Комплексне лікування хворих на розповсюджений остеохондроз хребта з прискореним постарінням опорно-рухового апарату - Автореферат

Широке застосування мануальної терапії в лікуванні даного контингенту потребує розробки підходів до її проведення з урахуванням особливостей постаріння опорно-рухового апарату, структурно-функціональних змін в кістковій системі, віку та статі пацієнтів. Дисертація є фрагментом науково-дослідної роботи “Епідеміологія остеопорозу у Вінницькій області і його звязок із захворюваннями опорно-рухового апарату” (№ держреєстрації 0197U035414), яка виконувалася на кафедрі травматології, ортопедії та хірургії екстремальних умов Вінницького державного медичного університету, а також повязана з темою планової НДР відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Інституту геронтології АМН України “Лонгітудінальне клініко-експериментальне дослідження впливу деяких чинників на темп старіння кісткової тканини та розробка системи профілактики і лікування остеопорозу” (шифр теми 00.63.99, № держреєстрації 0199U000646). Метою роботи є на основі вивчення особливостей старіння опорно-рухового апарату, особливостей клінічного перебігу розповсюдженого остеохондрозу хребта в поєднанні з прискореним старінням опорно-рухового апарату у осіб різного віку та статі, вдосконалити комплексну систему відновного лікування хворих на розповсюджений остеохондроз хребта з метою зниження строків непрацездатності та відсотку інвалідності серед даної категорії пацієнтів. Структурно-функціональний вік опорно-рухового апарату у хворих з розповсюдженим остеохондрозом хребта залежно від віку та статі; особливості клінічних проявів розповсюдженого остеохондрозу хребта у хворих з прискореним старінням опорно-рухового апарату та їх динаміка під впливом мануальної терапії в поєднанні з антигомотоксичними засобами і препаратів, що покращують структурно-функціональний стан кісткової тканини; покази та протипокази до мануальної терапії у хворих на остеохондроз залежно від типу старіння опорно-рухового апарату. Вперше вивченні особливості старіння опорно-рухового апарату у хворих з розповсюдженим остеохондрозом хребта залежно від вікової групи, що може використовуватись не тільки в донозологічній, та нозологічній діагностиці остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта, але й для оцінки ефективності лікування та профілактичних заходів.Розподіл обстеженого контингенту хворих за віком проводився відповідно класифікації вікових періодів, яка була прийнята на міжнародному семінарі по охороні здоровя літніх та старих людей і запобіганню передчасного старіння (1963). Ортопедичне обстеження проводилося за загальноприйнятою методикою з використанням спеціальних методів вивчення стану хребта, а також передбачало визначення неврологічного статусу пацієнтів. З огляду на це, було проведене дослідження структурно-функціонального віку опорно-рухового апарату (СФВ ОРА) та ступеня його постаріння у хворих з остеохондрозом хребта залежно від локалізації, характеру клінічних проявів, віку та статі. Проаналізовано структурно-функціональний вік опорно-рухового апарату у пацієнтів віком 50-69 років, що були госпіталізовані в клініку у звязку з наявністю вираженого больового синдрому, який виник після проведення мануальної терапії (8 - жінок, та 7 - чоловіків). Ступінь постаріння опорно-рухового апарату був найбільшим як серед жінок, так і чоловіків незалежно від віку у хворих з остеохондрозом попереково-крижового відділу хребта з компресійно-корінцевим синдромом.В дисертації наведені засоби оптимізації лікування хворих на розповсюджений остеохондроз хребта на основі визначення структурно-функціонального віку кістково-м‘язевої системи і темпів її старіння у даного контингенту хворих. Згідно наших досліджень, у 78 % хворих на розповсюджений остеохондроз хребта спостерігається прискорене старіння опорно-рухового апарату. Ці дані слід враховувати в лікуванні пацієнтів з розповсюдженим остеохондрозом хребта. У пацієнтів з прискореним старінням опорно-рухового апарату переважно вражаються хребцево-рухомі сегменти на рівні С4-С7, Th3-Th8, L3-S1, що слід враховувати при клініко-рентгенологічному обстеженні пацієнтів. Методика визначення структурно-функціонального віку опорно-рухового апарату може використовуватися як в донозологічній і нозологічній діагностиці, так і для оцінки ефективності лікувально-профілактичних заходів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Остеохондроз хребта є основною причиною непрацездатності та інвалідності у людей працездатного віку. В дисертації наведені засоби оптимізації лікування хворих на розповсюджений остеохондроз хребта на основі визначення структурно-функціонального віку кістково-м‘язевої системи і темпів її старіння у даного контингенту хворих.

