Сутність конфліктів, їх типи та причини виникнення. Основні види конфліктогенів (агресивність, егоїзм та зверхність). Типи конфліктних особистостей. Подолання конфліктів шляхом покращення спілкування. Стилі розв’язання міжособистісних конфліктів.
Конфлікт (від лат. соп/ІШШ - зіткнення) - виникнення складних для подолання суперечностей, зіткнення протилежних інтересів через відсутність взаєморозуміння людей, яке супроводжується гострими емоційними переживаннями.• соціально-психологічних (існує психологічна й моральна несумісність індивідуумів, люди перебувають у різних емоційних чи психічних станах, мають різні погляди й переконання, по-різному інтерпретують інформацію або події, відстоюють різні позиції з певного питання, спостерігається неузгодженість їхніх оцінок і самооцінок). Пенроуз, у своєму розвитку конфлікт проходить такі стадії: 1) латентну (від лат. latens - прихований, неусвідомлений) (виникає інцидент як першопричина конфлікту); 3) відчуття конфлікту - конфлікт починає впливати на особу; 5) наслідки конфлікту, тобто результат того, як закінчився конфлікт чи його останній епізод [57]. Для можливості вибору оптимальних дій у конкретному конфлікті учасникові комунікації важливо враховувати, до якого типу належить цей конфлікт, якими ознаками він характеризується.Наявність різних конфліктогенів значно підвищує ймовірність розпалювання конфлікту. Шейнов, більшість конфліктогенів належать до одного з трьох видів: вияви агресивності, егоїзму та прагнення до зверхності (переваги). Людина, яка виявляє агресію до оточуючення, як правило, навіть спеціально провокує конфлікти, оскільки вони дають змогу їх вивільнити негативні емоції та побачити острах в очах людей. Виявлення зверхності може не так явно сприйматися партнерами по спілкуванню, як причина для конфліктної ситуації, але через це конфліктогенне стає менш небезпечним. Павлютенков звертають також увагу на те, що в процесі розвязання конфлікту можуть виникати поведінкові реакції, які стають додатковими конліктогенами, переводячи конфлікт у деструктивне русло.Крижка визначено шість основних типів конфліктних особистостей: 1) конфліктна особистість демонстративного типу, якій притаманні такі особливості: прагне бути завжди в центрі уваги й обєктом захоплення з боку інших осіб; добре ставиться лише до тих людей, які готові їй підкорятися; швидко пристосовується до різних ситуацій; емоційна поведінка переважає над раціональною; планування діяльності має епізодичний характер; уникає рутинної роботи; регулярно стає джерелом конфлікту, часто не усвідомлюючи цього; у ситуації конфлікту активно відстоює свої інтереси; 2) конфліктна особистість ригідного типу, яка характеризується такими властивостями: підозріла, прямолінійна й негнучка; має завищену самооцінку; постійно вимагає підтвердження власної значущості; не враховує зміни ситуації й не бере до уваги погляди оточення; будь-яку похвалу сприймає як належне, критику - як приниження власної гідності; надмірно чутлива до появи реальних чи вдаваних проблем; 3) конфліктна особистість некерованого типу, яку відзначають: виявлення зухвалості, агресивності; наявність завищеної самооцінки й заниженої самокритичності, прагнення в будь-яких своїх проблемах звинувачувати інших людей; ігнорування загальноприйнятих норм життєдіяльності в суспільстві; непередбачуваність, імпульсивність поведінки; низька сформованість умінь самоконтролю, а також потреби в плануванні власної діяльності;З другого боку, недотримання норм мовленнєвої культури нерідко призводить до того, що саме спілкування стає причиною породження конфліктної ситуації. • доцільно обміркувати, чи не може бути причиною виникнення ускладнень у стосунках з іншою особою висунення нею хибних припущень і чому вони могли виникнути. Під час цієї паузи кожному учасникові необхідно спробувати обєктивно проаналізувати, чи не провокує він своїми діями, словами, невербальними виявами негативну реакцію іншої особи й на підставі цього, у разі необхідності, внести у свою поведінку відповідні зміни. Наприклад, співрозмовникові можна спокійно пояснити, що він не переконав у правильності своєї думки, що невідповідність його теплих слів настороженому погляду, недоброзичливим голосовим інтонаціям викликає сумніви, а потім висловити сподівання, що непорозуміння буде ліквідовано, і вони зможуть досягти певного консенсусу в розвязанні проблеми. • якщо брак спілкування повязаний з діями іншої людини, треба відкрито пояснити їй причину свого незадоволення й описати свої сподівання на майбутнє. конфлікт особистість подолання спілкуванняЯк зясовано, стиль конкуренції виправдано застосовувати в таких ситуаціях: • коли людина робить велику ставку на своє розвязання проблеми, оскільки отриманий результат має для неї високу значущість; • коли рішення треба прийняти швидко й людина має достатньо влади для цього; • коли людина перебуває в критичній ситуації, що вимагає швидкого реагування; • коли людина занадто втомлена, а розвязання проблеми може принести додаткові ускладнення; • коли людина не має достатньо влади для подолання проблеми або для розвязання її бажаним для себе способом;Учасникам комунікативного процесу необхідно не лише зрозуміти кожен із схарактеризованих вище стилів розвязання конфліктів, його суттєві переваги й ситу
План
План
Вступ
1. Сутність конфліктів, їх типи та причини виникнення
2. Основні види конфліктогенів
3. Типи конфліктних особистостей
4. Подолання конфліктів шляхом покращення спілкування
5. Стилі розвязання міжособистісних конфліктів
Висновок
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
