Іконоборські ідеї в духовному житті Київської Русі та Московської держави: релігієзнавчий аспект - Автореферат

Багато істориків, філософів і богословів розкривали у своїх творах основні причини зародження іконоборства, його подальший розвиток та звязок з єретичними напрямками. Проте дослідники здебільшого розглядали це явище як таке, що було присутнє лише в історії Візантії та пізніше в епоху Реформації у Західній Європі. Проте варто зазначити, що його вплив на духовне життя Русі врівноважувався все-таки іконоборськими ідеями. Тобто елементи гуманізму могли зявитися також і в ході іконоборських актів, що мали місце в історії Київської Русі та Московської держави. Актуальність окресленої проблеми також зумовлюється необхідністю наукового узагальнення духовного досвіду християнства на Русі, поглибленого вивчення явища іконоборства та особливостей його впливу на розвиток духовності як у Київській Русі, так і в Московській державі.У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано звязок роботи з науковими програмами, визначено обєкт і предмет дослідження, сформульовано його мету та головні дослідницькі завдання, вказано на теоретико-методологічні засади й джерельну базу дослідження, розкрито його наукову новизну, а також теоретичне і практичне значення, описано форми апробації дослідження та його структуру. Тому авторка дисертаційного дослідження, враховуючи особливості потрактування терміну “іконоборство”, дає цьому феномену власне визначення: іконоборство - це комплекс уявлень та ідей, які ґрунтуються на несприйнятті ікон, зображення Христа, ангелів, святих, мощів тощо і супроводжуються відповідними практичними діями. При дослідженні іконоборських уявлень на Русі дисертантка зважала й на те, що поширення їх здійснювалося в умовах напруженої боротьби християнства із язичництвом та єресями. У другому розділі “Іконоборські впливи в Київській Русі: їх витоки, особливості сприйняття та наслідки”, який охоплює три підрозділи, зясовано питання щодо існування іконоборських уявлень у Київській Русі: їх історичні витоки, шляхи проникнення та поширення, можливість сприйняття ікон як священних предметів, роль чудотворної ікони та перші спроби іконоборства на Русі. “Історичні витоки та можливі шляхи проникнення іконоборських уявлень на територію Київської Русі” акцентується увага на проблемі походження іконоборських уявлень у складі багатьох єретичних учень, що потрапляли на Русь разом із християнством.Знайомство з християнством відбувалося переважно під час завойовницьких походів до Чорноморського узбережжя та Криму у ІХ ст., де на той час проводилася активна місіонерська діяльність, зміцнювалося ортодоксальне християнство, але були надзвичайно актуальними і питання щодо іконошанування та іконоборства, які хвилювали Візантійську імперію та мали поширення в її кримських колоніях. Досить відчутними в Київській Русі були зовнішні впливи єретичних вчень, що містили у собі іконоборські ідеї. Формування іконоборських уявлень в Київській Русі відбувалося під впливом іудейської культури, адже ще у ХІ ст. на Русі знаходились іудейські громади, які походили головним чином від нащадків хазарських іудеїв. Іконоборські тенденції зявилися внаслідок складного процесу християнізації Київської Русі, особливо у звязку із протистоянням язичницької опозиції (наприклад: негативне ставлення до ікон з боку давньоруського населення, повязане із своєрідними уявленнями словян-язичників про образ, душу, тіло та потойбічне життя; антихристиянські повстання очолювані волхвами тощо). Однак по відношенню до чудотворних образів були негативно налаштовані захисники та шанувальники язичницьких обрядів - жерці, волхви та чаклуни у Київській Русі, а також єретики-іконоборці в Московській державі.

2. Основний зміст дисертації

У результаті дисертаційного дослідження підведено теоретичні підсумки, розкрито сутнісні характеристики києворуського і московського іконоборського процесу та окреслено перспективи подальшого дослідження обраної теми. Відтак дисертантка наголошує на наступних положеннях.

Лише із запровадженням християнства на Русь почали проникати різноманітні єретичні вчення, що містили іконоборські ідеї. Знайомство з християнством відбувалося переважно під час завойовницьких походів до Чорноморського узбережжя та Криму у ІХ ст., де на той час проводилася активна місіонерська діяльність, зміцнювалося ортодоксальне християнство, але були надзвичайно актуальними і питання щодо іконошанування та іконоборства, які хвилювали Візантійську імперію та мали поширення в її кримських колоніях.

Досить відчутними в Київській Русі були зовнішні впливи єретичних вчень, що містили у собі іконоборські ідеї. Подібні вчення надходили переважно із сусідніх країн: Візантії, Болгарії, Сербії, тощо. Серед найбільш відомих єресей відзначено аріанство, маніхейство, павлікіанство, богомільство.

Формування іконоборських уявлень в Київській Русі відбувалося під впливом іудейської культури, адже ще у ХІ ст. на Русі знаходились іудейські громади, які походили головним чином від нащадків хазарських іудеїв. Негативне ставлення іудеїв до ікон відоме з перших часів існування цього феномену в церковній практиці християн.

