Особливості функціонування в сучасній науковій літературі різних конотацій пам"яті. Поняття колективної, індивідуальної, історичної, національної, комунікативної, біографічної пам’яті. Узгодження категоріального апарату у дослідженнях конотацій пам’яті.
У ХХ столітті, яке ознаменувалося в історії одних європейських народів як період державотворення та націєтворення, а для інших запамяталося як епоха воєн, репресій, геноциду, втрати державності чи частини території, особливо актуальним стало питання памяті. Відтак учені різних галузей науки намагаються знайти відповідь на питання, що ж таке память; чому ми памятаємо те, що памятаємо і чому памятаємо це саме так, а не інакше; як індивід вбирає в себе память сімї, країни, культури; чому одні й ті ж події, явища, образи по-різному памятаються різними субєктами памяті тощо. Лаас про те, що «в більшості сучасних українських досліджень не йдеться ані про колективну память, ані про соціальну память, ані про культурну память, тим паче про нюанси, які вирізняють їх одна від одної» [4, 211]. Його праці «Соціальні рамки памяті» (1925) та «Колективна память» (1950) спричинилися до того, що з 20-их років ХХ ст. память у світовій науці почала розглядатися як соціальне та колективне явище. Якщо комунікативна память зберігається і передається конкретними індивідами, які належать до конкретної спільноти і живуть в даному моменті історичного часу, то культурна память триває понад поколіннями, при тому обидва види памяті належать тій самій спільноті, яка змінюється в часі.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
