Іконостас: трансформація з передвівтарної перегородки до багатоярусної конструкції - Курсовая работа

Іконостас: трансформація з передвівтарної перегородки до багатоярусної конструкції Зміст Вступ Розділ 1. Створення іконостасу як сакральної частини православного храму 1.1 Ранньохристиянський період та візантійські вівтарні перегородки 1.2 Розвиток іконостасу в Давньоруському мистецтві Розділ 2. Високий іконостас та його ряди 2.1 Намісний ряд 2.2 Святковий ряд 2.3 Ряд моління або апостольський ряд 2.4 Пророчий ряд 2.5 Розвиток іконостасу в Московському царстві Розділ 3. Історія формування українського іконостасу тісно повязана з комплексним впливом канонічних, етнокультурних традицій, соціально-історичними обставинами та професійною формотворчістю. Історичні та політичні умови, що склались в Україні протягом століть не сприяли цілеспрямованому вивченню українського іконостасу. XVII - поч. З такої позиції друковані праці можна поділити на кілька груп: - проблемі становлення і формування іконостасу православного християнства в контексті загально історичних процесів та теологічних доктрин присвячені праці Г. Бабіч, І. Бусеєвої-Давидової, Є. Голубинського, А. Грабаря, Л. Євсеєвої, В. Лазарєва, А. Мельника, М. Сперовського, М. Троїцького, Л. Успенського, К. Уолтера, П. Флоренського; - питанням ґрунтовного мистецтвознавчого дослідження окремих пам’яток приділено увагу в роботах: Є. Вєтєр, В. Ковальової, Н. Маясової, Є. Смирнової, В. Сорокатого, Л. Щеннікової; - аналізу іконогріфічно-композиційних особливостей складових частин іконостасів: окремих ярусів ікон (Р. Святая Святих - місце, де зберігалась Скинія Завіту і де було місце перебування Бога Ізраїлевого, відділялась суцільною завісою від решти храму (до речі, традиція відділення святилища від нави завісою збереглася в деяких східнохристиянських Церквах, зокрема у Вірменській, Сиромалабарській та Сиромаланкарській). Учені, що досліджують іконостас, стверджують, що він виконував подвійну функцію: з однієї сторони, іконографічна програма була виразом чітко окресленої символічно-догматичної концепції, що випрацьовувалась віками; з іншої, на відміну від стінопису, мав характер молитовно-адораційний. Вірні підходили до іконостасу, який був межею, що відділяла від Святая Святих, і ставали перед лицем відображеного на іконі Христа, Богородиці та святих в поставі особистої молитви. Функції таких молитовних ікон виконували намісні ікони, які мали так званий портретний характер, а також - храмова ікона. При цьому Св. У посланнях апостола Павла старозавітна завіса уподібнене плоті Христа, і тому на катапетасмі зображували лик Христа або хрест. Прикладом першого типу вівтарних перегородок може бути вівтарна перегородка IV ст., згадку про яку знаходимо в Евсевія Кесарійського (263-340), який описав прекрасну базиліку, яку збудував імператор Констянтин над Гробом Господнім: півколо апсиди було оточене стількома колонами, скільки було апостолів. Таким чином, в сучасному вигляді іконостас почав формуватись у Візантії, і подальший його розвиток ми будемо спостерігати на території Київської Русі. 1.2 Розвиток іконостасу в Давньоруському мистецтві іконопис храм ренесанс мистецтво На жаль дуже мало відомо про вівтарну перегородки Київської Русі. Також збереглася окрема ікона кінця ХІІ ст., Ангел золоті власи, яка входила в деісусний чин. Миколай, Богородиця, Христос, та храмова ікона, а дверей було лише двоє - північні і центральні або, як їх ще називали - царські та райські. 2.2 Святковий ряд Другим рядом в іконостасі був святковий ряд.