Композиційно-просторові принципи формування ансамблів 30–50-их рр. ХХ ст. в історичних центрах міст Донбасу - Автореферат

Значну частину цієї спадщини складають ансамблі, що зявились в центрах багатьох міст регіону в 1930 - 1950-ті рр. В них відобразились передові технічні, художні, ідейні принципи містобудування того часу. Тема дисертації відповідає міжнародним та державним документам і напрямкам планових досліджень НДР Донбаської національної академії будівництва і архітектури «Дослідження розвитку міст культурної спадщини Донеччини і розробка проектно-творчих рекомендацій по її охороні і використанню» (номер держреєстрації К-4-02-01) та «Дослідження проблем розвитку містобудування та архітектури Донбаського регіону» (номер держреєстрації К-2-01-06). Мета дослідження: виявити принципи формування ансамблів 1930 - 1950-их рр. в історичних центрах міст Донбасу. · виявити основні етапи і особливості формування ансамблів у історичних центрах міст Донбасу в 30 - 50-ті рр. новий етап розвитку архітектури, з характерними масштабами проектно-планувальних та будівельних робіт, з ідеологічними та стильовими особливостями; містобудівельні - архітектурні ансамблі загальноміського значення, розташовані в центрах міст; регіональні - розглядаються ансамблі в містах Донбасу.«Історіографія проблеми дослідження» розкрита загальна характеристика дослідження архітектурного та містобудівного досвіду Донбасу 1930 - 1950-их рр. Знайдені та узагальненні історичні джерела, що висвітлюють досвід створення ансамблів у центрах міст, надана їх класифікація. Але в джерелах, частково наявна така інформація: 1) відображені загальні теоретичні та практичні відомості про ансамблеву забудову в центрах міст на різних історичних етапах; 2) способи забудови в центрах міст; 3) загальні відомості, що стосуються класифікації площ населених пунктів, формування їх забудови за типами, плануванню та розмірам, а також відомості про суспільні центи взагалі; 4) досвід та рекомендації з проектування міст; 5) відомості про монументи та памятки, про кольорове рішення та оздоблювальні матеріали забудови, про благоустрій ансамблів; 6) відомості про типове проектування житлових та суспільних будинків того часу, які використовувались в забудові України; 7) ілюстративний та деякий теоретичний матеріал, що відображував забудову міст Донбасу тих часів; 8) відомості про події та дати будівництва в окремих містах; 9) відомості, що відображують практику будівництва в містах Донбасу; 10) відомості що відображують критику архітектурного процесу 30 - 50-их. рр. «Основні етапи і особливості формування ансамблів у історичних центрах міст Донбасу в 1930 - 1950-і рр.» послідовно розглядається історичний процес виникнення і розвитку ансамблів в центрах міст Донбасу в 1930 - 1950-і рр., розкриті та узагальнені особливості формування ансамблів. Згідно з наданою класифікацією було встановлено, що процес формування ансамблів у їх центрах був тісно повязаний з містоутворюючими підприємствами, їх положенням у структурі економіки Донбасу. Вона в центрах міст цієї групи вирішувалась головним чином за індивідуальними чи типовими проектами, розробленими у вигляді серій будинків, які використовувались для забудови в центрах тільки одного міста.Вивчення передумов дозволило встановити, що на розвиток ансамблевої архітектури у Донбасі вплинув розвиток його міст. Окрема вага галузевого чинника вказує на необхідність розглядати його як одну з головних складових при розробці відповідних пропозицій і рекомендацій для охорони та використання ансамблів в центрах історичних міст Донбасу. У результаті виконаних досліджень встановлено, що найбільша частина ансамблів в центрах міст Донбасу мала ступінь здійсненності не більш 75 % і тільки в деяких містах, таких як Сєверодонецьк, Алчевськ, Краматорськ, Дружківка, Єнакієве і Добропілля вона досягла більш 75 %. Пропонується ці елементи диференціювати за двома групами: в першій розглядаються окремі частини ансамблю, включаючи будинки, які формують ядро центру; в другій розглядаються вузли і елементи, які поступаються за значенням першим, але мають не менш важливе значення в прилеглій забудові центру. Встановлено, що період еволюції стильових рис в архітектурі ансамблів центрів міст Донбасу можна розділити на три етапи: · з 1934 до кінця 1940-их рр. - період становлення, який характеризує зародження неокласицизму і його укріплення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. На підставі вивчення літературних, архівних та інших джерел встановлено, що проблема ансамблевої забудови міст Донбасу досліджена фрагментарно, несистемно і потребує освітлення.

