Конкурентоспроможність України в умовах глобалізації - Автореферат

Ця політика дедалі зростаючою мірою зумовлюватиметься взаємодією національної держави та її економіко-правової системи з міжнародними інституціями, а спосіб такої взаємодії визначатиме характер і напрями розвитку потенціалу конкурентоспроможності національної економіки. Відтак позиціювання України у глобальному просторі полягає в тому, щоб сфокусувати увагу на змісті основних проблем національної конкурентоспроможності, зафіксувати точку відліку стану її індикаторів серед інших держав, визначити передумови для необхідних змін, розширивши спектр аналітичного уявлення та стратегічного мислення державних органів, які приймають рішення з питань забезпечення конкурентоспроможності країни. Недоліком поширених версій є й відсутність структурного аналізу взаємозвязків у національній економіці як цілісності, що виявляє головні джерела та ключові напрями проекту модернізації, здійснення якого державою та бізнесом дозволить забезпечити необхідний рівень національної конкурентоспроможності. Дисертаційна робота містить результати досліджень автора, які проводились у межах науково-дослідних робіт відділу економічного зростання та структурних змін в економіці ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України": "Реальний сектор економіки в структурі ВВП" (№ДР 0105U003204) - розділ "Фактори та індикатори конкурентоспроможності національної економіки", "Державна амортизаційна політика як чинник активізації інноваційно-інвестиційних процесів в економіці" (№ДР 0107U005487) - розділ "Аналіз науково-методичних та практичних підходів до визначення економічної та фіскальної сутності амортизації". обґрунтовано, що для розроблення та реалізації державної стратегії підвищення конкурентоспроможності національного виробництва необхідною є обємна, систематична і взаємозвязана робота, з боку як держави, так і бізнесу, яка вимагає постійного проведення ґрунтовних досліджень і розроблення практичних заходів за такими напрямами: обстеження конкурентного середовища і особливостей національної економіки з підготовкою пропозицій щодо обґрунтування національних пріоритетів у міжнародному поділі праці; уточнення експортної орієнтації та надання допомоги українським виробникам у розробленні шляхів і заходів підвищення їх конкурентоспроможності, а також ефективного використання вітчизняного і світового досвіду; дослідження і систематизація нормативно-правової бази економіки з пропозиціями щодо її вдосконалення і посилення впливу на конкурентоспроможність національного виробництва; підготовка кадрів і підвищення кваліфікації виробників і управлінського персоналу з проблеми створення ефективної конкуренції; науково-методичне та інформаційне забезпечення субєктів конкуренції, інвесторів та органів державного управління;У першому розділі - "Глобалізація національного та світового ринків та держава" - розглянуто сутність, чинники, тенденції та суперечності постіндустріальної глобалізації; досліджено взаємозвязок між ТНК і транснаціоналізацією українського ринку; показано значення державної підтримки вітчизняного виробника як засобу забезпечення його конкурентоспроможності; проаналізовано досвід зарубіжних країн у регулюванні підвищення конкурентоспроможності; розкрито роль інформаційної складової посилення конкурентоспроможності в умовах глобалізації. конкурентоспроможність глобалізація національна політика Це серйозно ускладнює формування раціональної економічної політики України в цілому та політики нарощування конкурентоспроможності її економіки зокрема. Зясовано, що до головних спільних характеристик побудови національного механізму регулювання конкурентоспроможності в усіх країнах, які досягли її високого рівня, слід віднести наявність: стабільних і добре розвинутих або таких, які швидко розвиваються, інституцій ринку, що опосередкують акумуляцію ресурсів та їх раціональний розподіл за стратегічно вигідними напрямами і стимулюють високий темп оновлення виробництва; належного рівня конкуренції на внутрішньому ринку з боку різних вітчизняних компаній; високопрофесіонального апарату державного управління, здатного правильно визначати пріоритети національного розвитку, створювати належні механізми досягнення цих пріоритетів; прозорої та дійової системи регулювання конкуренції та стимулювання підвищення конкурентоспроможності; високої якості людського потенціалу; здатності генерувати та ефективно впроваджувати власні науково-технічні ідеї або ефективно адаптувати до національних умов зарубіжні технології. технологічний рівень підприємств (у результаті оцінювання технологічного рівня вітчизняних підприємств-експортерів, який склався у 2007 р., виявлено, що 13,5 % з них працюють за новітньою якісною технологією, захищеною патентом, на рівні зарубіжних аналогів; водночас стільки ж обстежених підприємств-експортерів (13,4 %) перебувають у критичному стані - на них все ще функціонує застаріла, не дуже якісна технологія, що потребує оновлення; порівнюючи результати опитування у 2007 р. з даними за

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