Конфесійно-етнічні трансформації в Україні (ХІХ - перша половина ХХ ст.) - Автореферат

На тлі досить обємного емпіричного матеріалу, який відображає явища церковного життя в ХІХ ст., поодинокими й на сьогодні залишаються спроби узагальненого, ідеологічно та конфесійно не заангажованого, обєктивного осмислення процесів, які відбувалися в тогочасному церковно-релігійному, духовному і культурному житті українців, державно-церковній політиці Російської та Австро-Угорської імперій стосовно Православної і Греко-католицької церков в Україні та на етнічних українських теренах. (до 1945 р.), коли українські землі перебували під владою польського, угорського, румунського, радянського, німецького режимів, відбувалися складні конфесійно-інституалізаційні процеси з конфесійно-етнічними наслідками, у багатьох випадках трагічними й незворотними, які мають не лише залишковий, а й значною мірою визначальний характер у розвитку сучасних релігійно-церковних процесів в Україні, зокрема в Православній церкві. Мета і завдання дослідження обумовлені актуальністю обраної теми, необхідністю, з урахуванням сучасного розвитку релігійно-церковного життя в нашій державі, виявлення в процесах і подіях півторастолітнього періоду (ХІХ - перша половина ХХ ст.) буття релігії і церкви в Україні та на прилеглих до неї етнічних українських теренах таких особливостей, які в цілому були спрямовані на протидію етнорелігійному самовизначенню і свідомому національному розвитку українців. Дисертантка поставила перед собою наступні завдання: - розкрити характер, механізми, методи і наслідки конфесійно-інституалізаційних трансформацій православя на Правобережній Україні в ХІХ ст. під владою Російської імперії та їх вплив на подальшу конфесійно-етнічну еволюцію православя в Україні; Півторастолітній період безперервних конфесійно-етнічних трансформацій в Україні й на землях, заселених етнічними українцями, за умов української бездержавності, під владою різних імперій, владних окупаційних режимів - російського, австро-угорського, польського, угорського, чеського, румунського, радянського, нацистського - мав спільну домінанту: спрямовувати релігійно-церковне і національне життя українців у річище своїх імперських, шовіністичних інтересів, підпорядковувати його своїм асиміляційним планам з метою позбавлення українців духовного і морального керівництва, інституціальної опори в незалежній, самочинній національній церкві, що в кінцевому результаті призвело до конфесійно-етнічних трансформацій як на інституціальному, так і на особистісному й ментальному рівнях.Українські релігієзнавці, філософи, історики (одні - у контексті досліджуваних ними релігієзнавчих, філософських, історичних тем і проблем, інші - більш докладно, адресно) зробили внесок у досліджувану нами проблему - конфесійно-етнічні трансформації в Україні в ХІХ - першій половині ХХ ст. Це документи з Центрального державного історичного архіву України в Києві (ЦДІА України в Києві), Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІА України у Львові), Центрального державного архіву вищих органів влади та державного управління України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських обєднань України (ЦДАГО України), а також державних архівів Волинської (ДАВО), Житомирської (ДАЖО), Львівської (ДАЛО) та Рівненської (ДАРО) областей. З матеріалів фондів, опрацьованих дисертанткою в ЦДІА України в Києві, найбільшу цінність для зясування механізмів і засобів уніфікації та зросійщення церковно-релігійного життя на Правобережній Україні впродовж ХІХ ст., спрямованості самодержавно-православної акції з ліквідації Уніатської церкви, витоків національної трагедії уніатів Холмщини і Підляшшя становлять донесення, укази та розпорядження різних світських і церковних відомств, щорічні огляди губерній, листування та відозви ієрархів Православної й Уніатської церков до підлеглого їм духовенства, циркуляри та інструкції департаменту поліції про роботу жандармських управлінь, що зосереджені у фондах 313, 339, 442, 533, 711 та 712 . Розгром василіанського чернечого чину (ЧСВВ) і василіанських монастирів, які сприяли розвитку українського шкільництва і книгодрукування, дав російській владі та синодальному російському православю можливість розпочати другий етап ліквідації уніатства - скасування Уніатської церкви шляхом її приєднання до Російської православної церкви. православя україна церква уніатський Київські митрополити повинні були виконувати синодальні інструкції про вилучення з церковного користування книг українського друку, заборону будівництва церков в українських стильових традиціях, недопущення у проповідницькій практиці „малоросского наречия”, вилучення оригінальних ікон українських майстрів тощо.У висновках підводяться підсумки здійсненого дослідження і узагальнюються отримані результати, домінантою яких є наступні положення: - 150-річний період трансформацій релігійно-церковного життя за умов бездержавності України характеризується глобальною спробою різними способами спрямувати релігійно-церковне життя українців у річище імперських завдань, перебудувати його, якщо н

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