Комплексне хірургічне лікування постраждалих з тяжкими закритими травмами органів грудної порожнини (клініко-експериментальне дослідження) - Автореферат
Методика оптимізації хірургічного лікування постраждалих з тяжкими закритими травмами органів грудної порожнини. Розробка етіопатогенетично обґрунтованої хірургічної тактики з розширенням показань до малоінвазивних і двоетапних оперативних втручань.
При низкой оригинальности работы "Комплексне хірургічне лікування постраждалих з тяжкими закритими травмами органів грудної порожнини (клініко-експериментальне дослідження)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У структурі смертності населення, за даними світової та вітчизняної статистики, травми стабільно посідають третє місце, поступаючись лише серцево-судинним захворюванням та онкологічній патології. Висока соціальна значущість травми органів грудної клітки визначається тим, що близько 90% постраждалих - особи працездатного віку, лікування характеризується значною тривалістю з імовірністю виникнення тяжких ускладнень до 20% і летальністю від 17 до 30%. Але незалежно від рівня ушкодження стравоходу своєчасна діагностика завжди утруднена, лікування характеризується вкрай тяжким перебігом з виникненням гнійних ускладнень, що в цілому є причиною незадовільних результатів лікування (Шкрадюк А.В., Березовский С.В., 2008). Дисертаційна робота виконана в ДУ «Інститут загальної й невідкладної хірургії АМН України» і становить фрагмент комплексних науково-дослідних робіт ВН.1.08 «Розробити діагностичну тактику й нові способи хірургічного лікування травматичних ушкоджень органів травного тракту» (№ держреєстрації 0108U001029) та ВН.2.09 «Удосконалити діагностику, лікування та профілактику гострої правошлуночкової недостатності з урахуванням етіології, патогенезу та індивідуальних особливостей хворих» (№ держреєстрації 0109U000364). Розроблені методи лікування й оригінальні пристрої: реінфузійно-дренажний пристрій для дренування плевральної порожнини при наданні хірургічної допомоги постраждалим з масивними кровотечами (патент України 25337); спосіб лікування гострого дистрес-синдрому (патент України 48170), пристрій для тимчасової інтубації ушкодженого бронха (патент України 36743), пристрої для дренування плевральної порожнини та середостіння (патенти України 28559, 55880), спосіб діагностики нестабільності бокового реберного клапана (патент України 54452), спосіб діагностики функціонального стану (патент України 54462), пристрої та способи для діагностики й лікування ушкоджень стравоходу (патенти України 27959, 32942, 35441, 44957, 27186) дозволили вдосконалити лікування при їх клінічному комплексному застосуванні в постраждалих з пошкодженнями органів грудної порожнини.Експериментальні дослідження були проведені в дві серії на 40 кролях породи шиншила обох статей масою 3000-3800 г після моделювання закритої травми грудної клітки. Травма з подальшим розвитком забою легені та кровотечі з міжреберних судин у наркотизованих тварин (кетамін - 0,1 мг/100 г маси) моделювалася шляхом нанесення серії дозованих ударів по грудній клітці за допомогою розробленого універсального пристрою для нанесення травм лабораторним тваринам (Замятін П.М., 2004). Під час першої серії експерименту було вивчено динаміку розвитку патологічних (оборотних і необоротних) змін у тканині легень після тяжкої травми в залежності від характеру лікування. Тварини були розподілені на 4 підгрупи по 5 тварин: в першій (групі порівняння) лікування не проводилося, в другій проводилася штучна вентиляція легенів (ШВЛ), в третій - ендоваскулярний гемостаз з ушкодженої межреберної артерії, після чого протягом 24 годин проводилася ЕО на тлі постійної ШВЛ з частотою вентиляції - 10 за хвилину та екстракорпоральна оксигенація, в четвертій-тільки ЕО. У пятій групі респіраторна терапія починалася відразу після травми (0-2 години), через 6-8 годин після моделювання травми, через 12-14 та через 24-26 годин, у шостій - через 6-8 годин після моделювання травми, через 12-14 та 24-26 годин, в сьомій - через 12-14 та 24-26 годин, і в восьмій - через 24-26 годин.У той самий час ендоваскулярна зупинка кровотечі, екстракорпоральна оксигенація (ЕО) крові та ШВЛ у комплексі призводять до розвитку виразних компенсаторно-пристосувальних і репаративних процесів: у цитоплазмі відростків альвеолоцитів І типу й ендотеліальних клітин виявляються численні мікропіноцитозні пухирці, що свідчить про активний трансцелюлярний транспорт речовин і газів; активізується репаративна активність органел альвеолоцитів ІІ типу з гіперплазією мембран гранулярного ендоплазматичного ретикулума, збільшенням кількості мультивезикулярних і осміофільних пластинчастих тілець, появі форм мітохондрій, що поділяються. Динаміка газотранспортної функції крові у експериментальних тварин: а - тварини, яким після моделювання травми, проводили медикаментозну терапію та штучну вентиляцію легень; б - тварини, яким після моделювання травми, додатково здійснювали ендоваскулярний гемостаз і екстракорпоральну оксигенацію через 2 години після травми При аналізі було визначено чітку залежність інформативності й ефективності діагностичних і лікувальних заходів в залежності від тяжкості стану постраждалих, яких було розподілено на три категорії. Ефективність оцінювання тяжкості стану постраждалих основної групи була підтверджена індивідуальним характером змін показників резистентності й імунної відповіді, які відображають залежність від тяжкості стану в післятравматичному й ранньому післяопераційному періоді. У постраждалих основної групи виявлено значне підвищення рівня С-реактивного білка до 34,0±11,07 мг/л у постраждалих з тяж
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы