Кoнcтитуцiйнe peфopмувaння в Укpaїнi тa його пpaвoвi нacлiдки - Курсовая работа

Відповідно до мети визначено завдання дослідження: 1) дослідити попередні конституційні реформи в Україні, їх доцільність, наслідки, переваги та недоліки; 2) дослідити проблеми удосконалення змісту конституційної реформи щодо інституту Президента, повноважень ВРУ та КМУ, децентралізації влади, місцевого самоврядування та відповідності його європейським стандартам; 3) визначити проблеми державного устрою України в світлі конституційних реформ; 4) визначити можливості застосування досвіду державотворення інших країн; 5) проаналізувати перспективи конституційної реформи на сучасному етапі розвитку. Як зазначається в юридичній літературі, конституція (лат. constitutio - установлення, устрій, порядок) - це основний державний правовий акт (закон), що визначає державний устрій, порядок i принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обовязки держави, суспільства та громадян. Першою в світі Конституцією була Конституція США 1787 p., a в Європі - Конституції Франції i Польщі, прийняті їх парламентами 1791 p. «Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні сягають часів Київської Русі, й біля його витоків - збірка стародавнього українського права «Руська Правда»,…«Литовські статути», акти періоду козацької держави Богдана Хмельницького, «Пакти i Конституції прав i вольностей Війська Запорозького», укладені гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом, Конституція Української Народної Республіки, радянські конституції України. Конституційні реформи проводилися в Україні за умов кризи політичних інститутів, вони є результатом політичних дебатів, які викликані реальним вичерпанням регулятивного потенціалу окремих її положень.Серед причин, які обґрунтовують необхідність конституційної реформи можна виділити недосконалість КУ 1996р., зміни в політичному та економічному житті країни, бажання привести конституцію у відповідність до європейських стандартів.Дослідивши попередні конституційні реформи в Україні, їх доцільність, наслідки, переваги та недоліки, можна зробити висновок, що в Україні було проведено кілька конституційних реформ, одні з яких привели до встановлення української державності, розширення демократії, інші - до узурпації влади. Аналіз текстів законопроектів, a також прийнятих законів про внесення змін до КУ показав, що причини таких змін були повязані з недосконалістю КУ 1996 p., результатом протистояння політичних сил, для перерозподілу владних повноважень між законодавчою та виконавчою гілками влади, a за своїм змістом не сприяли формуванню конституційних засад громадянського суспільства. Уточнити, що Президент на посаді глави держави може перебувати не більш ніж два строки, застосовувати право вето не більше двох разів до одного й того ж закону, з обовязковою аргументацією. Проблему державного устрою - федералізації чи унітаризму пропоную вирішити так: враховуючи умови війни на Донбасі, Україна має залишатися унітарною державою, але необхідно переглянути повноваження місцевих органів влади в сторону збільшення повноважень та фінансової самостійності, надати право органам місцевого самоврядування самостійно формувати виконавчі органи влади, забрати ці повноваження у держадміністрацій. Визначивши проблеми удосконалення змісту конституційної реформи та проаналізувавши основні напрямки та перспективи поглиблення конституційної реформи, можна зробити висновок про необхідність забезпечення балансу повноважень між органами законодавчої, виконавчої влади, та Президентом; реформування прокуратури шляхом передачі функції нагляду за дотриманням законів до місцевих представництв, реформування судової гілки влади, запровадити інститут конституційної скарги, тобто надання громадянам права оспорювати в КСУ конституційність законів; вирішення проблеми рівного представництва інтересів усіх регіонів на центральному рівні, зокрема у структурі законодавчої влади, зміни виборчого законодавства на місцевому рівні(за мажоритарною системою), децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування: - Запровадження трьохрівневої системи адміністративно-теріторіального устрою: регіон (область), район та громада.

конституційний федералізація президенство громадянин

1. Дослідивши попередні конституційні реформи в Україні, їх доцільність, наслідки, переваги та недоліки, можна зробити висновок, що в Україні було проведено кілька конституційних реформ, одні з яких привели до встановлення української державності, розширення демократії, інші - до узурпації влади. Конституційна реформа почалася в 1996 p. ta триває i донині. Аналіз текстів законопроектів, a також прийнятих законів про внесення змін до КУ показав, що причини таких змін були повязані з недосконалістю КУ 1996 p., результатом протистояння політичних сил, для перерозподілу владних повноважень між законодавчою та виконавчою гілками влади, a за своїм змістом не сприяли формуванню конституційних засад громадянського суспільства. Також вони були викликані переважно неналежним додержанням положень КУ та відсутністю політичної волі щодо їх реалізації. Одна із причин на сьогодні - це бажання привести положення КУ у відповідність до стандартів ЄС та здійснити децентралізацію.

2. Після 2004 року Україна перетворилася із президентсько-парламентської республіки на парламентсько-президенську. Тому вкрай необхідно відобразити в положеннях КУ, що Україна - парламентсько-президентська республіка. Щоб влада стала більш відповідальною, внесення змін до КУ повинні торкнутися перерозподілу повноважень між гілками влади: Президент - ВРУ - КМУ. В першу чергу необхідно уточнити місце Президента в державному механізмі. Позбавити його функцій призначати голів обласних та районних державних адміністрацій та подання до ВРУ кандидатур на пости міністра оборони та міністра закордонних справ, закріпивши це право за Премєр-міністром. Звузити дискреційні повноваження Президента щодо актів, які він видає. Уточнити, що Президент на посаді глави держави може перебувати не більш ніж два строки, застосовувати право вето не більше двох разів до одного й того ж закону, з обовязковою аргументацією.

