Конкурентоспроможність вітчизняної продукції: проблеми та перспективи - Автореферат

Вони стали тими основними чинниками, які піднесли проблему конкурентоспроможності продукції до рівня особливо важливих і гостро актуальних. Конкурентоспроможність продукції нині висунулася в ряд практичних проблем, розвязання яких продиктоване інтересами національної безпеки країн, виживання окремих галузей і підприємств. З іншого боку, цей процес сформувався так швидко, що економічна наука лише протягом останніх двох-трьох десятиліть поставила для себе і почала досліджувати конкурентоспроможність як самостійну теоретичну проблему. В основі теоретичних досліджень конкурентоспроможності лежать праці таких видатних представників світової економічної думки, як Ф. Реалізація цієї мети обумовила необхідність постановки і вирішення наступних завдань: дослідити існуючі підходи до визначення економічної сутності категорії "конкурентоспроможність" і обґрунтувати зміст системного підходу до теоретичного дослідження конкурентоспроможності продукції;Особливість авторського підходу до цієї неоднозначно тлумаченої в економічній літературі проблеми полягає у тому, що крім висвітлення поняття конкурентоспроможності з тієї точки зору, з якої воно постає як похідне від понять конкуренції, конкурентної боротьби, конкурентного ринку, серед яких узагальнюючим є поняття конкуренції, воно виявляється як похідне від більш загального поняття "економічної спроможності" - здатності продукції (її виробника) відповідати суспільним нормативам її виробництва й реалізації, суспільним конкретно-історичним потребам. Інакше кажучи, конкурентоспроможність є конкретною формою економічної спроможності виробника продукції в умовах конкурентного ринку. У центрі уваги в даному дослідженні - конкурентоспроможність продукції, тому наголошується, що в будь-якому разі конкурентоспроможність є конкурентоспроможністю продукції, чи в структурі продукції підприємства, чи продукції всередині галузі, національного господарства, на міжнародному ринку. Залежно від того, до якої сфери конкуренції (конкурентного середовища) належить продукція, сукупність факторів конкурентоспроможності є різною. Тут конкурентоспроможність розглядається як узагальнююча, інтегративна характеристика продукції (її виробника), з одного боку, і конкуренції стосовно цієї продукції - з другого.Теоретичний аналіз методологічних і практичних проблем дослідження конкурентоспроможності продукції дозволяє зробити наступні узагальнення й висновки: Конкурентоспроможність є економічною категорією, що має конкретно-історичну природу. Певному рівню конкуренції, її інтенсивності відповідає певний рівень вимог до учасника конкурентної боротьби, що характеризує його конкурентоспроможність. Вона є узагальнюючою характеристикою того становища, яке посідає той чи інший субєкт (країна, галузь, фірма) або обєкт (продукція, послуга, ідея) на тому чи іншому внутрішньому або зовнішньому ринку. Обґрунтовано економічну природу конкурентного середовища, як форми взаємодії окремих субєктів господарювання, держави, інститутів колективного захисту, факторів зовнішнього і внутрішнього впливу на умови економічної діяльності, що визначають відповідний рівень економічного суперництва та вагомість впливу окремих економічних агентів на загальну ринкову ситуацію. Інтеграція фундаментальних теоретичних передумов, передусім теорій конкуренції, концепцій конкурентоспроможності економіки, елементів інституціональних підходів у контексті особливостей сучасних процесів підвищення рівня конкурентоспроможності продукції дає підстави для висновку стосовно формування нової, конкурентної політики в економічній науці.

Основний зміст дисертації

Теоретичний аналіз методологічних і практичних проблем дослідження конкурентоспроможності продукції дозволяє зробити наступні узагальнення й висновки: Конкурентоспроможність є економічною категорією, що має конкретно-історичну природу. Певному рівню конкуренції, її інтенсивності відповідає певний рівень вимог до учасника конкурентної боротьби, що характеризує його конкурентоспроможність. Конкурентоспроможність є конкретною формою економічної спроможності виробника продукції в умовах конкурентного ринку. Вона є узагальнюючою характеристикою того становища, яке посідає той чи інший субєкт (країна, галузь, фірма) або обєкт (продукція, послуга, ідея) на тому чи іншому внутрішньому або зовнішньому ринку. Проте в будь-якому разі конкурентоспроможність у кінцевому рахунку є конкурентоспроможністю продукції.

З одного боку, вона суттєвим чином залежить від значної кількості різноманітних факторів, що впливають на споживчі якості та ціну товару, з іншого боку - від гостроти конкуренції, її інтенсивності, різноманітності форм і методів конкурентної боротьби, сфери конкуренції, тобто є функцією конкурентного середовища.

