Аналіз питання укладання конфесійно змішаних шлюбів та проблеми прозелітизму у таких родинах в межах Північного Приазов’я. Особливості імперської законодавчої бази у регулюванні шлюбно-сімейних відносин та її застосування (чи ігнорування) на практиці.
При низкой оригинальности работы "Конфесійно змішані родини у Північному Приазов’ї (остання чверть XVIII - початок ХХ ст.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Значний інтерес становлять вимоги стосовно укладання шлюбів між іноземцями інославних сповідань та російськими підданими: якщо наречена була іноземкою та ще й інославного сповідання, а наречений російським підданим православного сповідання, то такі шлюби були дозволені. У випадку ж коли наречений був неправославним іноземцем, а наречена православною російською підданою, шлюб був заборонений до моменту прийняття нареченим російського підданства [15]. Для того, щоб укласти шлюб православної особи з представником іншої конфесії, слід було дотримуватись наступних умов: - неправославні до шлюбу мали скласти розписку про відмову від прозелітизму в родині та про зобовязання охрестити та виховати дітей у дусі православя; У тому випадку, коли один з подружжя був християнином, а інший іновірцем (іудеєм чи мусульманином), то такий шлюб дозволено було укладати виключно у межах християнського сповідання. У “Проханні" йшлося про те, що “шлюбне законодавство прирівнює старообрядців, “розкольників" та “єретиків" взагалі до мусульман, язичників та євреїв”, що старообрядці не можуть укладати шлюби з православними, що “неможна ставити істино віруючого та переконаного старообрядця в таке положення, щоб він відмовився від шлюбу з коханою ним дівчиною лише тому, що вона належить до пануючого сповідання, якому протегує державна влада, а він до старовірства, якого ця влада лише терпить" [29, с.53].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
