Композиційні аспекти формування квартальної забудови Львова кінця ХVІІІ – початку ХХ століть - Автореферат

Проектанти часто ігнорують особливості композиційної побудови планувальної структури та фронту історичної квартальної забудови, а вимоги до збереження історичного середовища передбачають повноцінне історико архітектурне обґрунтування. Дисертаційне дослідження збігається з основним напрямом наукової роботи кафедри дизайну та основ архітектури Національного університету „Львівська політехніка” - „Вивчення архітектурної спадщини та значення художніх дисциплін у формуванні творчого мислення архітектора” і виконане у рамках співпраці між Національним університетом „Львівська політехніка” та Технічним університетом Відня (стажування у 2004 р.), баварсько-українського кооперативного проекту „Вступ до теорії і практики з догляду за памятками” (стажування у Баварському Крайовому Управлінні по догляду за памятками у 2004 р.) та проекту INTERSAVE Шведської королівської академії наук (2003 - 2004 рр.). Мета дослідження полягає у визначенні закономірностей і особливостей формування композиційної побудови планувальної структури та фронту квартальної забудови історичної частини Львова, сформованої в період кін. Узагальнити міжнародний і вітчизняний досвіди дослідження композиційних аспектів квартальної забудови історично сформованих міст та проаналізувати стан досліджень архітектурно-містобудівельних обєктів історичної частини Львова, сформованих у період кін. Розкрити основні поняття та методи дослідження архітектурно-планувальної структури квартальної забудови і опрацювати власну методику дослідження її композиційної побудови.Наукові підходи до аналізу архітектурно-планувальної структури міст дали змогу виявити і систематизувати існуючу термінологію, яка б найповніше відповідала цій тематиці дослідження: каркас - міська тканина - квартал - забудова - композиційний аналіз. У теоретичних дослідженнях більшість авторів, аналізуючи проблему величини міста та його наповнення, оперують поняттям “міська тканина”. На відміну від каркасу, з домінуючими елементами планувальної структури, у квартальній забудові переважають обємно-просторові характеристики. Як джерельну базу для вивчення містобудівного і архітектурного розвитку історичної частини Львова було використано бібліографічні та історичні картографічні матеріали, які документують різні стани архітектурно-планувальної структури забудови міста в різні часові епохи. Методика аналізу планувальної та обємно-просторової структури квартальної забудови, яку прийнято для Львова, опирається на теоретичні аспекти, опрацьовані в численних наукових працях вітчизняних авторів: М.Для проведення досліджень застосовано комплекс загальнонаукових та архітектурних методів і послідовність їх використання під час аналізу архітектурно-планувальної структури квартальної забудови історичної частини Львова. Рівень макродослідження містобудівельних характеристик квартальної забудови - передбачає застосування методів: - морфологічного аналізу, що полягає у визначенні послідовності творення характеру архітектурно-планувальної структури квартальної забудови; композиційного аналізу планувальної структури квартальної забудови, що уможливлює виявлення закономірностей формування квартальної забудови щодо розпланувального каркасу; типологічної класифікації, що дає змогу визначити і охарактеризувати основні типи планувальної структури квартальної забудови за щільністю, комунікаційністю, композиційними характеристиками розпланування квартальної забудови та компонуванням забудови в межах кварталу. До методів, які використані для дослідження на макро-і мікрорівнях, належать: - метод порівняльного аналізу, який дає змогу виявити основні ознаки формування планувальної і обємно-просторової структури квартальної забудови та окремих її складових;Виявлено специфіку історичних етапів розвитку, яка проявилась у формуванні: розпланувальної структури містобудівного каркасу та обємно-просторової структури забудови у кварталах. І етап: 1772-1829 рр. - розвиток планувальної структури квартальної забудови в середмісті та в місцях знесення міських фортифікацій; у передмістях істотних змін не відбувається. Окрім вже існуючої високощільної забудови, утворилися нові типи: периметрально-дворова, фронтальна та фрагментарно-рядова забудови. IV етап: 1871-1890 рр. - продовжується ущільнення планувальної структури квартальної забудови на передмістях; територіальний розвиток забудови і зміна дисперсного типу забудови у рядову з подальшим формуванням вже існуючих типів квартальної забудови; виникнення територій спеціального призначення (промислових, торговельних, громадських тощо). Міську забудову центральної частини Львова досліджуваного періоду традиційно розглядають за критеріями, які передбачають різний характер аналізу, а саме: а) функціональне призначення забудови впливало на формування як обємно-просторової структури, так і композиційного вирішення фронту забудови.Формування фронту квартальної забудови здійснено за загальними принципами побудови фасадів, які поєднують класичні засоби та прийоми архітектурної композиції. ХХ ст. к

Основний зміст роботи