Роль комунікації як основи функціонування інформаційних інструментів екологічної політики. Огляд історії та напрямків розвитку екологічної преси в Україні. Контент-аналіз щоденних та щотижневих газет в українських і німецьких засобах масової інформації.
При низкой оригинальности работы "Комунікація як інструмент екологічної політики (на прикладі порівняльного досвіду України та Німеччини)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Почепцова, комунікація посідає нове місце, перетворюючись на важливий чинник як суспільного, так і бізнесового життя сьогодення. Особливо важливе місце комунікація посідає в процесах державотворення та формуванні політики і, насамперед, такого її молодого напряму як екологічна політика. Як зазначають українські вчені, "поряд з процесами наукового взаємопроникнення екології в інші галузі знань, тіснішають її взаємні контакти з політикою, що вже викликало до життя нове проблемно-пізнавальне поле, відображене у поняттях "екологічна політика", "політична соціоекологія" тощо... Вперше в українському журналістикознавстві зроблено спробу розглянути комунікацію як інструмент екологічної політики, визначити складові механізму впливу засобів масової інформації на екологічну політику держави, а також проведено порівняльний аналіз з досвідом ФРН. Одержані результати можуть бути використані засобами масової інформації, а також у роботі Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки України), інших державних та громадських організацій, діяльність яких повязана з екологічною комунікацією та політикою.Комунікація посідає важливе місце в процесах державотворення і, зокрема, формуванні екологічної політики. Комунікативні процеси в галузі охорони довкілля набувають особливої ваги під час інтеграції України до європейських структур. Для плідного розвитку екологічної журналістики в Україні варто залучати міжнародний досвід. Для подальшого становлення екологічної журналістики в Україні варто запровадити курс з екологічної комунікації на факультетах та відділеннях журналістики вузів. Треба включати основні положення з екологічної журналістики до курсів з екології, біології, запровадити семінари з основ підготовки матеріалів з екологічної тематики для студентів-екологів.
Вывод
1. Комунікація посідає важливе місце в процесах державотворення і, зокрема, формуванні екологічної політики. Комунікативні процеси в галузі охорони довкілля набувають особливої ваги під час інтеграції України до європейських структур. Екологічна політика належить також до пріоритетів Європейської Спільноти.
2. Екологічна комунікація є важливим фактором підтримки політичної стабільності в країні і надійним інструментом превентивних заходів її збереження.
3. Для плідного розвитку екологічної журналістики в Україні варто залучати міжнародний досвід. Це важлива передумова посилення ефективності національної преси у висвітленні екологічних проблем, пропаганди України як рівноправного учасника процесів формування екологічної політики в Європі.
4. За результатами контент-аналізу, екологічна політика хоча і присутня в пресі, але висвітлюється недостатньо. Зростання уваги до проблем довкілля має відбуватися не тільки за рахунок кількості екологічних матеріалів, а насамперед, завдяки покращенню якості їх змісту, професіоналізму журналістів, залученню політиків до авторського складу видань тощо. Необхідне проведення спеціальних медіа-тренінгів для парламентаріїв, державних службовців, неурядових громадських організацій тощо.
5. Потрібно активно запроваджувати екологічну тематику в інші підрозділи редакцій загальнополітичних видань, наприклад, відділи міжнародної інформації, економіки, культури, права, державотворення тощо. Залучати до цієї справи реномованих журналістів іншої спеціалізації.
6. Паблік рілейшнз є постійно зростаючим фактором екологічної комунікації. Ia i?eeeaai Ia?o?? Caeaieo Oe?a?ie бачимо, що вдале використання паблік рілейшнз сприяє і політичному успіху, якщо органічно поєднується з рекламою.
7. Оскільки відбувся перехід екології з власне наукової в соціальну сферу, необхідна подальша розробка таких тем як "екологічна свідомість", "екологічна комунікація" тощо.
8. Для подальшого становлення екологічної журналістики в Україні варто запровадити курс з екологічної комунікації на факультетах та відділеннях журналістики вузів.
