Комплексний динамічний метод лікування опійної наркоманії - Автореферат

Зростання кількості хворих на наркоманію відбувається як за рахунок осіб, які тільки почали систематично вживати психоактивні речовини, так і у звязку з недостатньою ефективністю лікування хворих. На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, результатів попередніх досліджень та спостережень за динамікою клінічного стану наркологічних хворих у процесі лікування виникла необхідність у пошуку ефективних терапевтичних засобів патогенетичного характеру для купірування абстинентного синдрому, проведення реабілітації та протирецидивної профілактики у хворих із опійною залежністю. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, за темою "Розробити комплексний 4-х етапний метод лікування хворих на наркоманію" на 1998-2000 рр. (шифр теми: ЦФ - 97.10.03.5, № державної реєстрації 0198 U005935). Розробити комплексний метод лікування наркотичної (опійної) залежності на основі стандартної фармакотерапії, а також використання фармакологічних препаратів, які застосовувались за новим призначенням; здійснити його клінічну апробацію в порівняльному аспекті із стандартною терапією. лікування наркоманія мемоплант баклофен Розробити, провести клінічну апробацію і впровадити в наркологічну практику систему лікувальних, реабілітаційних і протирецидивних заходів у хворих в абстинентному і післяабстинентному періодах.Усі хворі знаходилися на амбулаторному лікуванні (в Міжвідомчому центрі клінічної та експериментальної наркології МОЗ и НАН України Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України) та на стаціонарному лікуванні (в Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні №1) з початковими чи вираженими явищами абстинентного синдрому. Контрольні дослідження проведені на 24 здорових особах, того ж віку (студенти, учні), та групі з 20 хворих, при лікуванні яких використовувалася стандартна медикаментозна терапія. 1 наведені дані про вираженість симптомів захворювання у хворих 1-ої групи, при лікуванні яких використовували стандартну медикаментозну терапію. Разом з тим, слід відмітити, що зниження рівнів вираженості симптомів було недостатнім для позитивної оцінки стану хворих: і на 10-й, і на 21-й дні лікування у хворих залишалися відчуття пригніченості настрою, подразливості, певного потягу до наркотиків, порушення сну, болі у суглобах та спині, малорухомість тощо. Динаміка вираженості симптомів захворювання у хворих 1-ої групи, при лікуванні яких використовували стандартну медикаментозну терапіюЕфективність застосування психотерапії оцінювали за допомогою методики САН, аналізу життєвого шляху (методика А.Кроніка), аналізу продуктів діяльності (записів, малюнків), якісної оцінки рівня соціальної адаптованості хворих. Досліджувалась мотивація вживання наркотиків при надходженні хворого на лікування, після закінчення гострого абстинентного синдрому та після закінчення курсу психотерапії (через 6-8 тижнів). Психотерапія розпочиналася в післяабстинентному періоді, після купірування гострого абстинентного синдрому, і продовжувалася до 28-56 днів лікування. Комплексна фармакотерапія є ефективною при купіруванні абстинентних та післяабстинентних психічних та соматоневрологічних порушень, психотерапія та психокорекція більше сприяють усуненню психічної залежності та повязаних з нею мотиваційних і емоційних розладів, психічного потягу до наркотику. Останній висновок підтверджують дані аналізу динаміки вираженості у пацієнтів мотивації вживання наркотику в хворих в післяабстинентному періоді (табл.У дисертаційній роботі наведене наукове обгрунтування комплексу клініко-діагностичних, медикаментозних та психотерапевтичних заходів, спрямованих на підвищення ефективності лікування, зниження терміну терапії й профілактику рецидивів у хворих на наркотичну (опійну) залежність. По мірі зростання тривалості хронічної опійної інтоксикації і розвитку наркотичної залежності у хворих спостерігається зниження важливості мікросоціальних факторів нарковживання (вплив однолітків - наркоманів, доступність наркотику, ефектів групового тиснення, стресових ситуацій, конфліктів в сімї і т.п.), однак збільшується роль обсесивного потягу, депресивних проявів і зниженої життєвої активності. У першій групі переважаючими рисами особистості була емоційна та мотиваційна незрілість із реактивним способом поведінки з відносно збереженим рівнем інтелекту. Але у всіх них, на відміну від першої групи, було більш виражене прагнення до лікування, вживання наркотиків вони вважали наслідком не зовнішніх обставин, як хворі першої групи, а своєю особистою проблемою, з переживанням почуття провини з даного приводу. Розроблено систему клініко-лабораторних критеріїв оцінки ефективності лікувально-профілактичних заходів на основі клініко-психопатологічних даних, показників вищої нервової діяльності, патопсихологічних тестів, а також субєктивної оцінки хворими свого психічного і сомато-вегетативного стану.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У дисертаційній роботі наведене наукове обгрунтування комплексу клініко-діагностичних, медикаментозних та психотерапевтичних заходів, спрямованих на підвищення ефективності лікування, зниження терміну терапії й профілактику рецидивів у хворих на наркотичну (опійну) залежність.

По мірі зростання тривалості хронічної опійної інтоксикації і розвитку наркотичної залежності у хворих спостерігається зниження важливості мікросоціальних факторів нарковживання (вплив однолітків - наркоманів, доступність наркотику, ефектів групового тиснення, стресових ситуацій, конфліктів в сімї і т.п.), однак збільшується роль обсесивного потягу, депресивних проявів і зниженої життєвої активності. Позитивна мотивація нарковживання змінюється негативною, викликаною страхом виникнення все більш важких і триваліших абстинентних станів, розвитком та посиленням компульсивної аддикції.