Іконоборські тенденції зявилися внаслідок складного процесу християнізації Київської Русі, особливо у звязку із протистоянням язичницької опозиції (наприклад: негативне ставлення до ікон з боку давньоруського населення, повязане із своєрідними уявленнями словян-язичників про образ, душу, тіло та потойбічне життя; антихристиянські повстання очолювані волхвами тощо).

Важливу роль у християнізації руського населення та боротьбі проти іконоборських виступів відігравали чудотворні ікони. Однак по відношенню до чудотворних образів були негативно налаштовані захисники та шанувальники язичницьких обрядів - жерці, волхви та чаклуни у Київській Русі, а також єретики-іконоборці в Московській державі.

До появи іконоборських виступів на Русі призвело формальне та двовірне ставлення християн до ікон (особливо у віддалених північних районах, сільській місцевості). Подібне відношення виникло через нерозуміння складного богословського вчення про ікони, а також через утилітарне ставлення до православного образу внаслідок ототожнення його з язичницькими ідолами та культовими предметами. Таке синкретичне сприйняття ікон інколи приводило до надмірного шанування та прямого ідолопоклонства. Як наслідок - поява практичного іконоборства на побутовому рівні, представленого у вигляді іконоспалення та іконорозбійництва.

На розвиток іконоборських ідей в середовищі новгородсько-псковського руху стригольників XIV ст. вплинуло язичництво та різноманітні вільнодумні течії. Однак протягом свого існування стригольники розділились на декілька напрямків, а іконоборські ідеї розвивались переважно у лоні крайнього лівого напрямку. Іконоборство цього єретичного напрямку має риси антицерковного характеру. Проте найбільшого розмаху на Русі іконоборство набуло з XV по XVI ст. в ідеології новгородсько-московської єресі жидовілих. Їх вчення вирізнялося найбільшим радикалізмом, а іконоборські акції проводилися досить фанатично і жорстоко. Іконоборські настрої також зміцнювалися завдяки політичній ситуації у Московській державі, особливо за правління Івана ІІІ, який підтримував єретиків-іконоборців. В результаті іконоборські ідеї жидовілих створили серйозну небезпеку для Руської православної церкви.

У цілому на Русі іконоборські уявлення розвивалися поступово, носили еволюційний характер, починаючи з поодиноких спалахів у Київській Русі і набуваючи більших масштабів в єретичних рухах Московської держави. Крім того, розвиток іконоборства в обох державних утвореннях має низку спільних тенденцій, серед яких слід відзначити: зовнішні філософсько-релігійні та єретичні впливи, внутрішні чинники (засилля обрядовіря, фанатичні зловживання, зростання власного вільнодумства), критика ідолопоклонства, виступи проти чудотворних ікон тощо.

Демонстрації практичного іконоборства на Русі та аргументи, які висували іконоборці, намагаючись спростувати феномен православного образу, призвели до суттєвих наслідків в історії Руської церкви. На жаль, іконоборські акції (як в Київській Русі, так і в Московській державі) призвели до знищення великої кількості творів церковного мистецтва, втрати цінних екземплярів давньоруського іконопису. Однак до появи іконоборства на руських землях більшість православних не мала розуміння і усвідомлення важливої ролі церковного мистецтва у зміцненні православя та формуванні духовної культури. Створення власного богословського твору на захист іконошанування та постанови Стоглавого Собору у 1551 році сприяли остаточному утвердженню та виокремленню ікони як православного феномену у християнському світі. Перемога Руської церкви над єретиками-іконоборцями та вирішення питань іконопису означало торжество православя на Русі подібно до подій у Візантії 843 року.

1. Котлярова Т.О. Особливості сприйняття чудотворних ікон в традиції Київської Русі ІХ-ХІІ ст. // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - Київ, 2003. - Вип. 12. - С.84 - 91.

2. Котлярова Т.О. Іконоборські уявлення в єретичних вченнях на Русі XIV - XVI ст. // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2004. - № 1. - С.181 - 185.

3. Котлярова Т.О. Єретичні вчення в Київській Русі та їх вплив на формування іконоборських уявлень // Українське релігієзнавство. Бюлетень. - Київ, 2004. - № 2/2004(30). - С.105 - 115.

4. Котлярова Т.О. Єретичні ідеї на землях України в 14 - 16 ст. та їх звязок з єресями в Московській державі // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2004. - № 4. - С.25-31.

5. Котлярова Т.О. Ідея “образу та подоби божої в людині” в традиції ісихазму (за Григорієм Паламою) // Філософія. Політологія: Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2002. - Вип.42. - С.77.

6. Котлярова Т.О. Феномен чудотворної ікони та її роль в духовному житті Київської Русі ІХ - ХІІ ст. // Філософія. Політологія: Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2003. - Вип.55. - С.109.

7. Котлярова Т.О. Іконоборські уявлення та ідеї у Візантії й на Русі у XV - XVI ст.: порівняльний аналіз // Філософія. Політологія: Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2003. - Вип.58. - С.52.

8. Котлярова Т.О. Особливості практичного іконоборства в Київській Русі // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції “Людина - Світ - Культура”. - Київ, 2004. - С.623.

Размещено на .ru