Необхідність застосування комунікативного підходу до навчання іноземних мов. Взаємовідносини між комунікативною та лінгвістичною компетенціями. Тенденції в навчанні іноземної мови в англо-американській методиці. Рівні мовленнєвої діяльності людини.
При низкой оригинальности работы "Комунікативний підхід як основа професійного становлення іноземних студентів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У період з середини 60-х до початку 70-х років практично всі методисти вважали, що максимальна цілеспрямованість підготовки з іноземних мов може бути досягнута в результаті забезпечення оволодіння студентами відповідними підмовами (курс Дж. Ньюмарк пише, що слід виключити втручання викладача з процесу вивчення іноземної мови, при цьому під втручанням розуміється не лише навчання, а й відбір його змісту [186]. Показовими є рекомендації, які він дає викладачам: не використовуйте ніяких матеріалів, що спеціально розроблені для навчання іноземної мови, не виправляйте помилки, не підказуйте студентам слова, надавайте підтримку студентам лише у плані їхньої незалежності від викладача і розвитку їхньої взаємозалежності; дайте студентам можливість працювати в зручному для них темпі [154]. Автори приходять до висновку, що слід враховувати не лише потреби студентів, а й закономірності процесу навчання, тобто підхід повинен бути не стільки learner-centered (спрямований на учня), скільки learning-centered (спрямований на процес навчання), внаслідок чого він стане комунікативнішим. Слід відзначити, що комунікативний метод, який міцно утвердився в навчанні граматичній стороні мовлення, не знайшов ще належного і правильного застосування при навчанні лексичній стороні мовлення, хоча тут він не менш важливий і потрібний, бо оволодіти словом означає оволодіти його функцією в мовленні.У результаті ретроспективного аналізу зарубіжного досвіду організації професійного навчання іноземних мов, який здійснено у першому розділі даного дисертаційного дослідження, основою організації професійної підготовки іноземних студентів вищих навчальних закладів технічного профілю України до вивчення професійної лексики визначено комунікативний підхід, скільки саме він якнайбільше забезпечує оптимальну передачу професійної інформації і сприяє професійному становленню майбутніх спеціалістів. Досліджено, що комунікативний метод, ґрунтуючись на комунікативному підході до вивчення іноземних мов, увібрав у себе всі важливі, позитивні характеристики традиційних та новітніх методів, які передували йому, і розвинувся відповідно до вимог нашого часу. Так, у ньому знайшли розвиток основні досягнення традиційних методів, а саме: використання рідної мови студентів для розкриття значення навчального матеріалу, надання великої уваги розумінню мови у процесі навчання, що повинна вивчатися як засіб спілкування, а не для мови як такої тощо. Надалі у своєму дослідженні ми керуватимемося такими основними принципами, які були виділені науковцями, що досліджували і розвивали комунікативний метод у процесі вивчення іноземних мов, а саме: мовленнєвої спрямованості; особистісної індивідуалізації, який дозволяє у контексті нашого дослідження досягнути професійності при вивченні української мови як іноземної; ситуативності; новизни та функціональності. На основі визначення базових стратегій навчання іноземних мов за комунікативним підходом робимо висновок про те, що доцільно використовувати активний обмін взаємодіями “викладач - студент”; активізацію іншомовного сприймання; контекстуалізацію мовного матеріалу, який реалізоовується через різні технології (рольові ігри, комунікативні типи діяльності тощо); інтеграцію мовних навичок у вивчення професійної лексики; стратегічні “інвестиції” викладача студентам: розширення самостійності (автономне навчання), підвищення культурологічної свідомості; аналіз соціуму, де відбувається вивчення мови.
Вывод
У результаті ретроспективного аналізу зарубіжного досвіду організації професійного навчання іноземних мов, який здійснено у першому розділі даного дисертаційного дослідження, основою організації професійної підготовки іноземних студентів вищих навчальних закладів технічного профілю України до вивчення професійної лексики визначено комунікативний підхід, скільки саме він якнайбільше забезпечує оптимальну передачу професійної інформації і сприяє професійному становленню майбутніх спеціалістів.
Досліджено, що комунікативний метод, ґрунтуючись на комунікативному підході до вивчення іноземних мов, увібрав у себе всі важливі, позитивні характеристики традиційних та новітніх методів, які передували йому, і розвинувся відповідно до вимог нашого часу.
Так, у ньому знайшли розвиток основні досягнення традиційних методів, а саме: використання рідної мови студентів для розкриття значення навчального матеріалу, надання великої уваги розумінню мови у процесі навчання, що повинна вивчатися як засіб спілкування, а не для мови як такої тощо.