Виділені дві групи хворих у залежності від преморбідних особливостей особистості. У першій групі переважаючими рисами особистості була емоційна та мотиваційна незрілість із реактивним способом поведінки з відносно збереженим рівнем інтелекту. Більш різноманітна за складом та структурними особливостями особистості хворих була друга група. Але у всіх них, на відміну від першої групи, було більш виражене прагнення до лікування, вживання наркотиків вони вважали наслідком не зовнішніх обставин, як хворі першої групи, а своєю особистою проблемою, з переживанням почуття провини з даного приводу.

Розроблено систему клініко-лабораторних критеріїв оцінки ефективності лікувально-профілактичних заходів на основі клініко-психопатологічних даних, показників вищої нервової діяльності, патопсихологічних тестів, а також субєктивної оцінки хворими свого психічного і сомато-вегетативного стану.

На основі сполучення стандартної схеми медикаментозної терапії та використання ІХТ, мемопланту та баклофену розроблено новий ефективний комплексний метод терапії хворих у абстинентному та післяабстинентному періодах.

Проведена клінічна апробація і виявлений позитивний вплив на стан хворих із наркозалежністю ІХТ, мемопланту та баклофену. Призначення ІХТ сприяє зменшенню потягу хворих до вживання наркотику, викликає покращення самопочуття та підвищення активності. Мемоплант проявляє тімоаналептичну дію, знижує прояви астенії, підвищує розумову працездатність та самопочуття. Застосування баклофену виявляло значну анальгезуючу дію і знижувало прояви мязової напруги у хворих.

Ефективність комплексного методу терапії у значній мірі підвищується при поєднанні її з різноманітними психотерапевтичними і психокорекційними технологіями в залежності від особистісних особливостей хворих і їх клінічного статусу.

Найбільш ефективна наступна послідовність психотерапевтичних та психокорекційних заходів: при абстинентному синдромі - індивідуальна психотерапія на основі НЛП; у ранньому післяабстинентному періоді (8-12 діб після останнього вживання наркотику) - групова та індивідуальна арт-терапія із застосуванням гештальт-методів; у пізньому післяабстинентному періоді (17-30 діб) з перевагою депресивних проявів у клінічному стані - групова психотерапія із залученням елементів психосинтезу. Сімейну психотерапію доцільно починати з моменту надходження хворого на лікування і продовжувати протягом 30-45 діб, що сприяє профілактиці рецидивів.

Рецидив наркоманії у хворих у ремісії кожного разу починається з актуалізації психічної залежності - тяжкого навязливого переживання, тривалість якого коливається від кількох хвилин до 1,5 (іноді більше) годин, що досить часто співпадає з часовими періодами вживання наркотиків у минулому. Психічна залежність проявляється обсесивним потягом, нічними снобаченнями наркотичного характеру, депресивними проявами, дискомфортом, зниженням життєвої активності.

З метою реабілітації хворих і профілактики рецидивів (вторинної профілактики) є ефективним застосування психокорекції і психотерапії (з елементами психосинтеза), короткотермінових курсів підтримуючої фармакотерапії, ІХТ.

Розроблений комплексний патогенетично орієнтований динамічний метод, що складається з фармакотерапевтичних, психокорекційних і психотерапевтичних заходів, має високу терапевтичну ефективність, може бути застосованим на різних етапах розвитку наркотичної залежності, сприяє зниженню інтенсивності та тривалості її клінічних проявів, значно подовжує періоди терапевтичної ремісії.

1. Горбань А.Е. Влияние препарата баклофен на течение опийного абстинентного синдрома // Арх. психіатрії. - 2000. - № 1-2 (20-21). - С.54-55.

2. Горбань А.Е. Груминговое поведение наркомана как показатель тяжести течения абстинентного синдрома // Таврический журнал психиатрии. - 2001. - Т.5. - № 1(6). - С.42-43.

3. Горбань А.Є. Системна сімейна психотерапія за наркозалежності дітей // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименко. - К., 2000. - Т.ІІ ч.4. - С.80-86.

4. Максимова Н.Ю., Горбань А.Є. Психологічні та клінічні механізми виникнення наркозалежності // Арх. психіатрії. - 1998. - № 1(16). - С.155-160.

5. Горбань А.Е., Козакова С.Е., Корниенко И.Н. Применение гештальт-терапии в лечении алкоголизма // Експериментальна і клінічна медицина. - 1999. - Т. 2, № 1. - С.141-143.

6. Горбань А.Е., Милютина Е.Л. Метафора "движение" в структуре наркозависимости // Таврический журнал психиатрии. - 1999. - Т.3. - №3(10). - С.6-8.

7. Милютина Е.Л., Горбань А.Е., Трофимчук Г.Е., Зяткевич Е.Л. Выбор программ воздержания от наркотика в зависимости от личностных особенностей больных с опийной наркоманий // Арх. психіатрії. - 2000. - № 3-4(22-23). - С.35-37.

8. Горбань А.Е. Особенности формирования наркозависимости, мотивация наркопотребления у больных опийной наркоманией // Нові технології в медицині. Мат. наук.-практ. конф. молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти. 21 грудня 2000. - Харьков, 2000. - С. 56.