Конкурентоспроможність економіки України: її фактори, стан та перспективи - Курсовая работа

Сьогодні конкурентоспроможність української продукції залишається на дуже низькому рівні, не зважаючи на величезний експортний потенціал багатьох галузей української економіки. Економіка будь-якої країни на сучасному етапі не може обійтися без виходу на світові ринки. Розширення рамок такого виходу за допомогою збільшення обсягів і асортименту продукції національних товаровиробників забезпечує нарощування потужності держави і сприяє зміцненню її конкурентоспроможності на світових ринках. Держави, що знаходяться на шляху до ринкових реформ, мають витрачати значні зусилля, концентруючи їх на окремих напрямах, найбільш доступних з огляду на існуючі умови господарювання. У цих умовах і виникає питання про конкурентоспроможність національної економіки як можливості реалізації конкурентних переваг країни на зовнішніх ринках.Серед наукових праць, в яких досліджуються основи конкуренції, зміни конкурентного середовища, теорії конкурентних переваг, проблеми забезпечення конкурентоспроможності на рівні підприємства, галузі, національної економіки, необхідно виділити дослідження таких зарубіжних вчених, як І. У самому загальному розумінні конкурентоспроможність визначається як володіння властивостями, що створюють переваги для субєкта економічного змагання; як здатність конкурувати на ринках товарів та послуг як спроможність досягати успіху у економічному суперництві. Прихильники даної концепції конкурентоспроможності повязують її з ефективністю функціонування субєкта, здатність до розвитку якого забезпечується наявними конкурентними перевагами (ключовими компетенціями). Це тимчасовий іманентний привілейований стан обєкта: компанії, галузі, країни, що забезпечується здатністю до кращого використання ключових компетенцій в порівнянні з конкурентами і вмінням підтримувати цей стан впродовж певного часу; механізм розвитку; здатність країни підтримувати високі показники зростання та зайнятості протягом тривалого проміжку часу; властивість виробничо-економічних систем змінювати траєкторію руху або режим функціонування в процесі адаптації до зовнішнього середовища з метою збереження, розвитку існуючих та формування нових конкурентних переваг. Конкурентоспроможність підприємства, як більш складної організаційної системи, визначається параметрами, що формують конкурентоспроможність нижчої організаційної системи (товару) та додатковими параметрами, що визначають здатність підприємства до конкуренції: ефективність бізнеспроцесів, що дозволяють краще використовувати ключові компетенції, в порівнянні з конкурентами, і таким чином формувати конкурентні переваги.В Індексі глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) Україна цього року посіла 76 місце зі 144 країн, піднявшись на 8 позицій. Рік тому країна втратила 11 позицій, опустившися на 84 місце серед 148 країн. Серед основних проблем автори рейтингу називають перебудову інституціональної структури (130 місце), скорочення домінування великих компаній на внутрішніх ринках (129 місце) та підвищення конкурентності ринків (125 місце) і, отже, їх ефективності (112 місце). В Індексі глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index 2014-2015, GCI) Україна за рік опустилася на 11 позицій, посівши 79 місце зі 148 країн. Ці результати базуються на великому розмірі ринку України (38-е місце в рейтингу за цим показником поміж країн) і в освітній системі, яка забезпечує легкий доступ по всим рівням освіти (Україна на 43-у місці за вищій освіті і 57-у - за початковим навчанням).Заходи, яких вживали урядові структури в ході реформування економіки, часто були непослідовними, суперечливими, економічно необґрунтованими, тому не мали позитивного впливу на перебіг економічних процесів. За часів незалежності країна пройшла три періоди розвитку економіки: - 1992-1997 рр. - період економічної кризи, падіння обсягу реальних інвестицій і капіталу. Причому про використання ринкової влади і загрозу монополізації ринку може йтися лише за випадків, коли фірма в довгостроковому періоді має можливість збільшувати прибутки у спосіб, який описано вище, і не нести збитків (приміром, через вступ нових конкурентів чи скорочення попиту на товари внаслідок переходу частини покупців на використання товарів-субститутів). Отже, на таких ринках працює єдиний продавець-монополіст, який не має жодного конкурента або наявні істотні барєри для вступу на нього інших субєктів господарювання, або є інші обставини, що суттєво обмежують конкуренцію. Удосконалення державного управління енергетичним сектором економіки шляхом регулювання а не прямого втручання в розвиток даного сектору, забезпечення прозорості діяльності на ринках енергоресурсів, - Державна підтримка науково-дослідних робіт, що повязані із зменшенням енерговитратності, розробленням відновлюваних видів енергії та освоєнням енергозберігаючих технологій, - Розроблення механізмів щодо залучення приватних інвестицій в енергетичний сектор України, - Використання енергії фотосинтезу (приклад: Бразилія та США), а потенційні можлив