Комплексне лікування деструктивного панкреатиту з використанням безперервного лаважу та сорбентів (клінічно-експериментальне дослідження) - Автореферат

На сучасному етапі, проблема діагностики, лікування та профілактики гострого панкреатиту (ГП) набуває все більшого медичного та соціального значення, оскільки, незважаючи на удосконалення методів діагностики та лікування, спостерігається невблаганна тенденція до зростання частоти зустрічальності цього захворювання, летальності та економічних втрат, що зумовлюється тяжкістю та надзвичайною варіабельністю клінічного перебігу, труднощами в діагностиці та частими невдачами хірургічного лікування цієї патології (А.І. Станом на початок ХХІ сторіччя в Україні захворюваність на ГП становила від 4,6% до 5,3% на 10000 населення, що приблизно відповідає 24000-25000 хворих на рік, з них у 4000-5000 встановлювався діагноз гострого деструктивного панкреатиту (ГДП) (В.В. Сучасні дослідження, спрямовані на встановлення механізмів прогресування ГП, визначили важливі особливості патофізіології захворювання, в основі яких лежить синдром системної запальної відповіді (ССЗВ), виникнення якого зумовлено продукцією прозапальних цитокінів і вторинних медіаторів (В.О. Покращити результати комплексного лікування хворих на гострий деструктивний панкреатит шляхом поглибленого вивчення ролі мікрофлори та порушень гомеостазу в його патогенезі, визначення індивідуальних особливостей перебігу захворювання, удосконалення та розробки нових підходів у хірургічному лікуванні гострого деструктивного панкреатиту. Дослідити роль мікроорганізмів різних таксономічних груп, характер та можливі шляхи транслокації мікрофлори в розвитку експериментального інфікованого панкреонекрозу та порівняти їх з даними бактеріологічних досліджень у хворих на гострий деструктивний панкреатит.З метою розробки математичної моделі гострого панкреатиту, було вивчено та проаналізовано документацію медичної статистичної звітності 312 хворих на ГП. Середній вік досліджуваних осіб складав 47,20±6,26 років, у працездатному віці було 79,5% хворих, що засвідчує важливе соціально-економічне значення цієї важкої недуги. Клінічну апробацію розроблених підходів у хірургічному лікуванні хворих на ГДП здійснено у 16 осіб, контролем слугували дані, отримані у 21 пацієнта, яким проводили загальноприйняте лікування (В.В. При виконанні даного дослідження керувалися загальноприйнятими світовими та вітчизняними нормами здійснення досліджень у галузі біології та медицини (Ванкуверська конвенція про біомедичні дослідження) та положеннями Гельсінської декларації, Конституції та інших законодавчих актів, що діють на території України (комісією з біоетики БДМУ визначено, що проведені дослідження не протирічать загальноприйнятим біоетичним нормам. Показники сорбції (елімінації), при проведенні стендових досліджень розраховували за формулою: IMG_4b4d161b-a558-49ea-a3ab-7e5fdb351645 де, Е - елімінація (показник сорбції) речовини у відсотках від вихідного рівня; S1 - концентрація досліджуваної речовини (мікробних тіл) до сорбції; S2 - концентрація досліджуваної речовини (мікробних тіл) після сорбції.У дисертації наводиться теоретичне узагальнення результатів клінічно-експериментального дослідження закономірностей формування гострого некротичного панкреатиту та нове вирішення актуальної науково-прикладної задачі невідкладної хірургії - покращання результатів хірургічного лікування хворих на гострий деструктивний панкреатит, шляхом поглибленого вивчення його етіології та патогенезу, створення математичної моделі клінічної картини та патологічних змін при гострому панкреатиті, розробки нових та удосконалення існуючих способів хірургічного лікування із застосуванням сорбційного методу. Основними, найбільш валідними клінічними симптомами гострого панкреатиту є біль в епігастральній ділянці, що виявлялась у 99,0% хворих, підвищення амілази крові (96,1%) та багаторазова блювота (72,3%). При ГДП найбільш чутливими симптомами є мармуровість та ціаноз шкірних покривів (92,2%), біль (100%), багаторазова блювота (100%) та підвищення амілази крові (100%), а найвищу специфічність мають ЧСС >120 чи 10 ммоль/л без цукрового діабету (r=0,74). Основним джерелом транслокації мікроорганізмів, інфікування тканини залози та очеревинної порожнини при гострому деструктивному панкреатиті є порожнина товстої і тонкої кишок, мікрофлора яких, при порушеній колонізаційній резистентності та формуванні синдрому гіперколонізації (до 11,32±0,51 lg КУО/г), контамінує портальну систему, в той час як інфікування враженої підшлункової залози та очеревинної порожнини в експерименті спостерігається вже на початковому етапі моделювання ГДП і залежить від типу експериментальної моделі, виду тварин та видового складу і популяційного рівня мікрофлори кишечнику. Інфікування тканини ПЗ у хворих на некротичний панкреатит спостерігається в окремих випадках (5,1%) вже через 3 доби перебігу захворювання, на фоні розвитку клінічної картини синдрому системної запальної реакції, що підтверджує необхідність здійснення активної системної етіотропної антибактеріальної терапії антибіотиками широкого спектру дії до третьої доби від початку захворюв

Основний зміст роботи