1. Згідно наших досліджень, у 78 % хворих на розповсюджений остеохондроз хребта спостерігається прискорене старіння опорно-рухового апарату. Ступінь постаріння опорно-рухового апарату найбільш виражений у хворих з дегенеративно-дистрофічним ураженням переважно поперекового відділу хребта і найменш виражений у хворих з переважним ураженням шийно-грудного відділу. Ці дані слід враховувати в лікуванні пацієнтів з розповсюдженим остеохондрозом хребта.

2. Основними клінічними проявами розповсюдженого остеохондрозу хребта у хворих з прискореним старінням опорно-рухового апарату є нейро-рефлекторний, нейро-дистрофічний та вегето-вісцеральний синдроми. Значно рідше спостерігається компресійно-корінцевий синдром.

3. У пацієнтів з прискореним старінням опорно-рухового апарату переважно вражаються хребцево-рухомі сегменти на рівні С4-С7, Th3-Th8, L3-S1, що слід враховувати при клініко-рентгенологічному обстеженні пацієнтів.

4. Методика визначення структурно-функціонального віку опорно-рухового апарату може використовуватися як в донозологічній і нозологічній діагностиці, так і для оцінки ефективності лікувально-профілактичних заходів.

5. Рішення про призначення мануальної терапії у хворих з розповсюдженим остеохондрозом хребта повинно прийматися після обов‘язкового рентгенологічного і денситометричного обстеження. Мануальна терапія у хворих з прискореним постарінням опорно-рухового апарату повинна включати лише прийоми постізометричної релаксації. Обмеженим є використання мобілізуючих прийомів і абсолютно протипоказане застосування маніпуляцій.

6. Комплексне лікування хворих на остеохондроз хребта повинно базуватись на диференційованому підході з урахуванням типу старіння опорно-рухового апарату. Пацієнтам з прискореними темпами інволютивних змін опорно-рухової системи в лікувальний комплекс необхідно включати препарати, які покращують структурно-функціональний стан кісткової тканини.

7. Застосування антигомотоксичних препаратів в комплексному лікуванні хворих на розповсюджений остеохондроз хребта з прискореним старінням опорно-рухового апарату дозволяє значно покращити якість життя таких пацієнтів і скоротити строки їх непрацездатності.

1. Філатов А.М., Фіщенко В.О., Макогончук А.В. Нетрадиційні методи лікування в комплексній терапії хворих літнього віку з розповсюдженим остеохондрозом хребта // Проблеми остеології. - 2000.- т. 3. - № 2-3 - С.45-47.

Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, досліджень та розрахунків, аналізу первинного матеріалу.

2. Поворознюк В.В., Фіщенко В.О., Філатов А.М. Профілактика та лікування остеохондрозу хребта при різних типах старіння опорно-рухового апарату // Проблеми остеології. - 2001 - том 4. - № 4. - С.65-69.

Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, досліджень та розрахунків, аналізу первинного матеріалу.

3. Фіщенко В.О., Філатов А.М., Кісіль І.Ю. Комплексне лікування остеохондрозу хребта у хворих з прискореним старінням кісткової тканини // Проблеми остеології. - 1998. - том 1. - № 2-3. - С.169-170.

Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, досліджень та розрахунків, аналізу первинного матеріалу.

4. Фіщенко В.О., Поворознюк В.В., Макогончук А.В., Філатов А.М. Особливості консервативного лікування остеохондрозу хребта у хворих з системним остеопорозом // Вісник ортопедії травматології та протезування. - 1999. - № 1 (25). - С. 87-88.

Особистий внесок полягає у проведенні лікування хворих з остеохондрозом хребта та ознаками спінального остеопорозу і аналізу його результатів.

5. Фіщенко В.О., Поворознюк В.В., Макогончук А.В., Філатов А.М. Особливості клінічного перебігу та лікування остеохондрозу хребта на фоні остеопорозу // Вісник ВДМУ. - 1999. - Т.3, № 2. - С. 113-114.

Особистий внесок полягає вивченні особливостей клініки та лікування хворих з остеохондрозом хребта та остеопоротичними деформаціями тіл хребців.

6. Фіщенко В.О., Поворознюк В.В., Кісіль І.Ю., Філатов А.М., Макогончук А.В. Особливості консервативного лікування остеохондрозу хребта у хворих з вікзалежним остеопорозом // Літопис травматології та ортопедії, присвячений 75-річчю кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету. - м.Київ. - 1999 - С.51

Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, досліджень та розрахунків, аналізу первинного матеріалу.

7. Поворознюк В.В., Фіщенко В.О., Філатов А.М. Профілактика та лікування остеохондрозу хребта залежно від типу старіння опорно-рухового апарату / Інформаційний лист. - Київ, 2002. - № 58. - 3 с.

Размещено на .ru