9. Треба включати основні положення з екологічної журналістики до курсів з екології, біології, запровадити семінари з основ підготовки матеріалів з екологічної тематики для студентів-екологів.
10. Участь військових у вирішенні екологічних проблем ставить нові завдання до підготовки військових журналістів, проблеми довкілля для яких мають стати частиною навчальних програм.
11. Друкувати довідники для журналістів з проблем охорони довкілля (з адресами відповідних установ).
12. Шукати нові шляхи фінансування розвитку теоретичної бази екологічної журналістики та підвищення ефективності інформування населення про стан довкілля. Для підтримки екологічних видань на стадії створення, особливо в регіонах, необхідно запроваджувати фінансування з місцевих екологічних фондів та державного бюджету за цільовим призначенням.
13. Сприяти появі всеукраїнської інформаційної екологічної агенції з представництвами в регіонах, запровадженню відділів екології в усі існуючі інформаційні агентства.
14. Формувати екологічну свідомість в ділових колах України, підтримувати "зелений" бізнес, запровадити в майбутньому екологічний звіт підприємців.
15. Потрібно прийняття Закону України "Про екологічну інформацію" або доповнення до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" щодо екологічної інформації, її чітке визначення тощо.
16. Ратифікація Україною в 1999 році Конвенції ООН "Про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища" потребує подальшої розробки механізмів її застосування, зокрема, журналістами.
17. Вільний доступ до екологічної інформації, зростання професіоналізму авторів матеріалів на теми довкілля належать до шляхів підвищення ефективності екологічної комунікації.
18. Оскільки паблік рілейшнз відіграє суттєву роль у поширенні екологічної інформації, важлива подальша розробка засад паблік рілейшнз для довкілля та механізмів їх реалізації засобами масової інформації. Для запобігання зловживань у сфері паблік рілейшнз необхідне вдосконалення правового поля.
19. Стаття 11 Закону України "Про рекламу" "Соціальна рекламна інформація" потребує доповнень. Державні органи, соціальна рекламна інформація яких може розміщуватися безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу чи друкованої площі, відведеної для реклами, не завжди користуються цією можливістю. У той самий час неурядові громадські організації прагнуть інформувати населення про власні екологічні та соціальні проекти. Законодавство України має надати їм можливість розміщувати соціальну рекламну інформацію в засобах масової інформації на безоплатній основі, як це вже робиться в Німеччині.
20. Питання про статус вільного журналіста в Україні залишається відкритим. Законодавчі аспекти пропонується розглянути в подальших доповненнях до Законів України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про професійних творчих працівників та творчі спілки".
Список литературы
1. Экологическая пресса Украины. - К.: Юникорн, 1995. - 48 с. - англ.: с. 15 - 23.
2. Некоторые рекомендации по подготовке материалов для прессы // Практичні питання охорони птахів. - Чернівці, 1995. - С. 77-82.
3. Вільний журналіст: статус та проблеми діяльності (на прикладі Німеччини та України) // Законодавство та практика засобів масової інформації / За загал. ред. А.З. Москаленка. - К., 1996. - С. 34 - 37.
4. Висвітлення проблем довкілля у спеціалізованій пресі // Українська журналістика 97 / За загал. ред. А. Москаленка. - К.: ЦВП, 1997. - С. 35-39.
5. Інтеграція України до глобального інформаційного простору в контексті екологічної безпеки // Роль ЗМІ в процесах державотворення / За загал. ред. А.З. Москаленка. - К.: ЦВП, 1998. - С. 84-87.
6. Проблеми екологічної безпеки та інформації // Інформація в глобальному вимірі / За загал. ред. А.З. Москаленка. К., 1998. С. 41-44.
7. Eco-Journalism as Study Option. The Example of Austria and Germany // The Planets Voice. Newsletter of the "International Federation of Environmental Journalists". Paris: 1999. № 10.- P. 6 - 7.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