При внесенні змін до Основного Закону України необхідно уточнити підстави для імпічменту Президента, a можливо прийняти i відповідний закон.

В ідеалі перегляд конституції повинен привести до встановлення системи де домінуючим інститутом буде ВРУ. На сьогодні ВРУ не реалізує себе повністю в умовах парламентсько-президентської республіки. Потрібно уточнити статус депутатської меншості, тобто опозиції. Неодноразово говорилося, що необхідно прийняти закон «Про опозицію». Вибори депутатів місцевих рад мають проводитися за мажоритарною системою. Пропонується обмежити недоторканість депутатів ВРУ, конкретизувати повноваження парламенту щодо формування КМУ i здійснення контролю за його діяльністю.

3. Проблему державного устрою - федералізації чи унітаризму пропоную вирішити так: враховуючи умови війни на Донбасі, Україна має залишатися унітарною державою, але необхідно переглянути повноваження місцевих органів влади в сторону збільшення повноважень та фінансової самостійності, надати право органам місцевого самоврядування самостійно формувати виконавчі органи влади, забрати ці повноваження у держадміністрацій.

4. Ознайомившись з іноземним досвідом у галузі конституційного реформування, можна зробити висновок, що в інших країнах вироблені чіткі механізми підконтрольності, прозорості й підзвітності влади перед громадянами, забезпечення дійових гарантій дотримання владними інституціями, їх посадовими особами обовязків i меж компетенції. Оцінивши можливості застосування досвіду державотворення іноземних країн, можу зробити висновок, що можна використати позитивний досвід формування уряду у ФРН, досвід посткомуністичних країн з унітарною формою державного устрою щодо побудови громадянського суспільства та дотримання прав i свобод різних національностей.

5. Ознайомившись з деякими основними концепціями конституційного реформування приходжу до висновку, що їх багатоманітність підтверджує важливість цих питань як для кожного громадянина України так i для політичної еліти та вченого світу.

Визначивши проблеми удосконалення змісту конституційної реформи та проаналізувавши основні напрямки та перспективи поглиблення конституційної реформи, можна зробити висновок про необхідність забезпечення балансу повноважень між органами законодавчої, виконавчої влади, та Президентом; реформування прокуратури шляхом передачі функції нагляду за дотриманням законів до місцевих представництв, реформування судової гілки влади, запровадити інститут конституційної скарги, тобто надання громадянам права оспорювати в КСУ конституційність законів; вирішення проблеми рівного представництва інтересів усіх регіонів на центральному рівні, зокрема у структурі законодавчої влади, зміни виборчого законодавства на місцевому рівні(за мажоритарною системою), децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування: - Запровадження трьохрівневої системи адміністративно-теріторіального устрою: регіон (область), район та громада.

- Передача функцій виконавчої влади від місцевих адміністрацій - виконавчим органам рад місцевого рівня.

- Розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування за принципом субсидіарності i наділення саме громад максимально широким колом повноважень.

- Чітке забезпечення повноважень органів місцевого самоврядування необхідними фінансовими ресурсами, у тому числі через їх участь у загальнодержавних податках.

- Ліквідація державних адміністрацій i створення натомість державних представництв, які наділяються тільки контрольно-наглядовими i координаційними функціями, a не виконавчими.

Проведення адміністративно-територіальної реформи у відповідності до європейських стандартів.

Для цього потрібно з дотриманням чинного законодавства провести суспільно-політичне обговорення концепції оновлення КУ. Прийняти відповідно до розділу XIII КУ, Закон про порядок підготовки та перегляду КУ.

Сформувати із вчених-конституціоналістів, народних депутатів спеціальний орган, який на основі попередніх наробок розробить проект змін оновленої КУ. Цей розроблений проект оновленої КУ необхідно буде винести на остаточне схвалення всеукраїнського референдуму.

Таким чином, можна зробити загальний висновок про те, що повинні бути негайно здійснені конституційні реформи, які дадуть змогу будувати в Україні громадянське суспільство за європейськими стандартами, приведуть до оптимальних перетворень в державному ладі, в організації державного апарату на шляху побудови дійсно демократичної, соціальної i правової держави.

Наукове та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані: · у галузі науково-дослідної діяльності - у подальших дослідженнях державно-правових проблем, при подальшому вивченні історії конституційних реформ;

· у правотворчості - положення та висновки, що містяться в роботі, можуть бути використані для внесення окремих змін i доповнень до КУ та чинного законодавства України;

· у навчальному процесі - положення та висновки роботи можна використовувати при підготовці посібників з конституційного права, навчально-методичної літератури, лекцій та проведенні семінарських занять з конституційного права України.

Особистий внесок. Дослідження виконане самостійно. Підготовлено одну статтю, до якої підібрані відповідні матеріали та викладено власну позицію щодо подальшого конституційного реформування.

Размещено на .ru