Конкурентні моделі розвитку експорту - Автореферат

За таких умов загострюється проблема еквівалентної участі країни у міжнародному поділі праці, а ефективність її зовнішньоекономічної сфери дедалі більше залежить від експорту, актуалізуються нові підходи до стратегії його розвитку у контексті підвищення національної конкурентоспроможності, орієнтованої на усталений розвиток і зростання добробуту населення. Міжнародні ринки є вкрай важливими для України як з позицій економічного зростання, так і створення належних передумов її інтеграції у сучасну світогосподарську систему. Це, зокрема, підтверджується і формально-статистичними ознаками, коли експортна квота країни в 2003 р. становила понад 57%, при кращих порівняльних показниках розвитку експортуючих галузей ніж тих, що орієнтуються переважно на внутрішній ринок, і більш глибокими причинно-наслідковими звязками: на сьогодні внутрішній платоспроможний попит обєктивно не забезпечує реалізацію національного виробничого потенціалу багатьох галузей промисловості, які формувалися для задоволення потреб значно більшого ринку. Зовнішньоторговельний досвід України показав, що за відсутності науково обґрунтованого підходу до розвитку експорту дискредитуються критерії безпечної відкритості економіки і вона не тільки не досягала бажаних тактичних результатів, але й втрачала стратегічні конкурентні позиції на традиційних та нових зовнішніх ринках. Використано широке коло вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Міністерства закордонних справ України, Державного комітету статистики України, офіційні матеріали міжнародних організацій (ЮНКТАД, СОТ, МВФ, Світового банку), Центру торгової політики і права (Канада), експертні оцінки рейтингових агентств, провідних фахівців у галузі міжнародної торговельної політики.У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади управління експортом» досліджено сутність експорту як соціально-економічної категорії, визначено поняття конкурентоспроможного експорту та систему його критеріїв і показників, ідентифіковано моделі управління експортом на мікро-і макрорівні та запропоновано підходи до їх селекції. Виявлено чинники, які обумовлюють доцільність дослідження експорту у контексті проблематики міжнародної конкурентоспроможності: з одного боку, це стрімке збільшення обсягів міжнародної торгівлі та її товарно-регіональна диверсифікація; зростання кількості та потужності ТНК при одночасному включенні в міжнародну торговельну сферу малих та середніх фірм; підвищення ролі зовнішньої торгівлі та особливо експорту в соціально-економічному розвитку більшості країн світу тощо, а з другого - безпрецедентна лібералізація міжнародних ринків товарів і послуг із усталеною тенденцією їх дерегуляції на національному рівні; інтеграція торговельних політик у межах дво - та багатосторонніх угод про вільну торгівлю та митні союзи; загальна динамізація та глобалізація конкуренції на факторних і товарних ринках. Аналіз умов і чинників формування конкурентоспроможності товарів, фірм, галузей, регіонів, кластерів і країн у процесі виробництва (реалізації) інтернаціоналізованого продукту дозволив визначити і систематизувати критерії, мікро - та макропоказники конкурентоспроможності експорту. Акцентується увага на тому, що конкурентоспроможний експорт відрізняється від звичайного: по-перше, усталено зростаючими обсягами та часткою на відповідних (як правило, цільових) товарних та регіональних, у тому числі міжнародно-інтегрованих ринках; по-друге, високою ефективністю експортних операцій унаслідок реалізації конкурентних переваг у ціновій конкуренції; по-третє, якістю пропонованих товарів та послуг, а у групі несировинних товарів - їх інноваційністю, що забезпечує, довгострокову присутність на світовому ринку та прихильне ставлення споживачів до експортних пропозиції; по-четверте, виробничою та експортною діяльністю у середовищі «добросовісної конкуренції» без застосування відкритих форм протекціонізму, що дискредитують ринок і тому заборонені міжнародними угодами. У цілому забезпечується формування конкурентоспроможного експорту, оскільки ця модель його розвитку відповідає як мінімум трьом з чотирьох визначених критеріїв: усталеності (власні канали розподілення продукції); ефективності (власні канали розподілення та активність передбачають високу продуктивність факторів виробництва за умови високої конкуренції або монопольну владу); інноваційності (можливість фірми впливати на зовнішнє середовище розвитку - політику, бізнес, елементи поведінки споживачів завдяки використанню новітніх технологій;У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та дано нове вирішення наукової задачі щодо шляхів формування оптимальної моделі розвитку експорту в контексті підвищення його конкурентоспроможності. Результати проведеного дослідження моделей розвитку експорту, які забезпечують підвищення його конкурентоспроможності, дозволили ав

Основний зміст роботи