Комунікативно-прагматичні виміри (на матеріалі кримінального, кримінально-процесуального кодексів Греції та інших юридичних текстів) - Автореферат

Реферовану роботу присвячено дослідженню комунікативно-прагматичних вимірів новогрецьких законодавчих текстів шляхом аналізу реалізації їхньої прагматичної спрямованості на морфологічному, лексичному, синтаксичному та текстовому рівнях. Тексти офіційно-ділового стилю, до яких належать зокрема законодавчі та процесуальні документи, досить тривалий час перебувають у фокусі уваги лінгвістичної науки, проте до останнього часу їхні властивості розглядалися здебільшого ізольовано від екстралінгвістичної дійсності або з мінімальним її урахуванням, про що свідчать праці російських учених, зокрема А.Ушакова, А. З позицій такого підходу тексти законів сприймаються одночасно як основна одиниця, посередник, процес та результат комунікації, що відбувається між законодавцем та громадянами певної держави. визначити ступінь прояву ознак катаревуси на всіх мовних рівнях сучасних законодавчих текстів, порівнявши останні з текстами сучасних процесуальних документів, та дати оцінку впливу катаревуси на успішність комунікації “законодавець - громадяни”. У роботі розглянуто специфіку офіційно-ділового стилю, обґрунтовано доцільність його подальшого поділу на підстилі відповідно до конкретних функціональних сфер та запропоновано класифікацію юридичних підстилів офіційно-ділового стилю; проведено аналіз морфологічних, синтаксичних та композиційних особливостей текстів законодавчих документів, досліджено специфіку словотворення, проблему запозичень у новогрецькій юридичній термінології та особливості юридичного терміновживання в законодавчих текстах у комунікативно-прагматичному аспекті; здійснено систематичне дослідження закономірностей прояву архаїзованого різновиду новогрецької мови - катаревуси - на всіх рівнях мови сучасних законодавчих документів та виявлено відмінності у ступені цього прояву в кодексах та спеціальних законах, а також у законодавчих та процесуальних документах.Комунікація “законодавець-держава” та одночасно “законодавець-громадяни”, оскільки в сучасних демократичних суспільствах кожен громадянин має право бути обізнаним із законодавством своєї держави, здійснюється за допомогою текстів нормативних актів. Будучи безпосередньо зацікавленим у досягненні поставленої комунікативної мети, адресант у міру своїх можливостей (мовної та комунікативної компетенції), враховуючи фонові знання адресата та ситуацію спілкування, намагається найоптимальнішим чином побудувати своє повідомлення задля забезпечення максимальної ефективності комунікації. Тому основними прагматичними складниками законодавчого тексту ми вважаємо: 1) комунікативну інтенцію автора, що матеріалізується в тексті у його прагматичній настанові; 2) співвідношення позицій адресанта та адресата; 3) прагматичну пресупозицію, що охоплює в першу чергу припущення автора повідомлення щодо рівня обізнаності адресата з його темою, а також мовну, комунікативну компетенції учасників комунікації і безпосередню ситуацію спілкування, та 4) контекст, під яким ми розуміємо глобальну просторово-часову ситуацію, в якій здійснюється комунікація. В свою чергу, прагматичну настанову текстів кримінального законодавства визначено метою комунікації, яка полягає, з одного боку, в інформуванні представників судової влади про те, які вчинки мають нею переслідуватися (норми КК і СКЗ), та їхньому інструктуванні щодо порядку здійснення кримінального переслідування (норми КПК), а з іншого боку - інформуванні та впливі на свідомість громадян (усіх, якщо йдеться про кодекси, та окремих їх категорій у випадку СКЗ та інших актів поточного законодавства). У другому розділі “Проблема визначення терміна і становлення сучасної грецької юридичної термінології” здійснено огляд підходів до визначення поняття терміна та виявлено критерії віднесення лексичних одиниць до юридичних термінів, які становлять суттєву частину лексичного складу новогрецьких законодавчих текстів; окреслено історію та специфіку формування сучасної грецької юридичної термінології, проведено етимологічний аналіз термінології, що міститься у КК та КПК і досліджено, як відбився на її етимологічному складі переклад кодексів димотикою у середині 80-х р.р.Комунікативно-прагматична переорієнтація лінгвістики тексту дозволила розглядати тексти нормативних актів як одиниці законодавчої комунікації, адже з позицій такого підходу текст кожного закону являє собою один мовленнєвий акт, здійснюваний законодавцем у нескінченному діалозі з державою та громадянами з метою поінформувати їх про чинні в державі норми та вплинути на їхню поведінку задля досягнення нормального функціонування суспільства. Незважаючи на удавані перевагу, незалежність та авторитарність, адресант-законодавець змушений організовувати кожне своє повідомлення з максимальним урахуванням специфіки своїх адресатів, рівня їхньої обізнаності з юридичних питань, інакше комунікація не буде успішною. Мовна реалізація прагматичної спрямованості текстів законодавчого підстилю офіційно-ділового стилю на морфологічному рівні виявляється у частотному вживанні іменників, обмеженому ви

2. Основний зміст