Комунікативно-прагматичний аспект функціонування прислів"їв у художніх текстах (на матеріалі творів М. Сервантеса) - Автореферат

На реалізації комунікативно-прагматичної функції у широкому розумінні спеціалізуються одиниці різного ступеня усталеності, які виявляють позиції мовця, його комунікативні наміри та засоби мовленнєвої інтерпретації інформації, яка передається адресату, характеризують ставлення автора до учасників комунікації, організують смислову структуру дискурсу, забезпечуючи, тим самим, гнучкість мови як інструмента комунікації. До таких одиниць можна віднести прислівя, оскільки вибір мовцем того чи іншого прислівя завжди повязаний з комунікативним наміром та прагматичною спрямованістю висловлення. Прислівя відносяться до тих мовних одиниць, функціонування яких у мовній системі зумовлене комунікативно-прагматичними акторами. Під комунікативно-прагматичним аспектом аналізу прислівїв у художніх текстах розуміємо дослідження умов актуалізації лінгвістичних властивостей прислівїв і, в першу чергу, вивчення умов використання цих одиниць відправником/отримувачем інформації. Комунікативно-прагматичний підхід, реалізований у роботі, дозволяє вивчати семантику прислівїв з урахуванням певних екстралінгвістичних координат, дає можливість виявити та всебічно схарактеризувати роль різноманітних авторських прийомів у підсиленні прагматичного потенціалу вихідних одиниць, у досягненні прагматичного ефекту у художньому тексті.При цьому адресант повинен не тільки передати адресатові інформацію, але й водночас вплинути на нього, для того щоб інформація була сприйнята згідно з задумом мовця. Прислівя у художніх творах виступають засобом вираження авторського ставлення до зображуваного і водночас засобом прямого впливу на читача, що має на меті змінити його знання на рівні образних уявлень, викликати певні естетичні почуття, вплинути на його світогляд тощо. У такому разі у прагматичній семантиці на перший план висуваються не відношення, які формуються поза знаком, а їх відбиття всередині знака, тобто важливим є не ставлення людини до знака, а те, як у його значенні відображається і трансформується позамовна дійсність. Конотація - це та частина значення прислівя, що виражає ставлення адресанта до адресата, до дійсності і до самого висловлення. Ці одиниці виражають оцінку висловлення мовцем, передають ступінь його впевненості у правильності свого судження і можуть вживатися в ситуації вибору, прийняття рішення: -... y vuesa merced quiere dar a cada paso en estos que no sй si los llame disparates, no hay sino obedecer y bajar la cabeza atendiendo al refrбn: "Haz lo que tu amo te manda, y siйntate con йl a la mesa" (El Quijote, T.II:220).Прислівя Haz lo que tu amo te manda, y siйntate con йl a la mesa, вжите Санчо, виражає ступінь упевненості мовця у справедливості своїх суджень і одночасно "програмує" його дії.Сервантес уводить прислівя у висловлення своїх героїв в узуальному або трансформованому вигляді. Дослідження засвідчило, що авторські прийоми використання прислівїв визначаються комунікативним завданням мовця (інформативна і прагматична мета). Вживаючи прислівя з прагматичними семантичними компонентами, автор ставить перед собою завдання і реалізує певні установки, які полягають в оптимальному представленні образів героїв згідно з задумом автора і донесенні цього задуму до читача. Результати дослідження показали, що комунікативно-прагматична значущість прислівїв у художніх текстах полягає у вираженні прагматичної спрямованості. Сервантеса багаті на різноманітні прийоми трансформації прислівїв, здійснюваної автором навмисне, з метою зробити висловлення прагматично спрямованим.

1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Функціонування прислівїв у художніх текстах М.Сервантеса тісно повязане з авторською інтенцією. Враховуючи специфіку прислівїв, автор свідомо використовує їх для досягнення комунікативної мети. М. Сервантес уводить прислівя у висловлення своїх героїв в узуальному або трансформованому вигляді.

Дослідження засвідчило, що авторські прийоми використання прислівїв визначаються комунікативним завданням мовця (інформативна і прагматична мета).

Прислівя у художніх текстах М. Сервантеса є засобом емоційного сприйняття відображених у творах подій, вчинків героїв, їх поведінки. За допомогою прислівїв автор також виражає і своє ставлення до описуваних ним подій. Вживання прислівїв у художніх текстах М. Сервантеса, як один із творчих прийомів, сприяє розкриттю прагматичного змісту висловлень і тексту в цілому, допомагає досягти прагматичного ефекту впливу на читача, створити умови для реалізації авторських прагматичних установок.

