Комунікативні уміння та навички фахівців фармацевтичних комерційних організацій - Дипломная работа

Людина, її життя та здоровя визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, саме тому, охорона здоровя, складовими якої є медицина та фармацевтика, належить до найважливіших складових існування сучасного суспільства. Розвинутий рівень комунікативних умінь та навичок фармацевтів є складовою їхньої професійної компетентності, що дозволяє фахівцям ефективно виконувати свої професійні обовязки. У своїх дослідженнях науковці звертають увагу на те, що в фахівців, які належать до типу професій «людина-людина», комунікативна компетентність є обовязковою якістю особистості, що забезпечує ефективність їхньої професійної діяльності. Слід зазначити, що в сучасній науці проблема вивчення комунікативних умінь та навичок не знайшла однозначного вирішення. Актуальність окресленої проблеми, недостатнє її теоретичне і практичне опрацювання, недостатність психологічних досліджень щодо розвитку комунікативних вмінь та навичок в фармацевтичних фахівців зумовили вибір теми: «Психологічні особливості комунікативних умінь та навичок фахівців фармацевтичних комерційних організацій».У соціально-психологічному плані спілкування - це обмін інформацією, вчинками, думками, переживаннями, це процес виховання та самовиховання, це форма творчості, яка допомагає виявити і розвивати кращі сторони особистості. Іншими словами, спілкування - це сукупність звязків і взаємодія індивідів, груп, спільнот, під час яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності. Стосовно вузького тлумачення міжособистісної комунікації, то вона являє собою складний процес, у ході якого відбувається не лише обмін інформацією (це формальний бік справи), а те, як вона формується, відправляється, отримується, уточнюється, перероблюється, обговорюється, розвивається, тобто що людина думає перед тим, як виголосити інформацію, яким чином вона виражає свою думку словами, як доносить цю думку до співрозмовника, як отримує від нього інформацію про те, чи думка була правильно інтерпретована, як співрозмовник на неї реагує, яким чином відбувається процес обговорення. Отже, характеризувати комунікацію лише як обмін інформацією - це не тільки зводити її до процесів, які відбуваються в будь-яких інформаційних системах, а й не помічати її специфіки, котра проявляється в такому: комунікація передбачає наявність єдиного комунікативного простору; комунікативний вплив можливий лише за умови, коли людина, яка спрямовує інформацію (комунікатор), та індивід, який її приймає (реципієнт), наділені єдиною або подібною системою кодифікації і декодифікації, тобто, іншими словами, люди мають говорити однією мовою;Від нього залежить психологічний клімат в організації, її організаційна і виробнича мобільність, конкурентні позиції на ринку, сприймання і розуміння людьми одне одного. Правильно організоване спілкування забезпечує ефективний обмін інформацією, дає змогу глибше пізнати співрозмовника, спрогнозувати особливості подальшої ділової взаємодії з партнером. Розглянуто сутність ділового спілкування, як усного контакту між співрозмовниками, які мають для цього необхідні повноваження і ставлять перед собою завдання розвязати конкретні проблеми. Основою спілкування між людьми є комунікація, яка відбувається за допомогою мови, символів (писемності), рухів (жестів), спонтанних дій (міміки, інтонації). Комунікативні навички особистості це комплекс індивідуально-психологічних особливостей, що забезпечують здатність індивіда до активного й ефективного (оптимального) спілкування, передачі та адекватного сприймання інформації, організації взаємодії з іншими людьми, правильного розуміння як себе та своєї поведінки, так і розуміння партнерів та їх поведінки, що є необхідними умовами ефективної взаємодії між людьми та успішної життєдіяльності людини.Комунікативна толерантність - це характеристика відношення особистості до людей, що показує ступінь переносимості нею неприємних або неприйнятних, на її думку, психічних станів, якостей і вчинків партнерів по взаємодії. Комунікативна толерантність, згідно В.В.Бойко, - характеристика відносин особистості до людей, вона показує ступінь переносимість нею неприємних або неприйнятних, на її думку, психічних станів і вчинків партнерів у спілкуванні. Комунікативна толерантність виявляється в тих випадках, коли людина або не бачить особливих відмінностей між підструктурами своєї особистості і особистості партнера, або не відчуває з приводу відмінностей негативних переживань. Дана методика дозволяє визначити загальний рівень комунікативної толерантності та рівні толерантності за 9 окремими показниками - неприйняття індивідуальності іншого, використання себе як еталона, нетерпимість до особистісного дискомфорту партнера по спілкуванню тощо, допоможе визначити рівень комунікативної толерантності за наступними поведінковими ознаками: Неприйняття чи нерозуміння індивідуальності людини; Індивідуальність іншого - це перш за все те, що створює особливе в ньому: надане природою, виховане, засвоєне в середовищі буття. Досліджувана