Обґрунтовано економічну природу конкурентного середовища, як форми взаємодії окремих субєктів господарювання, держави, інститутів колективного захисту, факторів зовнішнього і внутрішнього впливу на умови економічної діяльності, що визначають відповідний рівень економічного суперництва та вагомість впливу окремих економічних агентів на загальну ринкову ситуацію. Разом з тим теорія конкуренції в її економічному контексті виходить за межі дослідження основних закономірностей еволюції природи конкурентних відносин і механізму формування й розвитку конкурентного середовища. Інтеграція фундаментальних теоретичних передумов, передусім теорій конкуренції, концепцій конкурентоспроможності економіки, елементів інституціональних підходів у контексті особливостей сучасних процесів підвищення рівня конкурентоспроможності продукції дає підстави для висновку стосовно формування нової, конкурентної політики в економічній науці.

Фактори конкурентоспроможності, що утворюють т. з. "ромб" конкурентних переваг, за М. Портером, діють у взаємозвязку і взаємозалежності, утворюють цілісну систему, що проявляється у їх здатності як до взаємного посилення, так і до взаємного послаблення. Складність і тривалість становлення конкурентоспроможності зумовлює неоднакову роль уряду на різних його етапах. Проте у будь-якому періоді ця роль має спрямовуватись на примноження дії сил у ромбі конкурентних переваг, на прискорення інноваційного процесу. Разом з тим забезпечення конкурентоспроможності продукції - справа, перш за все, самих компаній.

Виявлені позитивні й негативні тенденції конкурентної політики в Україні, фактори, що позитивно впливають на зростання конкурентоспроможності продукції. Разом з тим визначено три основні чинники, що послабляють конкурентні процеси України, а саме: нерозвиненість внутрішньої конкуренції, відсталість основних виробничих технологій, слабкий розвиток маркетингу. Зроблено висновок, що конкурентна політика - це справа всієї держави, а не лише Антимонопольного комітету. Проте саме Антимонопольний комітет має бути генератором ідей, що лежать в основі конкурентної політики, пропонувати корективи до неї залежно від змін в економічному становищі країни, прогнозувати результати втілення її в життя.

Обґрунтовано, що сучасний етап розвитку України диктує необхідність розробки і запровадження нової моделі підвищення конкурентоспроможності продукції, суть якої полягає у створенні ефективної системи інституціонального й економічного середовища для її субєктів з метою забезпечення їх стабільного розвитку. В українській практиці господарювання ще недостатньо втілено світовий досвід формування й підтримки параметрів конкурентоспроможності продукції. В Україні існує певний інституціональний вакуум, а такі основоположні ринкові інститути, як приватна власність, "ефективні власники", вільні ціни, конкуренція, податкова система ринкового типу, відкритість економіки, ще й досі відстають у своєму розвитку та домінуванні.

У сукупності це вимагає формування обєднань нового типу, стратегічно важливих комплексів територіального, галузевого, міжгалузевого, національного і транснаціонального рівнів, здатних опанувати сучасні технології, що дають найбільшу економічну віддачу в контексті зростання конкурентоспроможності продукції.

Державі необхідно розробити стратегію підтримки вітчизняного підприємництва і створення ефективних механізмів, які через систему інтересів створювали б конкурентні засади для розвитку економіки, примушували б підприємців розвивати й удосконалювати виробництво та підвищувати якість продукції, своєчасно сплачувати податки, забезпечувати стабільне поповнення дохідної частини бюджету, а найманих працівників - ефективно працювати.

Досвід розвинених країн свідчить, що проблема неефективного функціонування інституціонального механізму є основною причиною зниження продуктивності і національної економіки, конкурентоспроможності продукції.

Розкрито проблему критеріїв і показників конкурентоспроможності продукції. Доведено, що критерії конкурентоспроможності змінюються з розвитком економіки і конкурентного середовища. Сучасні критерії органічно повязані з глобалізацією економічних відносин, відкритістю національних економік і бурхливим розвитком постіндустріальних технологій, заснованих на інноваціях. Сучасні критерії - це інноваційні критерії, це частка не на місцевому ринку, а частка експорту нової продукції високої якості. У теоретичному аспекті розвязання проблеми визначення впливу інноваційної діяльності підприємств на конкурентоспроможність можливе на основі переосмислення існуючих підходів до феномену підприємства, а саме: неокласичної версії - економічної теорії фірми; інституціональної; еволюційної; менеджеріальної.

Насамперед це вимагає оптимізації стратегічного розвитку підприємств шляхом формування товарного асортименту, що узгоджує поточні потреби потенційних споживачів і забезпечує регулярне одержання достатньої для відтворення прибутку виручки із стратегічними потенційними потребами ринку відповідно до майбутніх запитів покупців. Роль інновацій у забезпеченні конкурентних позицій підприємства полягає в необхідності реалізації його перспективних можливостей, виявлення кількісної та якісної оцінки інтелектуального потенціалу. У поєднанні з аналізом наявності або можливості запозичення нематеріальних і матеріальних активів, ресурсним і фінансовим забезпеченням це дає змогу визначити межі товарного асортименту конкурентоспроможної продукції за рахунок інноваційного розвитку.

