Комунікативна взаємодія як фактор ефективності студентської групи - Курсовая работа

Подібно до того, як це робить фізичне середовище, суспільство не просто впливає на людей і їх групи, але і примушує їх до прийняття певного способу життя, конкретних соціальних уявлень і цінностей, повсякденних норм і правил поведінки, покладає на них нескінченну кількість обовязків . В суспільстві взаємодія - це система звязків і взаємодій між індивідами, соціальними групами, сукупність усіх соціальних відносин. Людина для задоволення своїх потреб повинна вступати у взаємодію з іншими людьми, входити в соціальні групи, брати участь у сумісній діяльності. Більш того, одне лише розуміння того, що десь існують інші люди, може суттєво змінити поведінку індивіда. Соціальні взаємозвязки мають різні підстави і багато різних відтінків, які залежать від особистісних якостей індивідів, що вступають у взаємозвязок.Психологи відносять потребу у спілкуванні до числа найважливіших чинників, що визначають потребу в спілкуванні як наслідок взаємодії особистості і соціокультурного середовища, причому остання служить одночасно і джерелом формування даної потреби. Журавльова [10], який розглядає взаємодію між людьми як суттєву особливість структури спільної діяльності та основну ознаку в порівнянні з індивідуальною діяльністю [10]. Журавльов, схема структурного аналізу індивідуальної діяльності недостатня для опису будови спільної діяльності [10], оскільки будь-яка індивідуальна діяльність, якою б важливою вона не була, стосовно спільної діяльності залишається частиною цілого і, незважаючи на відносну самостійність, перебуває під суттєвим впливом цілого. Незважаючи на продуктивність принципового положення про неможливість зведення структури спільної діяльності до структури індивідуальної діяльності й на широкі перспективи дослідження взаємодії за її проявами в соціально-колективній, макроцілісній структурі спільної діяльності, сутнісний зміст і феноменологія взаємодії в спілкуванні та спільній діяльності залишаються недостатньо розкритими. Журавльов, який на завершення проведеного ним аналізу проблеми взаємодії в спілкуванні та спільній діяльності визнає, що „у соціальній психології . категорія взаємодії досліджена недостатньо, не виділені соціально-психологічні характеристики, які б дозволяли її конкретно оцінювати й описувати практичну взаємодію людей” [10].Зрозуміло, що наукове вирішення проблеми співвідношення взаємодії й спілкування потребує розробки кардинальних - і парадигмальних - схем та підходів, і одними з прообразів конструктивно-евристичного й теоретико-методологічного вирішення цієї проблеми нам здаються методологічні підходи Н.Комунікативна структура малої групи - відносини індивідів між собою і навколишнім середовищем, які спрямовані на актуалізацію комунікативного потенціалу групи і реалізуються в системі інформаційних звязків. Ця система зумовлена соціально-психологічними характеристиками групи, в якій особистість розвивається, формується, обмінюється інформацією, реалізує себе професійно, розкриває свої творчі здібності; Будучи важливим чинником регуляції міжособистісних відносин у групі, вони забезпечують вироблення загальної системи звязків як у групі, так і в навколишньому середовищі, створюють комунікативну енергетику групи, визначають її місце у спілкуванні, системі соціальних відносин. Комунікація є атрибутивною властивістю, соціально-психологічною функцією групи, у процесі якої комунікативний акт реалізує потреби індивідів і спільноти у взаємодії з іншими, підтриманні звязків, обміні інформацією. Взаємодія та взаємозвязок групи із соціально-психологічним середовищем реалізується у таких вимірах:-безпосередній звязок і постійна залежність між групою і середовищем, що зумовлює зміст комунікативних потреб групи та індивідів;Саме в малих групах відбувається формування особистості, виявляються її якості, тому особа не можна вивчати поза групою. Через малі групи здійснюються звязку особистості з суспільством: група трансформує вплив суспільства на особистість, особистість впливає на суспільство сильніше, якщо за нею стоїть група.[22] Кількісні ознаки малої групи - її нижні і верхні межі - визначаються якісними ознаками малої групи, основними з яких є: контактність - можливість кожного члена групи регулярно спілкуватися один з одним, сприймати і оцінювати один одного, обмінюватися інформацією, взаємними оцінками і впливами і цілісність - соціальна та психологічна спільність індивідів, що входять до групи, що дозволяє сприймати їх як єдине ціле. Усвідомлення членами групи наявності подібності, спільності входять до неї індивідів і відзнак (у тому числі психологічних) своєї групи від інших виступає основою ідентифікації індивідів зі своєю групою (усвідомлення своєї приналежності до цієї групи, своєї єдності з нею - відчуття «ми»).

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПОНЯТТЯ КОМУНИКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПСИХОЛОГІЇ

1.1 Поняття та погляди вчених до вивчення взаємодії, як сутності спілкування

1.2 Характеристика комунікативної взаємодії особистості та групи

РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОМУНИКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В СТУДЕНСЬКІЙ ГРУПІ

2.1 Студенська група, як різновид малої соціальної групи

2.2 Особливості студентської групи

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНИКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ГРУПІ

3.1 Процедура проведення психодіагностичного дослідження

3.2 Якісний і кількісний аналіз дослідження

3.3 Узагальнений аналіз даних емпіричного дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