2. Вивчення передумов дозволило встановити, що на розвиток ансамблевої архітектури у Донбасі вплинув розвиток його міст. Виникнення останніх в свою чергу забовязано значним залежам камяного вугілля, наявності дешевої робочої сили і будівництву залізниць. Все це в цілому притягнуло капітали, що дало змогу розвитку промисловості в регіоні, особливо з 1860-их рр. - часу побудови першої залізниці. Окрема вага галузевого чинника вказує на необхідність розглядати його як одну з головних складових при розробці відповідних пропозицій і рекомендацій для охорони та використання ансамблів в центрах історичних міст Донбасу.

3. На основі проведених досліджень вперше виявлені відмінні особливості забудови передвоєнного періоду (поч. 1930-х - 1941 рр.), для якої характерно змішання рис конструктивізму і неокласицизму. На рівні містобудування план забудови практично не відрізняється від класичної забудови. А на рівні обрису плану будинків і фасадів спостерігається змішання стильових рис. На фасадах використовуються спрощені чи перероблені деталі, які характерні для класичної архітектури. Таким чином, при реконструкції ансамблів передвоєнного періоду (поч. 1930-х - 1941 рр.), слід враховувати зміни стильової направленості, які спостерігалися на різних рівнях, враховуючи містобудівний і обємно-планувальний, та рівень рішення фасадів будинків. Ці зміни мали місце переважно в межах двох основних стильових напрямків: конструктивізму і неокласицизму.

4. У результаті виконаних досліджень встановлено, що найбільша частина ансамблів в центрах міст Донбасу мала ступінь здійсненності не більш 75 % і тільки в деяких містах, таких як Сєверодонецьк, Алчевськ, Краматорськ, Дружківка, Єнакієве і Добропілля вона досягла більш 75 %. З огляду неповної здійсненності ансамблів центрів міст є виключно важливим ранжування здійснених елементів за їх композиційною значимістю. Пропонується ці елементи диференціювати за двома групами: в першій розглядаються окремі частини ансамблю, включаючи будинки, які формують ядро центру; в другій розглядаються вузли і елементи, які поступаються за значенням першим, але мають не менш важливе значення в прилеглій забудові центру.

5. Встановлено, що період еволюції стильових рис в архітектурі ансамблів центрів міст Донбасу можна розділити на три етапи: · з 1934 до кінця 1940-их рр. - період становлення, який характеризує зародження неокласицизму і його укріплення. У цей же період відбувається загаснення стилю конструктивізм, яке продовжується приблизно до 1940 р.;

· з кінця 1940-их по 1955 рр. - період розквіту, який завершується датою прийняття постанови “Про усунення надмірів в проектуванні і будівництві ”.

· з 1955 по 1959 рр. - період загаснення, який характеризується впровадженням нових будівельних технологій, матеріалів у забудову. Відбувається перехід до стилю функціоналізм і зникнення принципів забудови, які характерні для стилю неокласицизм.

6. У процесі дослідження були виявлені і узагальнені характерні особливості, які відобразились і на формуванні ансамблів в центрах міст. Ці особливості поділяються на три типи: галузеві, композиційно-планувальні і стилістичні. До перших відноситься вид промисловості. До других особливості, які вплинули на розташування, вид ансамблів в центрах та їх просторову організацію. До числа останніх відноситься просторовий звязок промислових обєктів з композицією ансамблів в центрах міст. До третіх стилістичні, які характеризуються відсутністю регіональних мотивів в архітектурі будинків і використанням рис, які характерні для столиць та окремих міст України: Москви, Києва, Харкова. Ці особливості мали прояв, не зважаючи на тяжкі обставини після воєнного часу.

