Компоненти, критерії, показники, рівні та стан сформованості здоров’язберігаючої компетентності студентів медичних університетів - Статья

В статті розглянуто структуру здоровязберігаючої компетентності майбутніх лікарів, яка передбачає визначення компонентів, критеріїв, показників оцінювання для визначення рівнів сформованості цього феномену у студентів медичного вищого навчального закладу, що окреслено метою написання статті. Аналіз результатів стану сформованості здоровязберігаючої компетентності майбутніх лікарів свідчить про необхідність удосконалення навчання студентів, що потребує розробки спеціальних методик. В статье рассмотрена структура здоровьесберегающей компетентности будущих врачей, которая предусматривает определение компонентов, критериев, показателей оценки для определения уровней сформированности этого феномена у студентов медицинского вуза, что обозначено как цель написания статьи. Анализ результатов состояния сформированности здоровьесберегающей компетентности будущих врачей свидетельствует о необходимости совершенствования обучения студентов, что требует разработки специальных методик. здоровязберігаюча компетентність майбутній лікар The structure of health saving competence of future doctors, that provides the definition of components, criteria, indicators to determine the level of development of this phenomenon in medical students have been reviewed in the article.Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розвязання даної проблеми, свідчить, що науковці розглядали охорону здоровя студентів вищих медичних навчальних закладів як соціально-педагогічну проблему [4]; визначали методи оздоровлення студентської молоді [7]; використовували компютерні технології для формування культури здорового способу життя студентів [5]; здоровий спосіб життя розглядали як один із пріоритетів розвитку та виховання особистості [9], тому обґрунтовували теоретичні та методичні основи формування здорового способу життя [3], здоровязберігаючої компетентності студентів засобами фізичного виховання [6]. Аксіологічний компонент охоплює мотиви, потреби, ціннісні орієнтації у сенсі здоровязбереження; гносеологічний - це фундаментальні базові знання студентів про здоровя та здоровий спосіб життя; діяльнісний - визначає практичні вміння та навички, необхідні для збереження і зміцнення здоровя; особистісний - проявляється в спрямованні на розвиток здоровязберігаючої компетентності. Структурні компоненти здоровязберігаючої компетентності дають змогу виокремити основні функції цього феномену: інтегративну, яка поєднує наукові міждисциплінарні знання про людину та її життєдіяльність в мікро - та макро - соціумі; пізнавальну, що сприяє пізнанню людини як біосоціальної істоти та співставленню її діяльності з соціальними та професійно-ціннісними орієнтаціями; проективну - сприяє моделюванню гармонійно розвинутої особистості та плануванню здоровязберігаючої діяльності; перетворюючу - спрямована на конструювання змін у поведінці та діяльності особистості з метою збереження власного здоровя в соціумі та системі життєзабезпечення; рефлексивну - орієнтована на моделювання власної картини світу, концепції власного здоровя, її філософії на рівні індивідуального світогляду; соціалізаційну, в процесі якої особистість перетворюється та засвоює соціокультурний досвід, відбувається її персоналізація, формування здорового способу життя (дотримання правил особистої гігієни, урахування впливу професійних здоровяруйнівних чинників, турбота про власне здоровя); реабілітаційну - проведення профілактичних заходів оздоровлення (власного та оточуючих) за допомогою психолого-педагогічних засобів; особистісна - передбачає вдосконалення особистості в духовному і фізичному розвитку як необхідної умови підготовки до здоровязберігаючої діяльності. Показниками сформованості аксіологічного компоненту є: наявність ціннісного ставлення до здоровя, здоровятворчої діяльності; прагнення реалізовувати міждисциплінарні знання в процесі фізичних навантажень; наявність позитивної мотивації щодо ведення здоровязберігаючого способу життя; потреба у набутті компетенцій, спрямованих на зміцнення та збереження власного здоровя та здоровя майбутніх пацієнтів (або стійкий інтерес до оволодіння засобами і методами фізкультурно-оздоровчої діяльності). Діяльнісний компонент здоровязберігаючої компетентності характеризує індивідуальний досвід здоровязбереження майбутнього лікаря, який інтегрує в собі міждисциплінарні знання з анатомії людини, медичної біології, основ педагогіки та психології, фізіології та фізичної культури; ціннісні ставлення до здоровя, мотиви ведення здорового способу життя, потребу у виконанні фізичних навантажень та проявляється в його інтегрованих вміннях (рухових, конструктивних, рефлексивних, організаційних, комунікативних, проективних тощо).