержання знань, їх придбання і внутрішньофірмове продукування; трансформацію отриманих знань у колективне знання й елементи організаційного капіталу; передання, обмін і використання знань, їх зберігання і накопичення.
Підвалини системи внутрішньофірмового стимулювання інтелектуальної діяльності становить створення умов і стимулів реалізації творчого потенціалу працівників знань. Оплата їх праці, як один з головних складових останньої, виконує специфічні функції: закріплюючу - збереження глибоко спеціалізованих інтелектуальних трудових ресурсів і капіталоутворюючу, оскільки витрати консалтингової фірми на додаткове навчання й підвищення кваліфікації працівників, як структурний елемент витрат оплати праці, є інвестиціями у фірмово-специфічний людський капітал консалтингу.
В роботі зроблено висновок, що головним у ціноутворенні у сфері консалтингу повинен бути ціннісний підхід, згідно з яким ціна консалтингової послуги встановлюється на підставі її цінності, основні складові якої конкретизуються у вигодах господарюючого субєкта від використання консалтингової послуги, які мають знайти своє відбиття в її ціні. У пропонованій моделі ціннісна складова ціни - це додатковий прибуток як плата консалтинговій фірмі за надання послуги, цінність якої у сприйнятті покупця вища, ніж у конкурентів. Для фірм - лідерів консалтингового ринку ціннісна модель ціни включає інтелектуальну ренту як додатковий прибуток, підґрунтя якого становить володіння ними найбільш якісними і продуктивними інтелектуальними ресурсами. Головним рентостворюючим чинником є репутація консалтингової фірми, яка визначається всіма елементами цінності її послуг.
Розрахункову базу всіх форм оплати консалтингових послуг (погодинної, фіксованої, залежно від результату) становить ціна консультаційної години:
FC (Fixed Costs) - постійні витрати за певний період часу (місяць);
WH (Work Hour) - кількість робочих годин за певний період часу (місяць);
VC (Variable Costs) - перемінні витрати виконання контракту;
P (Profit) - прибуток за контрактом;
B (Benefit) - вигоди клієнта;
IR (Intellectual Rent) - інтелектуальна рента;
CH (Contract Hour) - кількість робочих годин, необхідних для виконання контракту.
Розділ 6 «Консалтингові ресурси і формування національної інноваційної системи України» присвячено аналізу сучасного етапу формування національної інноваційної системи України, суперечностей розвитку національного консалтингового ринку.
На підставі дослідження стану НІС України обґрунтовано, що труднощі й негативні тенденції, притаманні сучасному етапу її формування, свідчать про кризу державного регулювання інноваційної діяльності, яка є проявом протиріччя між обумовленою переходом до інноваційного типу економічного розвитку обєктивною тенденцією інтеграції наукової, інноваційної й виробничої сфер економіки і дезінтегруючим впливом на інноваційний процес несистемного державного регулювання, яке не сприяє формуванню НІС. На сьогодні найважливішим завданням української держави є вибір і розбудова такої моделі НІС, яка б оптимально відповідала національним особливостям країни, використовувала накопичений інтелектуальний потенціал і зарубіжний досвід, забезпечувала сталий інноваційний розвиток.
В роботі зясовано, що консалтинговому ринку України притаманна значна питома вага квазіконсалтингу - діяльності, що спрямована на вирішення проблем господарюючих субєктів методами, що суперечать професіональним, етичним принципам консалтингу, нормам права. Розкрито суперечності сучасного етапу розвитку консалтингової діяльності в Україні: а) між інтелектуальним (професіональним) змістом консалтингової діяльності та її підприємницькою формою, що в умовах ринкової економічної трансформації інверсійного типу приводить до її тінізації й розвитку квазіконсалтингу;
б) між призначенням економічного консалтингу, яке полягає у сприянні підвищенню ефективності й конкурентоспроможності господарюючих субєктів шляхом їх забезпечення консалтинговими ресурсами, і негативними соціально-економічними наслідками квазіконсалтингової діяльності, що зумовлює зростання додаткових трансакційних витрат, нагромадження інституційних пасток, гальмування розвитку ринку консалтингових послуг. Найважливішим напрямком їх подолання, як обґрунтовано в дисертації, є всебічне вдосконалення державно-нормативного й колективного регулювання консалтингової діяльності.
