Дослідження особливості комунікативної сфери особистості курсантів ОВС. Теоретичний аналіз проблеми дослідження. Комунікативно-характерологічні тенденції особистості та міжособистісні відносини курсантів. Характеристика проблеми з точки зору психології.
Професійна діяльність працівника органів внутрішніх справ належить до групи комунікативних професій, а її ефективність залежить від знань, умінь, навичок, здібностей у сфері спілкування. Основний зміст цієї діяльності складає комунікативний процес, тому спілкування в даній галузі можна розглядати як професійне, а відповідні комунікативні якості - як професійно важливі якості особистості міліціонера. Процедура цього спілкування розглянута в законі, починаючи з підстав і закінчуючи процесуальними формальностями, що завершують діалог сторін у протокольній формі. Актуальним стало питання комунікативної компетентності фахівця, що сприяє успішному самовизначенню молоді у світі освіти, праці, міжособистісних суспільних відносин, але найголовніше - це одне з основних умов дійсного розвитку й самореалізації особистості. Тому, зважаючи на актуальність даної теми та її недостатню дослідженість, враховуючи необхідність вивчення цієї проблеми, було проведено дослідження у вищому навчальному закладі ХНУВС.Під комунікативною компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок , що забезпечують ефективне спілкування. Вона передбачає уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути зрозумілим для партнера по спілкуванню. Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми. Тому компетентність у спілкуванні передбачає розвиток вмінь адекватної самооцінки, орієнтації людини в самій собі - власному психологічному потенціалі, потенціалі партнера, у ситуації і завданні. Орієнтація особистості насамперед на позитивні якості в іншій людині є важливою в ефективному спілкуванні, тому що вона сприяє розкриттю особистісного потенціалу людини, з якою ми спілкуємося.Спілкування представляє сторону соціального буття людини, його спосіб життя. У психології встановлено, що розвиток людини, його соціалізація, перетворення в "суспільну людину" починається зі спілкування із близькими йому людьми. Спілкування має величезне значення в розвитку не тільки окремої особистості, але й суспільства в цілому. Спілкування виступає в суспільстві як фундаментальна умова звязування індивідів і разом з тим як спосіб розвитку самих цих індивідів. Психологи відносять потребу в спілкуванні до числа найважливіших факторів, що визначають потребу в спілкуванні як наслідок взаємодії особистості й соціокультурного середовища, причому остання служить одночасно й джерелом формування даної потреби.Аналіз уявлень про природу особистості, соціально-психологічна неможливість людини жити й розвиватися поза суспільством вимагає актуалізації основних механізмів і рушійних сил обєктивного звязку, що діє між людьми. Ідеться, таким чином, про соціально-психологічну природу особистості, її комунікативний потенціал, про осмислення людської комунікації (під комунікацією в даному разі розуміється спілкування в широкому тлумаченні цієї дефініції: це ввесь спектр звязків і взаємодій, що передбачають безпосередні чи опосередковані контакти, реалізацію соціальних відносин, регуляцію соціального процесу, ціннісне ставлення до нього, обмін інформацією, співпереживання, взаємне розуміння, сприймання, відтворення, вплив однієї людини на іншу). Саме зясування звязків між комунікацією та особистістю, комунікацією і відтворенням особистістю соціальних реальностей дає змогу уявити загальну основу соціально-психологічного життя індивіда. Таким чином, комунікативний підхід до розвитку особистості в соціумі виходить із розгляду комунікативного життя індивіда як спілкування людини із самою собою, іншими людьми та, в цілому, із світом, де і проявляється комунікативний потенціал особистості через згоду (незгоду), розуміння (нерозуміння), рефлексію, емпатію, довіру, любов, атракцію тощо. Поза спілкуванням у соціальному середовищі, без взаємодії з іншими людьми, без соціально-психологічного відображення та залучення до цього процесу особистісних механізмів регуляції соціальних явищ не може бути справжнього розвитку особистості в соціумі.Дане дослідження було проведене в 2010 році на базі Харківського національного університету внутрішніх справ. У дослідженні взяли участь 44 курантів 1 - го курсу Навчально-наукового інституту психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій, серед них 22 курсанта за напрямом підготовки «Інформаційні систсем і технології в діяльності ОВС» (які ми умовно будемо надалі називати 1 група курсанти-інформатики), і 22 курсанта за напрямом підготовки «Психологія» (2 група) курсанти - психологи вік випробовуваних від 17 до 19 років. Виявити особливості комунікативно - соціальної компетенції курсантів ОВС. Дослідити комунікативно - характерологічні тенденції особистості курсантів ОВС. За допомогою даної методики визначається домінуючий тип відносин до людей в самооцінці і двохсторонній оцінці.В ході поведеного дослідження було виявлено, що при розгляді результатів, отриманих в першій
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика проблеми спілкування в психології
1.1 Сутність комунікативної компетентності
1.2 Сутність спілкування
1.3 Комуникативні якості особистості
Розділ 2. Психологічні особливості комуникативних якостей курсантів
2.1 Характеристика методик та вибірки дослідження
2.2 Особливості комунікативно-соціальної компетенції курсантів
