Дослідження основних гормональних, імунологічних, метаболічних показників мікробіоценозу шкіри та чинників патогенності мікроорганізмів. Розробка патогенетично обґрунтованого комплексного методу підвищення ефективності лікування хворих на вугрову хворобу.
При низкой оригинальности работы "Комплексне лікування хворих на вугрову хворобу з урахуванням гормонального фону та мікробіоценозу шкіри", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Зростання захворюваності на ВХ |поширенсеред молоді, збільшення частки торпідних до терапії форм ВХ, психосоціальна дезадаптація пацієнтів зумовлюють доцільність розробки нових комплексних методів оцінки ступеня тяжкості та терапії ВХ відповідно до провідних ланок патогенезу [Святенко Т.В., 2001; Потекаев Н.Н., 2002; Проценко Т.В. і співавт., 2002; Аравийская Е.Р., 2003; Рощина Г.Ф., 2003; Самгин М.А. і співавт. Таким чином, особливої значущості набуває диференційована оцінка тяжкості ВХ та комплексне вивчення показників гормонального, ліпідного, імунологічного обміну, мікробіоценозу шкіри залежно від тяжкості, що сприятиме визначенню ступеня впливу статевих гормонів на обмінні порушення, зробить обґрунтованою їх корекцію та підвищить ефективність лікування хворих на ВХ. Дослідження виконувалися відповідно з основними науковими напрямами ІДВ АМНУ і є фрагментом комплексної НДР ОК 12.02 “Розробка комплексних методів лікування вугрової хвороби з урахуванням виявлення провідної патогенетичної ланки захворювання з використанням нових вітчизняних засобів зовнішньої терапії” (№ держреєстрації 0102U004222). Вивчити мікробіоценоз шкіри у хворих на ВХ, біологічні властивості і чинники патогенності виділеної мікрофлори залежно від ступеня тяжкості. Розроблено та запропоновано шкалу уніфікованих клініко-лабораторних критеріїв та спосіб обчислення коефіцієнту ступеня тяжкості ВХ, що дозволило розділити хворих на клініко-терапевтичні групи згідно зі ступенем тяжкості, науково обґрунтувати і розробити диференційований підхід до діагностики та лікування хворих на різні форми дерматозу.Виконана робота ґрунтується на результатах спостереження за 242 особами жіночої статі, хворими на ВХ віком від 12 до 36 років, що знаходилися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у клініці Інституту дерматології та венерології АМН України. Пік захворюваності у наших хворих на ВХ спостерігався у віковій групі від 15 до 25 років (78,7 % пацієнток), порівняно з групою до 15 років (11,9 %) і старше 25 років (9,4 %). Оцінка ступеня тяжкості ВХ дозволила розділити хворих на клінічні групи: 81 особа з легкими, 95 осіб - із середньотяжкими и 66 - з важкими формами. 2 випливає, що у групі з тяжкою ВХ порушення рівня всіх гормонів більш виражені, ніж у групах порівняння, окрім того відхилення ПРЛ у 76,9 % хворих, Р - у 73,1%, Т - у 78,8% були інтенсивнішими в II фазу, а Е2 (92,3 %) - I фазу циклу. Середній рівень загальних ліпідів у хворих на легку ВХ (4,6 ± 0,67 г/л) дорівнював контролю (4,4 ± 0,1 г/л); з тенденцією до його зростання у понад 50 % хворих.У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на ВХ різного ступеня тяжкості шляхом розробки комплексних методів лікування залежно від провідних патогенетичних ланок із застосуванням системних препаратів і нових оригінальних зовнішніх засобів. Розроблено шкалу уніфікованих клініко-лабораторних критеріїв та спосіб обчислення коефіцієнту ступеня тяжкості ВХ, згідно з якою хворих було поділено на клініко-терапевтичні групи і запропоновано найоптимальніший метод терапії для кожної з груп. У 80,2 % хворих на ВХ виявлений гормональний дисбаланс у вигляді згладжування у сироватці крові фізіологічних піків секреції статевих гормонів протягом менструального циклу, відносну недостатність гонадотропних гормонів в обох фазах, гіпопролактинемію (до 199,1 ± 52,9 МОД/л при контролі 311,0 ± 29,8 МОД/л), гіпопрогестеронемію (до 6,9 ± 1,8 нмоль/л при контролі 15,6 ± 3,8 нмоль/л) і гіпертестостеронемію (до 2,78 ± 0,08 нмоль/л при контролі до 0,9 ± 0,05 нмоль/л) переважно в II фазу, гіпоестрадіолемію (до 0,19 ± 0,03 нмоль/л при контролі 0,3 ± 0,05 нмоль/л) - у I фазу циклу. У хворих на ВХ виявлено ознаки пригнічення клітинної ланки на тлі гіперреактивності гуморальної ланки імунітету, у вигляді зниження у 89,5% хворих питомої ваги CD3 і CD4 лімфоцитів, ІРІ, зростання частки CD8 -і CD20 -лімфоцитів; у 96,5% - недостатності фагоцитарної активності нейтрофілів, тобто незавершеного фагоцитозу, у 75,8% - підвищення рівня ЦІК, Ig M і Ig G. У хворих виявлено підвищення титрів антитіл до антигенів Staph. aureus і Staph. epidermidis з більш вираженим підйомом титрів антитіл до Staph. epidermidis (63,7%) при легкій ВХ та антитілоутворення до Staph. aureus (88,2%) - при тяжких формах ВХ.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на ВХ різного ступеня тяжкості шляхом розробки комплексних методів лікування залежно від провідних патогенетичних ланок із застосуванням системних препаратів і нових оригінальних зовнішніх засобів.