7. Виявлені принципи можна класифікувати на планувальні, просторові і принципи обємної побудови будинків. Перші охоплюють питання розміщення ансамблів у структурі міста, а також включають розміщення окремих елементів ансамблів (будинків, монументів, парків та ін.). Другі охоплюють питання просторової організації ансамблів і їх повязання з міським середовищем. Щодо третіх, то вони мають прояв на рівні обємного рішення будинків і споруд.

8. Розроблені рекомендації і пропозиції для ведення комплексної реконструкції та нового будівництва з урахуванням історично складеної забудови 1930 - 1950-их рр. Реконструкція забудови даного історичного періоду супроводжується мінімальними змінами у зовнішньому вигляді будинків, досягається наступною низкою комплексних архітектурно-планувальних і конструктивних заходів: 1) освоєнням підземного простору під складовими елементами ансамблю (площами, кварталами, будинками); 2) реконструкцією зони перших поверхів зі зміною їх функції; 3) освоєнням горищного простору житлових і громадських будинків через перебудову їх під мансарди; 4) реконструкцією житлових кварталів, які входять до ансамблю і які передбачають відповідні зміни в їх забудові; 5) реконструкцією різностильової забудови більш характерною для періоду становлення (1930 - поч. 1940-их рр.); 6) відповідним розміщенням рекламної інформації, яка не суперечить загальному композиційному складу ансамблю та його головних складових елементів.

9. Розроблено методику з охорони і використання ансамблів 1930 - 1950-их рр. в центрах міст Донбасу. Ця методика базується на врахуванні наступних складових: ступеню здійсненності ансамблів; галузевої специфіки міст; існуючої правової бази збереження ансамблів; принципів формування ансамблів; існуючої вітчизняної і світової практики з охорони історико-архітектурної спадщини. Спектр проектних заходів наданої методики забезпечує комплексний підхід до рішення проблеми збереження, реконструкції і використання ансамблів 1930 - 1950-их рр. в сучасних умовах розвитку міст. До методики додається алгоритм вибору заходів з охорони і використання ансамблів в залежності від їх здійсненності. Здійснення цих заходів у вітчизняній практиці проектування буде мати не тільки важливе архітектурно-містобудівне, але й економічне, соціальне та культурологічне значення. Ця методика показує також, що деякі з попередніх функцій, що характерні для ансамблів розглянутого періоду не втратили свого значення дотепер і сьогодні набувають нового значення, таким чином сприяючи консолідації і розвитку нашого суспільства.

1. Губанов А.В. Особенности формирования и архитектурно-планировочной организации ансамбля площади Ленина в городе Дружковке // Вісник ДОНДАБА. - Вип. 2002 - № 6 (37). - С. 56 - 57.

2. Губанов А.В., Вергелес А.В. Отражение процесса формирования ансамблей 30 - 50-х гг. ХХ в. в литературных источниках // Вісник ДОНДАБА. - Вип. 2003 - № 3 (40). - С. 19 - 21.

3. Губанов А.В., Вергелес А.В. Ансамбли 30 - 50-х гг. ХХ в. в центрах городов Донбасса // Вісник ДОНДАБА. - Вип. 2004 - № 3 (45). - С. 35 - 37.

4. Губанов А.В., Вергелес А.В. Историческая и художественная ценность градостроительных ансамблей Донбасса 30 - 50-х гг. ХХ в. на примере центров городов Северодонецка и Алчевска // Вісник ДОНДАБА. - Вип. 2004 -№ 6 (48). - С. 80 - 84.

5. Губанов А.В., Вергелес А.В. Особенности размещения общественных зданий в ансамблях центральных площадей городов Донбасса, сформировавшихся в 1930 - 1950-е гг. // Вісник ДОНДАБА. - Вип. 2006 - № 3 (59). - С. 111 - 115.

6. Губанов А.В., Мироненко В.П., Вергелес А.В. Композиционные требования к застройке ансамблей в центрах городов Донбасса в 1930 - 1950-е гг.// Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. праць / За ред. Даніленка В.Я. - Харків: ХДАДМ, 2006 - № 11. - С. 77 - 80.