З метою підвищення ролі держави в подоланні квазіконсалтингу пропонується виокремити консалтинговий бізнес у спеціальний обєкт державно-нормативного регулювання. Настав час розробити і прийняти закон про консалтингову діяльність як правову основу її державного регулювання, сертифікації фахівців консалтингу, створення й діяльності національної організації саморегулювання в сфері консалтингу, до головних функцій якої належать: вироблення й застосування стандартів ділової і професіональної етики й санкцій за їх порушення, а також ефективних процедур позасудового розвязання конфліктних ситуацій; періодичне атестування субєктів консалтингу; ведіння їх реєстру та проведення щорічних рейтингів, науково-методичне забезпечення консалтингової діяльності.
Висновки
Дисертація містить теоретичні узагальнення і нові концептуальні підходи до розвязання наукової проблеми, що полягає в розкритті економічного змісту консалтингових ресурсів, їх функціонування в національних інноваційних системах. У прикладному аспекті проведене дослідження дозволило розробити рекомендації, спрямовані на оптимізацію використання консалтингових ресурсів інноваційного економічного розвитку в умовах трансформаційної економіки інверсійного типу.
Головні наукові й практичні результати роботи полягають у наступному.
1. Консалтинг, як підприємницька діяльність по забезпеченню економічних субєктів консалтинговими ресурсами, спрямований на підвищення їх ефективності, конкурентоспроможності й інноваційності. До його власних функцій належать: накопичувальна (накопичення високопрофесійних знань); трансмісійна (створення ефективного механізму передавання знань); трансакційна (економія трансакційних витрат). Вмінені функції консалтингу - раціоналізуюча (оптимізація структури й використання ресурсів); інноваційна (забезпечення інноваційного процесу); регулююча (регулювання економічної поведінки господарюючих субєктів).
2. Консалтингові ресурси становлять професійні знання, які отримують у процесі консультування інституційне закріплення, передаються економічним агентам на комерційних засадах разом із супутньою інформацією і виявляються як умова консалтингової діяльності; консалтинговий процес (цикл); результат консалтингу.
Зміст консалтингових ресурсів як економічної категорії розкрито на підставі обґрунтування системи економічних відносин їх продукування, обміну, впровадження у господарську практику, визначення особливостей консалтингового продукту, який є інтелектуальним, має ознаки інформаційного, освітнього й інноваційного продуктів, та консалтингової послуги, до специфічних складників цінності якої належать навчальний ефект та інноваційність.
Розкриття сумісно-розділеної природи консалтингового продукту склало теоретичне підґрунтя запропонованого договірного підходу до окреслення відповідно рівню інноваційності останнього правомочностей консалтингової фірми, її найманого працівника - його безпосереднього творця і господарюючого субєкта, який впроваджує консалтингові ресурси у господарську практику.
3. Перехід до інноваційного типу економічного розвитку безпосередньо повязано з формуванням національних інноваційних систем та їх перетворенням на провідний сегмент сучасного господарства. Реалізація стратегічної мети функціонування НІС, яка полягає в організаційному й інституціональному забезпеченні інноваційного розвитку економіки, базується на накопиченні й ефективному використанні інноваційного потенціалу національної економіки, складовою усіх рівнів якого (ресурсного, результативного і внутрішнього) є консалтингові ресурси як особливий вид ресурсів інтелектуальних.
Головними напрямками реалізації консалтингових ресурсів у національних інноваційних системах є: забезпечення трансформації наукових продуктів-новацій в інноваційний продукт та інноваційну продукцію; встановлення й посилення взаємозвязку і взаємодії організацій різних функціональних блоків; підвищення інновативності й інноваційної активності господарюючих субєктів, розвиток інноваційного підприємництва; забезпечення вдосконалення державного регулювання та міжфірмового й корпоративного управління інноваційною діяльністю; розвиток інноваційного мислення, підвищення інноваційної культури.