1. Розроблено шкалу уніфікованих клініко-лабораторних критеріїв та спосіб обчислення коефіцієнту ступеня тяжкості ВХ, згідно з якою хворих було поділено на клініко-терапевтичні групи і запропоновано найоптимальніший метод терапії для кожної з груп.
2. У 80,2 % хворих на ВХ виявлений гормональний дисбаланс у вигляді згладжування у сироватці крові фізіологічних піків секреції статевих гормонів протягом менструального циклу, відносну недостатність гонадотропних гормонів в обох фазах, гіпопролактинемію (до 199,1 ± 52,9 МОД/л при контролі 311,0 ± 29,8 МОД/л), гіпопрогестеронемію (до 6,9 ± 1,8 нмоль/л при контролі 15,6 ± 3,8 нмоль/л) і гіпертестостеронемію (до 2,78 ± 0,08 нмоль/л при контролі до 0,9 ± 0,05 нмоль/л) переважно в II фазу, гіпоестрадіолемію (до 0,19 ± 0,03 нмоль/л при контролі 0,3 ± 0,05 нмоль/л) - у I фазу циклу. Виявлений гормональний дисбаланс розцінений як гіпофункція яєчників і недостатність жовтого тіла (II фази менструального циклу), що має метаболічний характер.
3. У 87,4% хворих на ВХ виявлені ознаки ліпідного дисбалансу, що характеризувалися загальною гіперліпідемією, відносною гіперхолестеринемією і гіпо-в-ліпопротеїдемією.
4. У хворих на ВХ виявлено ознаки пригнічення клітинної ланки на тлі гіперреактивності гуморальної ланки імунітету, у вигляді зниження у 89,5% хворих питомої ваги CD3 і CD4 лімфоцитів, ІРІ, зростання частки CD8 - і CD20 - лімфоцитів; у 96,5% - недостатності фагоцитарної активності нейтрофілів, тобто незавершеного фагоцитозу, у 75,8% - підвищення рівня ЦІК, Ig M і Ig G. У хворих виявлено підвищення титрів антитіл до антигенів Staph. aureus і Staph. epidermidis з більш вираженим підйомом титрів антитіл до Staph. epidermidis (63,7%) при легкій ВХ та антитілоутворення до Staph. aureus (88,2%) - при тяжких формах ВХ.
5. У хворих на ВХ виявлені достовірні, порівняно за контроль (2,18 ± 1,1 Ч102 КУО/мл / 4,18 ± 2,45 Ч102 КУО/см2), порушення мікробіоценозу шкіри у вигляді обмеження якісного складу та збільшення обсіменіння як ураженої (від 2,5±4,0Ч104 при легкій до 8,4±1,9Ч107 КУО/мл при тяжкій ВХ), так і неураженої шкіри (від 4,5 ± 3,0·104 при легкій до 6,9 ± 2,3 · 106 КУО/см2 при тяжкій ВХ). У мікробіоценозі ураженої шкіри з обтяженням ВХ встановлено збільшення питомої ваги монокультур мікробів з перевагою етіологічно значущих видів анаеробних ліпофільних бактерій (P. acnes, Corinebacterium min.) та золотистого стафілокока на тлі зменшення сапрофітів, зокрема Staph. epidermidis. Доведено збільшення частки бактерій, резистентних до антибіотиків, що корелювало зі ступенем тяжкості дерматозу. У мікробів, виділених з ураженої шкіри, виявлено імуносупресивні чинники патогенності у вигляді високої АЛА і АКА, що корелювала зі ступенем тяжкості ВХ.
