Конфесійні аспекти етнотрансформаційних процесів в Україні (1944–1953 рр.) - Автореферат

Це є важким спадком радянського тоталітарного минулого, коли режим, виходячи із політичної доцільності, створював відносно сприятливі умови існування для лояльних до нього релігійних конфесій і унеможливлював діяльність, а часто і просто нищив ті релігійні обєднання, які не вписувались у творену ним систему державно-церковних відносин. Зясування етнотрансформаційних процесів - сукупності форм суспільно-політичних, правових, економічних та морально-етичних норм і звязків між інститутами держави та церкви, релігійними центрами, управліннями, обєднаннями, рухами, братствами, діяльність яких регламентується і регулюється конституційними та іншими нормативними актами, - є важливою науковою проблемою. Дослідження проведено в рамках загальної наукової теми кафедри історії України Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Історія суспільно-політичних рухів ХІХ - ХХ ст.” і наукової держбюджетної теми “Етнополітичні трансформації в Україні” (західноукраїнські землі в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.) (номер державної реєстрації теми 0106U002247). Обєктом дослідження є конфесійні аспекти етнотрансформаційних процесів в Україні, а також релігійні організації, відносно яких здійснювалась державна етноконфесійна політика: Російська православна церква, Російська істинно-православна (катакомбна) церква, Українська автокефальна православна церква, Автономна православна церква, Римо-католицька церква, Українська греко-католицька церква, релігійні обєднання баптистів, євангелістів, адвентистів, пятидесятників, єговістів, мусульман, іудеїв, старообрядців тощо. Предметом дослідження виступають органи державної влади: союзний та республіканський уряди, насамперед ті їх підрозділи, що реалізовували релігійно-конфесійну політику держави, а саме: Рада у справах релігійних культів та Рада у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР, місцеві органи влади, зокрема уповноважені РСРК і РСРПЦ в областях.Етнотрансформаційні процеси, що відбувалися в Україні у радянський період, досліджуються у роботах М.Бугая, В.Войналовича, Ю.Зінченка, О.Калакури, І.Кураса, В.Котигоренка, В.Панібудьласки, М.Панчука, О.Рафальського, Ю.Римаренка, Б.Чирка та інших вчених. У фонді 4648 “Рада в справах релігій при Раді Міністрів УРСР та її попередники: уповноважені Ради в справах релігій при РМ СРСР по УРСР” Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України містяться звернення щодо переходу духовенства і віруючих греко-католицької церкви в західних областях УРСР в підпорядкування Московському патріархату, інформації і доповідні записки працівників Уповноваженого Ради в справах релігії при Раді Міністрів СРСР та УРСР, спецповідомлення, доповідні записки духовенства, документи про діяльність духовних семінарій, листування з радянськими партійними органами, інформаційні звіти тощо. Багатий фактичний матеріал про переслідування українських церков містять збірники “Мартирологія Українських Церков” (упорядники О.Зінкевич, О.Воронин), “Червоний терор проти духовенства і віруючих на Східній Волині (Житомирщині) у 20-30-х роках ХХ ст.: Архівні документи та матеріали” (упорядник С.Жилюк), “Листи з неволі” (упорядник О.Гентош), “Літопис Голготи України (Т.2: Репресована церква)”. У другому розділі - “Політико-правові засади етноконфесійних процесів” - схарактеризовано політичні та правові чинники етнотрансформаційних процесів в Україні 1944-1953 рр. У першому підрозділі - “Етнорелігійні обєднання у вимірах державної політики” - досліджено етноконфесійну політику радянського режиму в 1944-1953 рр., здійснено спробу виявити її специфічні риси та особливості порівняно з попередніми етапами державно-церковних відносин, проаналізовано причини її лібералізації у перші повоєнні роки. Зміни в етнічному складі населення України, окрім прямих воєнних втрат, були зумовлені двома основними факторами: по-перше, німецько-нацистською окупацією її території і повязаним із цим етноцидом проти євреїв та циганів, а також евакуацією значної частини населення на схід СРСР, і по-друге, сталінською етнонаціональною політикою, яка реалізовувалася, зокрема, шляхом масових репатріацій, депортацій і переселень українців, поляків, кримських татар, євреїв, греків, болгар, німців, угорців, румунів тощо.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