Спілкування є необхідною умовою діяльності людини. Від нього залежить психологічний клімат в організації, її організаційна і виробнича мобільність, конкурентні позиції на ринку, сприймання і розуміння людьми одне одного. Правильно організоване спілкування забезпечує ефективний обмін інформацією, дає змогу глибше пізнати співрозмовника, спрогнозувати особливості подальшої ділової взаємодії з партнером. В роботі розглянуто види спілкування за різними критеріями, форми та сторони спілкування. Розглянуто сутність ділового спілкування, як усного контакту між співрозмовниками, які мають для цього необхідні повноваження і ставлять перед собою завдання розвязати конкретні проблеми. Розглянуто стилі та моделі спілкування.

Основою спілкування між людьми є комунікація, яка відбувається за допомогою мови, символів (писемності), рухів (жестів), спонтанних дій (міміки, інтонації). Комунікація - це соціально обумовлений процес передачі та сприйняття інформації як в міжособовому, так і в масовому спілкуванні різними каналами за допомогою вербальних та невербальних комунікативних засобів. В роботі розглянуто комунікативні функції, види та форми комунікації, комунікативний процес.

В процесі теоретико-методологічного аналізу праць вітчизняних науковців ми виявили, що існує тісний взаємозвязок між поняттями «комунікативні навички» та «комунікативні вміння» та ін. Комунікативні вміння - це готовність до професійної комунікативної діяльності. До комунікативних вмінь належать: мовленнєве або вербальне спілкування, невербальне спілкування, орієнтування в ситуації, соціальна перцепція, створення творчого самопочуття, володіння професійно-педагогічною увагою, емпатія. Комунікативні навички особистості це комплекс індивідуально-психологічних особливостей, що забезпечують здатність індивіда до активного й ефективного (оптимального) спілкування, передачі та адекватного сприймання інформації, організації взаємодії з іншими людьми, правильного розуміння як себе та своєї поведінки, так і розуміння партнерів та їх поведінки, що є необхідними умовами ефективної взаємодії між людьми та успішної життєдіяльності людини. Передумовою формування комунікативних навичок є спільна діяльність, яка, в свою чергу. не може відбуватися без координації дій, узгодження цілей, обміну думками, інтелектуальної та емоційно-чуттєвої взаємодії індивідів.

Труднощі у процесі спілкування належать до тимчасових або тривалих явищ, які перешкоджають реалізації цілей комунікативного процесу, створюють перепони для ефективної міжособистісної взаємодії, послаблюють чи переривають її.

Комунікативні барєри - психологічні перешкоди, що виникають на шляху отримання інформації. Особливою специфікою людської комунікації є наявність барєрів, що заважають проникненню інформації. Можна виділити такі типи: барєри розуміння, барєри соціально-культурного розходження і барєри відносини. Для подолання барєрів необхідно: привернути і утримати увагу партнера по спілкуванню, тобто споживача. використати універсальний механізм зворотного звязку з ціллю уточнення розуміння ситуації, слів, почуттів і логіки співрозмовника.