Вивчення специфіки комунікацій в системі органів державної влади. Способи впливу глави держави на парламент та громадськість. Інформація як фактор порозуміння, зближення, консолідації суб’єктів політики, узгодження інтересів різних суспільних груп.
Аналіз різних підходів до розуміння змісту поняття політичної комунікації дає підстави зробити висновок про те, що комунікація більшістю науковців визначається як процес суспільної взаємодії за допомогою повідомлень, змістом яких є державне управління, здійснення влади та політики. Країни розвинутої демократії напрацювали практичний досвід застосування різних форм і механізмів комунікативної взаємодії гілок державної влади в процесі прийняття і реалізації державно-управлінських рішень, який може бути корисним для України, оскільки процеси реформування і демократизації системи державної влади у нас, через обєктивні причини, відбуваються одночасно. Через ЗМІ, використання новітніх компютерних технологій Верховна Рада, Президент і Кабінет Міністрів України здійснюють обмін ідеями, інформацією політичного характеру, доносять до суспільства своє бачення способів вирішення важливих суспільних проблем, дають оцінки діям тих чи інших субєктів політики. Для того, щоб стати ефективним механізмом узгодження позицій центрів прийняття державно-управлінських рішень, здійснювана Верховною Радою, Президентом і Кабінетом Міністрів України політична комунікація має спрямовуватися на виконання завдань, продиктованих принципами демократичного політичного врядування, за якого всі гілки державної влади перебувають не в стані конфронтації і перетягування повноважень, а в єдності і чіткості щодо повноважень, які передбачені основним законом країни. При цьому парламент може погодитись із запереченнями Президента, внести запропоновані ним зміни і прийняти закон в цілому у порядку звичайної процедури, або ж подолати вето двома третинами голосів, у такий спосіб зобов’ язуючи Президента підписати закон у небажаній йому редакції.
Список литературы
державний влада парламент політика
1. Жук Н. Парламент, Президент, уряд: через взаємостримування до порозуміння. - Монографія / Н. Жук. - Харків, 2007. - 0.111.
2. Ковріга О., Мосенцева Т., Чуніхіна О. Світовий досвід щорічних звернень глав держав // Регіональний філіал НІСД у м. Харкові [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/Juli08/23.htm.
3. Конституции государств Европейского союза / под ред. Л.А. Окунькова. - М.: Издат. группа ИНФРА М-НОРМА, 1997. - 816 с.
4. Копєйчиков В. Теоретичні та практичні питання тлумачення конституції // Вісник Академії правових наук України / В. Копєйчиков. - 1996. - № 7. - 0.28.
5. Новые конституции стран СНГ и Балтии: Сборник документов. - М.: Манускрипт, Юрайт, 1998. - Вып. 2. - 672 с.
6. Мазур Д.В. Особливості застосування президентом права “вето” щодо законів, прийнятих парламентом в республіках зі змішаною формою правління // Форум права. - 2006. - № 1. - С. 61-65. [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2006-1/06mdvzfp.pdf.
7. Серьогіна С.Г. Теоретико-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні / С. Серьогіна - Х.: Інформ.-прав. центр “Ксилон”, 2001. -278 с.
8. Тодыка Ю.Н. Яворский В.Д. Президент Украины: Конституционно-правовой статус / Ю. Тодыка, В. Яворский. - Х.: Факт, 1999. -256 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