6. У хворих на ВХ між виявленими порушеннями знайдено 89 кореляційних звязків різного ступеня, найбільш істотними (р < 0,05) з котрих були: звязок показника Т із Q (r=0,68), КФЧ (r=-0,57); ІБН (r=-0,52), ІРІ (r = -0,55), CD3 (r = -0,60); Е2 (r1 = -0,67; r3 = -0,86); b-ліпопротеїдами (r =-0,90), ЦІК (r = 0,47), Ig G (r = 0,58), загальних ліпідів (r =0,46); показника Е2 із ІРІ (r = 0,67); ІБН (r = 0,48), з антитілами до Staph. epidermidis (r = -0,52), Ig G (r = -0,60), b-ліпопротеїдами (r = 0,65), холестерином (r = -0,56) та ін. Таким чином, на тлі недостатності Е2 у хворих зменшувалися лінійно залежні від нього показники, але й підсилювалися ефекти Т, що підкреслює антагоністичні взаємовідносини цих гормонів.
7. Розроблено комплексний метод терапії, що передбачає застосування системних препаратів залежно від провідних етіопатогенетичних факторів і нового зовнішнього препарату на модифікованій гіперосмолярній гідрофільній основі „Кліндаміцин-Дарниця”. Диференційоване призначення комбінованої терапії з урахуванням гормонального статусу мікробіоценозу шкіри забезпечує клінічну ремісію в 90,9 % випадках, успішно коригує виявлені порушення в організмі пацієнток. Порівняно з антибактеріальною терапією цей метод підвищує ефективність лікування на 19,4 %, запобігання рецидивуванню дерматозу на 16,4%, скорочує ризик виникнення побічних ефектів на 5,2 %.
Список литературы
1. Кутасевич Я.Ф., Маштакова И.А., Багмет А.Н., Шаповалова О.В. Микробиоценоз кожи у больных угревой болезнью и пути его коррекции // Укр. журнал дерматології, венерології, косметології. - 2003. - №1(8). - С. 43-47.
2. Багмет А.Н., Шаповалова О.В. Коррекция нарушений микробиоценоза кожи при легких формах угревой болезни // Дерматологія та венерологія. - 2003. - №1(19). - С. 44-46.
3. Огурцова А.Н. Критерии оценки степени тяжести в выборе тактики лечения угревой болезни // Дерматологія та венерологія. - 2004. - №1(23). - С. 45-49.
4. Огурцова Г.М. Лікування вугрової хвороби, ускладненої інвазією антропофільного кліща роду Demodex // Дерматологія та венерологія. - 2004. - №4(26). - С. 58-61.
5. Кутасевич Я.Ф., Маштакова И.А., Багмет А.Н. Комбинированная терапия угревой болезни с учетом микробиоценоза пораженной кожи // Новости дерматологии и венерологии. Центральноазиатский научн.-практ. журн. - 2002. - №2. - С. 46-47.
6. Багмет А.Н. “Гель левомицетин-Дарница” в лечении больных угревой болезнью // Сучасні проблеми дерматовенерології і косметології. - Полтава, 2003. - С. 22-24.
7. Огурцова А.Н. Дифференцированный подход к лечению угревой болезни // Актуальные вопросы дерматовенерологии и косметологии. Сб. работ. - Одесса, 2003. - С. 83-85.
8. Кутасевич Я.Ф., Огурцова А.Н., Маштакова И.А. Лечение акне с учетом разработанных критериев оценки степени тяжести // Первый Российский конгресс дерматовенерологов. Тез. научн. работ. - СПБ. - 2003. - Т. 1. - С. 64.
9. Огурцова Г.М. Порушення гормонального статусу у хворих на акне // Матеріали наук.-практ. конф. мол. Вчених “Внесок молодих вчених в медичну науку”. - Харків, 2003. - С. 46.
10. Kutasevych Ya.F., Mashtakova I.A., Ogurtsova A.N. Skin microbiocenosis features in acne patients // J. Eur. Acad. Dermatol. Venerol. - 2003. - Vol. 17, Suppl. 3. - P. 167.
11. Корреляционные связи метаболических показателей у больных угревой болезнью / Я.Ф. Кутасевич, А.Н. Огурцова, Н.А. Шляхов, И.А. Маштакова // Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоровя. Збірник наукових праць. - Харків, 2004. - Вип. 3. - С. 288-289.
12. Огурцова А.Н., Митряева Н.А., Маштакова И.А. Влияние гормонального фона на иммунологическую реактивность организма у больных акне // Матеріали наук.-практ. конф. “Вік та шкіра”. - К., 2004. - С. 69 - 70.
13. Огурцова А.Н., Маштакова И.А. Терапия тяжелых форм акне, осложненных демодекозом // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. - 2004. - №1-2. - С. 133.
14. Патент 68079 А UA, МПК 7 А61В10/00. Спосіб оцінки ступеня тяжкості вугрової хвороби / Кутасевич Я.Ф., Огурцова Г.М., Маштакова І.О. - №2003098776; заявл. 26.09.2003; опубл. 15.07.2004. Бюл. №7.
