Конфігурація європейської безпеки в контексті реалізації національних інтересів України (воєнно-політичний аспект) - Автореферат

Актуальність теми зумовлена необхідністю системного дослідження сутності, змісту, умов та особливостей створення у постбіполярному світі нової системи безпеки європейського континенту, пошуку історичних витоків та джерел її формування, визначення її основних елементів, структурних звязків між ними, що дає можливість дослідити вплив розвитку системотворних процесів на гарантування національної безпеки України. Усвідомлюючи свої геополітичні реалії та розуміючи, що сьогодні жодна країна світу не може забезпечити свою безпеку тільки власними силами, Україна, яка належить до групи “неінтегрованих країн”, офіційно на міжнародному та державному рівні проголосила, що її зовнішньополітичним пріоритетом є інтеграція до європейської та євроатлантичної систем безпеки. Активна миротворча діяльність, динаміка співробітництва з державами - учасницями міжнародних організацій Європи у військовій та військово-технічній сферах, результативна участь у здійсненні контролю над озброєнням та роззброєння й інші воєнно-політичні заходи - все це свідчить про те що, Україна має реальну можливість реалізувати плани щодо входження в майбутньому до європейської та євроатлантичної систем міжнародної безпеки на правах рівноправного елемента. Тому здійснення накреслених планів потребує всебічного наукового дослідження даної проблеми, теоретичного обґрунтування засобів та методів її вирішення, виявлення напрямів співробітництва та досягнення рівня справжніх партнерських відносин нашої держави з усіма можливими підсистемами майбутньої загальноєвропейської системи безпеки. Актуальність теми дослідження визначила наукову проблему дисертаційної роботи - концептуальне обґрунтування вірогідних моделей майбутньої загальноєвропейської системи безпеки, безпосереднє і повне членство України в якій створюватиме необхідні зовнішні гарантії її національній безпеці.У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження європейської безпеки як системного утворення” систематизовано й оновлено набір категорій, що використовуються в дослідженні; приведено багатоаспектну методологію системного підходу із зазначенням шляхів застосування її для досягнення мети роботи; здійснено порівняльне дослідження позицій неореалізму та неолібералізму щодо проблем світової безпеки та визначено основні закономірності сучасного міжнародного політичного процесу, що безпосередньо впливають на створення загальноєвропейської системи безпеки; досліджено концептуальні основи та етапи еволюції системи європейської безпеки і проведено ретроспективний аналіз цього процесу; виявлено закономірності й тенденції трансформації системи європейської безпеки, починаючи з Вестфальського мирного договору, та запропоновано авторську класифікацію її моделей; здійснено порівняльний аналіз характеристик класичної системи балансу сил, систем колективної та кооперативної безпеки. Базуючись на ідеях системності, викладених у працях радянських та зарубіжних дослідників, дисертант розглядає обєкт і предмет дослідження через низку взаємоповязаних аспектів, що походять від ознак системи, а саме: системно-елементного, що відповідає на питання: з чого (з яких елементів) складається система; системно-структурного, що розкриває внутрішню організацію системи, спосіб взаємодії її елементів; системно-атрибутивного, який показує основні властивості системи, що пояснюють та поглиблюють основні ознаки системи: структурність та наявність елементів, зокрема: соціальної системи, до якої належить система міжнародної безпеки; системно-функціонального, що пояснює, які функції виконують система та елементи, що її утворюють; системно-інтеграційного, що розкриває механізми, фактори збереження, удосконалення і розвитку через інтеграцію системи європейської безпеки; системно-історичного, що відповідає на питання, як, яким чином виникла система, які пройшла етапи в своєму розвитку проходила, які її історичні перспективи. По-четверте, існування спільних інтересів у різних держав Європи, особливо на основі задекларованого Сходом демократичного шляху розвитку, значно підвищує роль дипломатії у вирішенні спірних міжнародних проблем і є основою активної міжнародної співпраці, зокрема у воєнно-політичній сфері в рамках єдиної європейської системи безпеки, що створюється. Намагаючись знайти історичні витоки необхідності створення нової системи європейської безпеки, проаналізувати теоретичне підґрунтя цього процесу і розглянути етапи втілення в життя намагання людства забезпечити свою безпеку, перемагаючи свої етнічні, релігійні, національні, а потім й ідеологічні протиріччя та розбіжності, автор у цьому розділі розглядає історію розвитку людської цивілізації в Новий час у контексті організації на міжнародному рівні безпекового процесу, перетворення його в систему з інституційними основами. На думку Парижа, така система, за якої сили й засоби європейської складової НАТО поєднаються з багатонаціональними військовими структурами Європи, тими, що вже існують і що будуть створені, дозволить європейцям у майбутньому бути рівноправн

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