Комунікативні невдачі та засоби їх корегування в художньому діалозі - Автореферат

Завдяки обєднаним зусиллям психологів, соціологів, гендерологів, етнологів, лінгвістів за останні півсторіччя створено базову модель комунікативного акту, виокремлено її компоненти, розроблено основи теорії комунікації (Н.Д. Однією з важливих проблем у цих дослідженнях є успішність/неуспішність комунікативного акту, де успішною вважається комунікація, в процесі якої адресат повністю отримав/сприйняв основний зміст та іллокутивну силу (Дж. Вони зумовлюють порушення/викривлення змісту іллокуції та іллокутивної сили, у звязку з чим комунікативний акт вважають неуспішним або таким, у якому відбулася комунікативна невдача. Ця кардинальна відмінність, а також наявність читача, який є віртуальним адресатом кожного персонажного комунікативного акту, дають змогу стверджувати, що художній діалог і КН в ньому - це особливе явище міжособистісного спілкування, яке потребує спеціального розгляду з виокремленням типів КН і типів їх корегування саме в художньому мовленні. З огляду на специфіку обєкта й предмета дослідження було застосовано комплексну методику, яка базується на загальних засадах системного аналізу (аналіз, синтез, класифікація, моделювання) та використовує окремі методи, зокрема метод дискурсивного аналізу, що дав змогу встановити значущість темпорального фактора у виникненні/корегуванні деяких типів КН; контекстуально-інтерпретаційного аналізу, який уможливив розгляд хибного фрагмента в контексті цілого діалогу та/або діалогічної партії персонажу; інтенціонального аналізу, який дав підстави відокремити фрагменти персонажного діалогу з (потенційно) наявною загрозою КН від таких, що не містять лігатури КН > корегування; комунікативно-функціонального аналізу, завдяки якому було виявлено місце та функції віртуальних комунікантів (автора й читача) у КН > корегуванні персонажного діалогу; етимологічного аналізу - для встановлення історії семантичного розвитку лексем, найбільш відповідальних за провокування КН; лексико-граматичного аналізу - для виявлення розрядів лексем, найчастотніших у різних типах КН.У першому розділі “Комунікативна діяльність людини” розглянуто здобутки вітчизняних та зарубіжних дослідників у галузі теорії комунікації, визначено такий параметр останньої, як успішність/неуспішність, виявлено причини та наслідки комунікативних порушень і можливостей їх усунення, введено поняття комунікативної невдачі (КН) та типів її корегування, розкрито кореляцію компонентів у лігатурі КН > корегування. Як правило, таке порушення в період спілкування помічає хоч би один з комунікантів - або мовець, який сам корегує себе під час мовлення (online), до усвідомлення помилки адресатом, або слухач, який звертається за поясненням незрозумілого. Оскільки основною сферою функціонування лігатури КН > корегування є діалогічне спілкування, то в нашому випадку матеріалом для її аналізу обрано зафіксований на письмі персонажний діалог художнього твору. При вживанні вказівних займенників або адресат перебуває в обмеженому ситуативному просторі разом з адресантом і знає/розуміє, на щу саме вказує співрозмовник, або адресант, як і у випадку широкозначних слів, супроводжує свою репліку вказівним жестом/мімікою. Ситуативні КН відрізняються від усіх інших кількома особливостями: їх корегування відбувається лише за запитом слухача; причина непорозуміння в часі дистанційована від пояснення, що уводить у лігатуру КН > корегування темпоральний аспект; КН спричинено минулою ситуацією, відомою обмеженому колу її учасників, до якого слухач не належить: - Well Carter, what is it?