Вживаючи прислівя з прагматичними семантичними компонентами, автор ставить перед собою завдання і реалізує певні установки, які полягають в оптимальному представленні образів героїв згідно з задумом автора і донесенні цього задуму до читача.

Вживання прислівя у висловленні інтенсифікує ознаку і виражає оцінку, що дозволяє мовцеві певним чином впливати на мовця, спонукати його до певної дії. Використання прислівя стає сильним засобом впливу на слухача саме у звязку з тим, що воно характеризує явища, осіб, предмети не безпосередньо від імені мовця, а через апелювання до ціннісних установок слухача, до системи оцінок, прийнятих у конкретному мовному колективі. Тому в слухача поступово формується задумане мовцем, запрограмоване ним ставлення до описуваних персонажів, подій, явищ.

Результати дослідження показали, що комунікативно-прагматична значущість прислівїв у художніх текстах полягає у вираженні прагматичної спрямованості. Для створення прагматичного ефекту залучались прислівя, що містять різні конкретизуючі семи, які належать до прагматичних підсистем мовної інформації (спонукальної, емоційно-оцінної, експресивної тощо).

Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що художні тексти М. Сервантеса багаті на різноманітні прийоми трансформації прислівїв, здійснюваної автором навмисне, з метою зробити висловлення прагматично спрямованим.

У процесі роботи виявилось, що трансформація прислівїв у художніх текстах М. Сервантеса є прийомом, здатним викликати широкий спектр змін у семантиці вихідних прислівїв: від незначних до досить істотних, інколи навіть повного переосмислення значення вихідних прислівїв.

Дослідження прийомів трансформації прислівїв показало, що основним способом вираження прагматичного аспекту у висловленні є таке перетворення, яке оновлює образ вихідного прислівя, але при цьому не руйнує його стрижень. Видозмінене прислівя після трансформації має той самий образ, що й вихідне. Прагматичне значення перетворень полягає в їх здатності відображати ставлення мовця/автора до обєктивної дійсності. Ця здатність у трансформаціях здебільшого виражена яскравіше.

Таке твердження дозволило зробити висновок, що трансформовані прислівя здатні також деталізувати опис референта.

Результатом використання прийомів трансформації прислівїв є не тільки деталізація опису референтів та повязана з нею поява оказіонально денотативних сем, але й передача інформації про позицію адресата відносно обєкта, внаслідок чого в семантиці перетворених прислівїв зявляються оказіонально конотативні семи.

На шкалі прагматичної спрямованості змінювання прислівїв ці прийоми розташувались таким чином: до найбільш прагматично спрямованих було віднесено подвійну актуалізацію, заміну компонентів, фразеологічне комбінування, контамінацію, вживання прислівя у вузькому контексті; до найменш вживаних, але досить дієвих, з яскраво вираженою функцією характеризації та інтенсифікації - еліпсис, використання образу та змісту нормативного прислівя, вклинювання нових компонентів та розширення складу прислівїв.

У процесі аналізу було зроблено спостереження, що внесло корективи в розуміння контекстуальної зумовленості трансформації прислівїв. У більшості випадків трансформація прототипів змінених прислівїв викликана не тим, що в контексті вжито слово, яке потім, наприклад при подвійній актуалізації або при заміні компонентів прислівїв, увійшло до складу прислівїв у вигляді компонента-замінника, а також не тим, що в контексті є антоніми, слова однієї тематичної групи тощо. Рушійною силою трансформації прислівїв є тема (мікротема) контексту, введена в систему комунікації, тобто наявність не лінгвістичного, а комунікативного контексту.

Прагматичне значення перетворень полягає в їх здатності своїм вимушеним змістом відображати ставлення мовця/автора до обєктивної дійсності. Ця здатність у трансформованих прислівїв здебільшого виражена яскравіше.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

Роль актуалізації на рівні тексту у розумінні художнього твору (на прикладі повчальної новели Сервантеса "Рінконете і Кортадільо")//Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Дослідження молодих вчених. Серія "Філологія". - Випуск 5. Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: КДЛУ, 1997. - С.149-152.

Парадигматичні особливості прислівїв та приказок//Гуманітарний вісник. Серія - Іноземна філологія. - Частина 1. Проблеми сучасної лінгвістики. - Черкаси, 1998. - С.152-157.

Узагальненість як основна семантична ознака іспанських прислівїв та способи її вираження//Проблеми семантики слова, речення та тексту. Зб. наук. статей. - Випуск 2. - К.: КДЛУ, 1999. - С. 137-140.

Трансформації прислівїв як вияв прагмастилістичного варіювання// Проблеми семантики слова, речення та тексту. Зб. наук. статей. - Випуск 3. - К.: КДЛУ, 2000. - С. 181-185.