Виявлено, що зі новітнього структурного методу до комунікативного перейшли такі позитивні моменти, як: розвиток усного мовлення при вивченні іноземної мови, усвідомлення необхідності вивчення граматики не в чистому вигляді, як це пропонувалося за перекладними методами, а в мовних моделях (структурах), що сприяють засвоєнню мови. Вони є надзвичайно актуальні у контексті проблеми нашого дослідження і на них ми будемо опиратися надалі.
Таким чином, було підтверджено, що практично кожен із проаналізованих у розділі 1 підходів до навчання іноземних мов має раціональне зерно, яке використовується наступним у часовому просторі підході до вивчення іноземних мов. Як правило, оригінальність кожного із підходів визначається своєрідністю поєднання відомих елементів і постановкою акцентів, які відповідають соціальним вимогам суспільства до вивчення іноземних мов та мети, з якою мова вивчається.
Надалі у своєму дослідженні ми керуватимемося такими основними принципами, які були виділені науковцями, що досліджували і розвивали комунікативний метод у процесі вивчення іноземних мов, а саме: мовленнєвої спрямованості; особистісної індивідуалізації, який дозволяє у контексті нашого дослідження досягнути професійності при вивченні української мови як іноземної; ситуативності; новизни та функціональності. На основі визначення базових стратегій навчання іноземних мов за комунікативним підходом робимо висновок про те, що доцільно використовувати активний обмін взаємодіями “викладач - студент”; активізацію іншомовного сприймання; контекстуалізацію мовного матеріалу, який реалізоовується через різні технології (рольові ігри, комунікативні типи діяльності тощо); інтеграцію мовних навичок у вивчення професійної лексики; стратегічні “інвестиції” викладача студентам: розширення самостійності (автономне навчання), підвищення культурологічної свідомості; аналіз соціуму, де відбувається вивчення мови. Нам необхідно враховувати різні аспекти вивчення іноземних мов на основі комунікативного підходу, які за їхніми характеристиками цілеспрямованого впливу на формування мовленнєвих умінь і навичок іноземних студентів дозволяють їм користуватися мовою в конкретних ситуаціях і з конкретною практичною ціллю.
Особливо цінним для нас є досвід спеціалізованих курсів вивчення іноземних мов, прикладом яких є курси ESP (English for Special Purposes - англійська для певних цілей). Оскільки ціллю навчання в найширшому значенні є підготовка іноземних студентів до виконання певних професійних обовязків за допомогою іноземної мови (чи англійської, чи української, як у нашому випадку), то саме аналіз діяльності курсів ESP у рамках комунікативного підходу сприяє вдосконаленню форм навчання іноземних студентів і у нашій країні. Курси ESP паралельно з орієнтацією на спеціалізацію студентів керуються також критеріями ефективності навчання мови, розвиваючи всі чотири види мовної діяльності.
Узагальнені у розділі 1 різні форми та методи навчання іноземних студентів, що випливають з основних принципів комунікативного підходу, надалі використовуватимуться у нашому дослідженні.
Для реалізації оптимальної передачі й засвоєння іноземними студентами професійної інформації необхідно розробити педагогічну технологію, яка б одночасно сприяла багатоканальному сприйманню інформації, оптимізувала процес навчання, забезпечувала полікультурний розвиток особистості.
У цьому контексті виникає необхідність розробки і відповідної моделі підготовки іноземних студентів на рівні цільового, змістового, операційного і результативно-коригуючого компонентів.
Список литературы
1. Алхазишвили А.А. Основы овладения устной иностранной речью.- М.:Просвещение, 1988.- 128 с.
2. Апельт В.Д. Роль ситуативной грамматики в преподавании иностранных языков// Иностранные языки в школе, №2.- 1967.- С.26-31.
3. Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам, М.: Просвещение, 1969. - 279 с.
4. Аршавская Е.А. Экстралингвистические детерминанты формирования коммуникативной способности (компетенции)// в кн.: Исследование проблем речевого общения. - М., 1979.- С.72-82.
5. Арясова А.А. О характере речевых ситуаций и их роли в обучении устному иноязычному общению в условиях факультативных занятий.//в кн.: Вопросы методики обучения иноязычной речи.- Волгоград, 1975.-с.27-40.
6. Баранов А.Н., Добровольская Д.О. и др. Англо-русский словарь по лингвистике и семиотике.- М.: Помовский и партнеры, 1996.- 656 с.
7. Берман И.М., Бухбиндер В.А. Ситуативность и обучение устной речи.//Иностранные языки в школе.-1964.-№5.- С.9-13.
8. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. - М.: Педагогика, 1989.- 192 с.
9. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. - М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1959.- 347 с.
10. Большой русско-английский словарь. - Москва: Изд-во «Русский язык», 2000.- 760 с.
11. Большой энциклопедический словарь. 2-е изд., перераб. и допол.- М.:Большая Российская энциклопедия, СПБ.: «Норинт», 2001.- 1456 с.
12. Брудный А.А. Понимание и общение. - М.: Знание, 1989. - 63 с.
13. Буланова-Тпоркова М.В. Педагогические технологии. - Ростов-на-Дону: Изд. центр «Март», 2002.- 320 с.
14. Быкова О.П. Ролевые игры при обучении специальности и профессиональному общению// в кн.: Методика обучения языку специальности.-М., 1986.- С.102-107.
15. Вайсбурд М.Л. Типология учебно-речевых ситуаций // в кн.: Психолого-педагогические проблемы интенсивного обучения иностранному языку. - М.: Изд-во АПН ССС, 1984. - С.81-90.
16. Васильева Т.В. Учет реальных коммуникативных потребностей студентов-иностранцев инженерного профиля в процессе обучения русскому языку.// в кн.: Материалы 1Х Конгресса МАПРЯЛ. Братислава, 1999 г. Доклады и сообщения российских ученых.- Москва, 1999.- С. 84-86.
17. Волков Ю.Г., Поликарпов В.С. Человек: энциклопедический словарь. - М.: Гардарики, 2002.- 520 с.
18. Воронина Е.К. О слуховом контроле речи // Доклады академии педагогических наук РСФСР. -1962. - №4. - С. 87 - 90.
19. Воронин Л.Г., Богданова И.И. Становление речевых навыков при обучении иностранным языкам //в кн.: Новые исследования, IX, Изд-во «Просвещение», 1966.- 176 с.
20. Воронин Л.Г., Богданова И.И.. Бурлаков Ю.А. Становление речевых навыков при обучении иностранному языку // в кн.: «Новые исследования», сб.VIII. - М.: Изд-во «Просвещение», 1966. - С.151 -155.
21. Воскресенская К.В. О роли ситуаций при обучении взрослых устной речи.// в кн.: Некоторые вопросы филологии и методики преподавания иностранных языков.- М., 1964.- С.142-148.
22. Вятютнев М.Н. Коммуникативная направленность обучения русскому языку в зарубежных школах// Русский язык за рубежом. -1977.- №6.- С.38-45.
23. Вятютнев М.Н. Методологические аспекты современного учебника русского языка как иностранного// Русский язык за рубежом.- 1988.- №3- С.71-76.
24. Вятютнев М.Н. Традиции и новации в методике преподавания русского языка как иностранного// Русский язык за рубежом.- 1985.- №5.- С.54-60.
25. Гез Н.И. Формирование коммуникативной компетенции как объект зарубежных методических исследований // Иностранные языки в школе. - 1985. - № 2. - С.17 -24.
26. Гельмих Г. Коммуникативность и ситуативность при развитии устных речевых навыков и умений в процессе обучения русскому языку // в кн.: Методика преподавания русского языка за рубежом. - М.: Русский язык, 1981.- 172 с.
27. Глоссарий современного образования. - М.: Педагогика, 1998. - 135 с.
28. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - Київ: «Либідь», 1997.- 376 с.
29. Грабарь М.И. Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогическом исследовании.- М.: Педагогика, 1977.- 136 с.
30. Гребенюк Г.Є. Загальна характеристика ступеневої системи професійної освіти // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. Монографія (За ред.. Н.А.Зязюна). - Київ: „Віпол”, 2000.- С.204-227.
31. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (Теоретичний та методичний аспекти). - Харків: Основа, 1998.- 300 с.
32. Деннингхауз Ф. Эволюция, смена эпох и непрерывность в истории обучения иностранным языкам// Русский язык за рубежом.- 1989.- №5.- С.54
33. Джерри Д. и Д. Большой толковый социологический словарь. - Москва: Вече- АСТ, т.1, 1999. - 544 с.
34. Еникеев М.И., Кочетков О.Л. Общая социальная и юридическая психология. Краткий энциклопедический словарь.- М.: Юрид. Лит.,1997.- 448 с.
35. Етимологічний словник української мови. - Київ, 1985.- 570 с.
36. Ефремов Т.Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный.- М.: Рус. яз., 2000.- т.2: П-Я - 1088 с.
37. Жинкин Н.И. Психологические особенности спонтанной речи.//Иностранные языки в школе.- 1965.-№4.- С.2-11.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