Головним принципом, якого мають дотримуватися інноваційно активні підприємства, орієнтовані на випуск конкурентоспроможної продукції, є узгодженість їхньої діяльності з положеннями загальної системи управління якістю (Total Quality Management) та дотримання міжнародних стандартів (МС) ISO серії 9000. Незважаючи на складність процесу інтеграції української економіки у світову систему, повноправна участь України у СОТ цілком відповідає її довгостроковим інтересам для розвязання економічних і соціальних завдань.

Підвищення конкурентоспроможності продукції потребує удосконалення механізму господарювання як єдності ринкового механізму й державного регулювання, взаємопов‘язаної сукупності заходів, спрямованих на приведення в дію механізмів і фінансових інструментів зростання інноваційної діяльності підприємств: ціноутворення, виробництво наукомісткої продукції, держзамовлення, інвестиційна політика і т. ін. До фінансових інструментів належить оподаткування, кредит, амортизація, санкції за порушення вимог до якості, регулювання складу витрат.

Стратегія підвищення конкурентоспроможності має послідовно реалізувати положення теорії "життєвого циклу", менеджеріальної теорії, теорії технологічних змін і здійснювати диверсифікацію товарної продукції, у тому числі концентричну, вертикальну й латеральну диверсифікацію виробництва продукції.

Запропоноване групування продукції за ступенем її новизни, на основі аналізу оновлення виробів і використання системи показників дає можливість оцінювати досягнення підприємств у рівні конкурентоспроможності продукції з метою управління інноваційною діяльністю. Розроблено комплексну систему управління інноваційною діяльністю, що складається з підсистем збору даних, маркетингових досліджень ринкового середовища й дозволяє підвищити ефективність управлінських рішень і контроль за їх виконанням на основі аналізу процесу оновлення продукції та його впливу на економічні показники.

Важливою умовою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції є інформаційне забезпечення конкурентної політики. Антимонопольний комітет повинен удосконалювати власну базу інформаційних ресурсів і мати можливість користуватися інформаційними ресурсами інших органів державної влади, отримувати безперешкодний доступ до інформації про результати діяльності господарюючих субєктів у межах національної економіки та за кордоном.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Мицюк С.В. Проблеми підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія Економіка. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2001. - Вип.49. - С.79-80.

2. Мицюк С.В. Підвищення якості продукції та його вплив на конкурентоспроможність // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія Економіка. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2002. - Вип.55-57. - С.154-157.

3. Мицюк С.В. Проблеми науково-технологічного удосконалення виробництва // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія Економіка. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2002. - Вип.63. - С.41-42.

4. Мицюк С.В. Вплив науково-технологічного удосконалення виробництва на конкурентоспроможність продукції // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Матеріали науково-теоретичної конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2003. - Вип.43, ч. ІІ. - С.152-155.

5. Мицюк С.В. Реструктуризація підприємств та конкурентоспроможність продукції // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія Економіка. - К.: ВПЦ "Київський університет": 2004. - вип.71. - С.52-53.

6. Мицюк С.В. Система управління якістю продукції // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2006. - Вип.62, ч.2. - С.29-33.

7. Мицюк С.В. Удосконалення системи управління оновлення продукції в інноваційно активних підприємствах // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія Економіка. - К.: ВПЦ "Київський університет": 2006 р. - Вип.89. - С.53-55.

8. Мицюк С.В. Технологічні та економічні чинники забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2007. - Вип.66, ч.1. - С.210-212.

Інші публікації

9. Мицюк С.В. Конкурентоспроможність вітчизняної продукції: проблеми та перспективи // Науковий вісник Інститут менеджменту та економіки. - Івано-Франківськ. - 2001. - № 2. С.51-53.

10. Мицюк С.В. Теорія конкурентоспроможності: філософія дослідження та економічні реалії // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Матеріали Х Науково-теоретичної конференції "Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг". - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2002. - Вип.38, ч. ІІ. - С. 209-210.

11. Мицюк С.В. Макроекономічні чинники зростання рівня конкурентоспроможності продукції: Матеріали до вивчення курсу "Економічна теорія". - К.: ВПЦ "Київський університет", 2005. - 48 с.

12. Мицюк С.В. Механізми зростання інноваційної активності підприємств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах". - К., 2006. - С.118.

13. Мицюк С.В. Методологічні проблеми дослідження конкурентоспроможності продукції: Матеріали до вивчення курсу "Економічна теорія". - К.: ВПЦ "Київський університет", 2006. - 36 с.

14. Мицюк С.В. Вплив інноваційної діяльності підприємств на конкурентоспроможність продукції // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Матеріали конференції молодих вчених "Актуальні проблеми міжнародних відносин". - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2006. - Вип.64, ч. ІІ. - С.102.