Комплексування та інтерпретація даних сейсморозвідки та промислової геофізики при пошуках порід-колекторів в структурах неантиклінального типу ДДЗ - Автореферат

Нині Дніпровсько-Донецька западина характеризується високим ступенем вивченості і розвіданості початкових потенціальних ресурсів вуглеводнів. В цих умовах основні перспективи відкриття нових родовищ повязуються з пастками неантиклінального типу і, в першу чергу, з різноманітними органогенними спорудами, широко розповсюдженими в різновікових рифогенно-карбонатних комплексах. Наукова новизна одержаних результатів: На підставі збору, систематизації і комплексного аналізу результатів попередніх досліджень та досліджень, проведених особисто автором: • вдосконалено та розроблено основні елементи методики прогнозування карбонатних колекторів в умовах ДДЗ на основі динамічного аналізу сейсмічного хвильового поля та комплексної інтерпретації даних сейсморозвідки та промислової геофізики; • вперше за даними геофізичних досліджень свердловин (ГДС) для карбонатних відкладів Селюхівської площі встановлене граничне (критичне) значення величини глинистості, при якому порода переходить у клас неколекторів; Їх подальше вивчення повязується з переобробкою сейсмічних матеріалів та оцінкою перспективності за даними ГДС; вперше визначено найбільш вірогідний контур розвитку колекторів на ділянці продуктивних свердловин 2, 5 Селюхівської площі, розроблена гіпотеза їх генезису - вилуговування біогермних вапняків нижньої пачки карбонатної “плити” в зоні аномальної їх тріщинуватості, що утворилась внаслідок значної локальної деформації пластів.Дніпровсько-Донецька западина являє собою вузький прогин в тілі Східно-Європейської платформи і входить до складу великого Сарматсько-Туранського лініаменту. У ДДЗ роботи розпочалися в 1936-1937 роках, у свердловинах виконували заміри уявного опору, природного електричного поля і термометрію. В 1946-47 рр. пробурена низка свердловин по так званому генеральному профілю який проходив поперек западини з південного заходу на північний схід по лінії Рейзерово-Крячківка-Колайдинці-Глинськ-Ромни-Сміла-Путивль. Матеріали буріння свердловин по профілю підтвердили широке розповсюдження камяновугільних відкладів в межах всіх структурно-тектонічних елементів ДДЗ (в осьовій і прибортових зонах, на північному і південному бортах). У 1982 р. у зв‘язку з ростом глибин буріння свердловин, ускладненням порового простору коллекторів, умов проведення ГДС та з метою ефективного вивчення перспективних зон група спеціалістів УКРДГРІ та ДГП „Укргеофізика” розробила методичні вказівки щодо регламентації обов‘язкових комплексів геофізичних, геохімічних і гідродинамічних досліджень у свердловинах різних нафтогазоносних регіонів України.Вона вимагає більшого обсягу детальних структурних побудов, ніж звичайна структурна сейсморозвідка; вимагає детальної літологічної та параметричної інтерпретації даних ГДС в інтервалах глибин, які багаторазово перевищують стандартні інтервали каротажних досліджень; вимагає виконання великого обсягу спеціалізованої нестандартної обробки даних сейсморозвідки, яка включає і процедури “параметричного аналізу”; вимагає, нарешті, поглибленої геологічної інтерпретації, в тому числі з використанням сейсмостратиграфічного підходу. До того ж, колектори в цих карбонатах формуються значною мірою під впливом постседиментаційних вторинних процесів (тріщинуватість, вилуговування, доломітизація і т.п.). Комплекс ГДС включає сучасні серійні методи, які охоплюють різноманітні фізичні властивості порід і дозволяють вирішити задачі літологічного розчленування та кореляції розрізів свердловин, виділення проникних пластів, оцінку характеру насичення, виділення ефективних товщин та контроль технічного стану свердловин. Отже, якщо для глинистих відкладів характерний кореляційний звязок In?=f (I?) і при цьому значення трансформованих кривих I*n? і I*? будуть близькими, то для бітумінозних порід цей з‘вязок порушується, причому показники трансформованої кривої I*? проти таких порід буде вища, ніж величина граничного значення I*гр? , яка відповідає граничному значенню коефіциєнту глинистості порід (Кгл) при якому вони переходять в клас неколекторів. Це побудова літологічної колонки (геологічного розрізу) свердловини, при якій визначається не лише компонентний склад (літологія) порід для кожного пласта чи точки (в залежності від виду обробки), а і їх пористість, тобто оцінюються колекторські властивості геологічного розрізу.В результаті виконаних досліджень вперше: - розроблені основні елементи методики прогнозування карбонатних колекторів в умовах ДДЗ на основі динамічного аналізу сейсмічного хвильового поля та комплексної інтерпретації даних сейсморозвідки та промислової геофізики; вперше за даними ГДС для карбонатних відкладів Селюхівської площі встановлене граничне (критичне) значення величини глинистості, яке складає 22%, при якому порода переходить у клас неколекторів; встановлена шарувата будова візейської “плити” на ділянці досліджень, причому, перспективність її повязується тільки з третьою (нижньою) пачкою вапняків, які в найбільшій мірі піддаються вторинним процесам розущільнення (вилуговуванню гідротерма

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