Композиційно-мовленнєві засоби вираження інших світів в англомовному науково-фантастичному тексті - Автореферат

Атрактивним фактором аналізованих текстів послугувала їх здатність привернути увагу читача, зацікавити його динамічним сюжетом, драматизмом міжперсональних колізій і конфліктів та насамперед - контрфактичністю відображеного універсуму, витлумаченого як відбиття простору, часу й персонажів, суперечних обєктивним законам побудови й функціонування живої та неживої матерії. Ключовим моментом у конструюванні зображеного світу наукової фантастики є зміна, відхилення від наївно-наукової картини світу, якою володіє пересічний носій мови, тієї картини світу, згідно з якою буття та діяльність людини в часі і просторі обмежено непорушними закономірностями всесвіту. Актуальність дисертаційного дослідження визначається його належністю до антропоцентричної парадигми сучасних напрямів лінгвокогнітивного й жанрово-прагматичного вивчення художнього тексту, у нашому випадку - тексту, адресованого масовому читачеві. Семантико-когнітивна скерованість роботи зумовила виокремлення тричастинної моделі відображених інших світів: простір, час, персонаж. Мета дослідження полягає в конструюванні когнітивно-семантичної моделі відображеного в науково-фантастичній літературі художнього універсуму й виявленні композиційно-мовленнєвих засобів його вербалізації в англомовних текстах цього жанру.У роботі спираємося на тлумачення наукової фантастики (science fiction) як жанрового різновиду літератури, що відбиває особливий тип художнього мислення й виконує функцію художнього відображення реальності (fiction) на основі науково-технічно зумовленої трансформації емпіричного світу (science). Моделюючи контрфактичний світ наукової фантастики, автори творів цього жанру у більшому чи меншому ступені порушують стандарти, настанови, закони, згідно з якими впорядкований і функціонує реальний світ, що оточує людей (у т.ч.читачів) і відбивається в загальнокультурній картині світу людства: непроникні площини виявляються проникними, фізичне тіло зявляється з порожнечі і зникає в порожнечу, рослини набувають здатності довільно пересуватися в просторі. У розділі ІІІ «Час як компонент інших світів» досліджено проблему темпорального зсуву у відображенні інших світів в англомовних науково-фантастичних творах. Можливість переміститися в часі для усунення чи виправлення певної ситуації широко використовується в сюжетопобудові науково-фантастичних творів: персонажі уникають смертельної небезпеки через втечу, але не в просторі, а в часі, переміщуючися в той час, де вже/ще немає джерела загрози (“The Time Machine”), персонаж повертається у власне минуле, аби владнати фінансові й особисті проблеми (“The Door into Summer”). Контрфактичність зображеного світу відбивається в темпоральних сигналах добового діапазону дуже яскраво, коли розповідається про повсякденну поведінку актантів (їжа, випивка) з урахуванням того, що не всі актанти науково-фантастичного твору - люди, не заважаючи останнім включатися до усталеності добового проводження часу (drinking hour у барі, де обслуговують людей та інопланетян, двоголових і триногих лялькарів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