4. Проведене дослідження дозволило структурувати консалтинговий сектор економіки України як сукупність видів консалтингу: виробничого, фінансово-інвестиційного, бухгалтерського, оцінюючого, маркетингового, кадрового, організаційного, інноваційного, юридичного, корпоративного, навчального і у сфері інформаційних технологій. Доведено, що одним з найважливіших напрямків його інституціоналізації є виокремлення в спеціальний обєкт статистичного обліку й аналізу.
5. Передання і прийом прав власності на консалтинговий продукт здійснюється на ринку консалтингових послуг, який є елементом ринкової інфраструктури й інфраструктури інноваційної діяльності, сегментом ринків ділових послуг, інтелектуальних ресурсів, інтелектуальної власності, інновацій (інноваційних послуг) та освітніх послуг. Доведено, що з використанням ринкового механізму координації повязані значні трансакційні витрати, мінімізації яких сприяє реалізація виявлених принципів економічної поведінки субєктів ринку консалтингових послуг.
Аналіз механізму внутрішнього консультування став підставою для його характеристики як внутрішньофірмого ринку консультаційних послуг.
6. Дослідження організаційно-економічних особливостей консалтингової фірми як інтелектуальної підприємницької організації дозволило обґрунтувати висновки і пропозиції, як-то: доцільність визначення інтелектуального ефекту консалтингу; умовно-постійний характер витрат консалтингової фірми на специфічні інтелектуальні трудові ресурси й особливості її виробничої функції; капіталостворююча й закріплююча функції оплати праці висококваліфікованих фахівців консалтингу; структура інтелектуального капіталу консалтингової фірми; система внутрішньофірмового управління знаннями; ціннісна модель ціни консалтингової послуги.
7. На підставі аналізу особливостей формування НІС України доведено, що труднощі сучасного етапу її формування повязані як зі специфікою ринкової трансформації економічної системи в цілому, так і з браком послідовної, науково обґрунтованої державної політики переходу до інноваційного типу економічного розвитку, що є проявом протиріччя між обумовленою переходом до інноваційного типу економічного розвитку обєктивною тенденцією інтеграції наукової, інноваційної й виробничої сфер економіки та дезінтегруючим впливом на інноваційний процес несистемного державного регулювання, яке не сприяє формуванню НІС.
Важливими напрямками державної інноваційної політики повинно бути сприяння розвитку ринку консалтингових послуг, удосконалення державно-нормативного й колективного регулювання консалтингової діяльності з метою подолання суперечностей між: інтелектуальним (професіональним) змістом консалтингової діяльності та її підприємницькою формою, що в умовах ринкової економічної трансформації інверсійного типу призводить до її тінізації й розвитку квазіконсалтингу; між призначенням консалтингу, яке полягає у сприянні підвищенню ефективності й конкурентоспроможності господарюючих субєктів шляхом їх забезпечення консалтинговими ресурсами, і негативними соціально-економічними наслідками квазіконсалтингової діяльності. Обґрунтовано необхідність виділення підприємницької діяльності у сфері консалтингу в спеціальний обєкт державно-нормативної регламентації на базі прийняття закону про консалтингову діяльність; створення системи сертифікації субєктів консалтингової діяльності насамперед у сфері інноваційно-стратегічного консалтингу; підвищення ролі колективного регулювання на базі законодавчого визначення статусу національної організації саморегулювання діяльності субєктів консалтингу та її головних функцій.
Список праць, опублікованих за темою дисертації
1. Марченко О.С. Консалтингові ресурси національних інноваційних систем. Економіко-теоретичний аналіз: [монографія] /Марченко О.С. - Харків, Право, 2008. - 280 с.
2. Марченко О.С. Ринок послуг юридичного консалтингу в умовах інноваційного розвитку національної економіки: [монографія] /Марченко О.С. - Харків, Кортес-2001, 2007. - 132 с
3. Марченко О.С. Экономическая функция государства и фирма в п
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
