Комплексне дослідження поняття "об’єктів права інтелектуальної власності" у цивільному праві - Курсовая работа

На сьогоднішній день інтелектуальна власність розглядається не лише як сфера реалізації людського потенціалу, а й окремий інститут цивільного права, правове регулювання відносин якого впершу чергу закріплене нормами Цивільного кодексу України, а також низкою спеціальних законів. В останні десятиріччя за умов становлення постіндустріального суспільства відносини інтелектуальної власності перетворилися на важливу складову соціально-економічного базису суспільства, а обєкти інтелектуальної власності отримали статус визначального фактору суспільного виробництва. Спочатку інтелектуальна діяльність розглядалася лише як реалізація творчого та інтелектуального потенціалу людини, засобом урізноманітнення дозвілля людини та культурного життя суспільства. Проте вже саме виникнення права інтелектуальної власності, як сукупності діючих у суспільстві і підкріплених державним примусом норм, що регулюють відносини у галузі привласнення та комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, пояснюється необхідністю врегулювання інтелектуальної діяльності та узгодження інтересів авторів обєктів інтелектуальної діяльності їх правонаступників та суспільства. Теоретичні та практичні аспекти проблемних питань щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також визначення обєктів права інтелектуальної власності розглядалися такими вченими, як Ю.Л.Обєкти права інтелектуальної власності використовуються у різних сферах господарської діяльності, забезпечують виробництво інноваційної продукції, сприяють розвитку сфери послуг та підвищенню рентабельності підприємницької діяльності. Обєкт інтелектуальної власності, а точніше - обєкт права інтелектуальної власності - це законодавчо визначений таким результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній сферах, що надає його автору особливості немайнові права, а також повязану з ним сукупність виключних прав майнового характеру. Фундаментом права інтелектуальної власності є не власність як прав на результати діяльності, і саме з цих позицій має відбуватись регулювання права інтелектуальної власності. Дуже важливим для визначення природи обєкта права інтелектуальної власності є характер його звязку з особою, що створила твір чи технічне нововведення. Поняття «інтелектуальної власності» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати творчої діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності обєкти права інтелектуальної власності класифікуються так: - літературні, художні та наукові твори; Деякі автори пропонують класифікувати інтелектуальну власність і виділити в ній промислову власність. Гришаєв зазначає, що інтелектуальну власність слід відрізняти від так званої промислової власності, яка є складовою частиною першої; характеризується тим, що її обєкти знаходять застосування у виробничій діяльності (винаходи, промислові зразки тощо). Інтелектуальна власність - це сукупність прав як особистого, так і майнового характеру на результати інтелектуальної і, насамперед, творчої діяльності, а також на деякі інші прирівняні до них обєкти, конкретний перелік яких встановлюється законодавством відповідної країни з урахуванням прийнятих нею міжнародних обовязків. Сергєєв надає особливий статус інтелектуальній власності і вважає її підгалуззю цивільного права, яка має власні інститути і дає перелік таких інститутів, то доцільно розробити класифікацію складових елементів інтелектуальної власності [30].Поняття твору як результату творчої діяльності автора зародилося багато століть тому, Твір є складним багатоплановим обєктом та ті чи інші визначення можуть висувати на перший план лише деякі його характеристики. Всі автори, які проводили дослідження правової природи твору, підкреслюють в першу чергу його нематеріальну природу. Серебровський писав, що твір - це сукупність ідей, думок та образів, які отримали в результаті творчої діяльності автора своє вираження в доступній для сприйняття почуттями людини конкретній формі, що припускає можливість відтворення. Тобто, правовій охороні підлягає лише результат розумової діяльності особи, а його форма - це лише предмет матеріального світу, який слугує своєрідним «передавачем» творчої інформації від автора твору - сприймачам. В Законі України «Про авторське право та суміжні права» відтворення розглядається з двох боків: а) як виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми в будь-якій матеріальній формі, б) як запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій) або іншій формі, яку може зчитувати компютер.Конвенція не ставить своєю метою створення міжнародного патенту, що будучи виданий в одній країні - учасниці конвенції, діяв би у всіх інших країнах; у будь-якій іншій країні винахід може вільно використовуватися без виплати винагороди, якщо його, винахід, там не запатентовано. Під промисловою власністю розуміються патенти на винаходи, к

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Обєкти права інтелектуальної власності: теоретичні аспекти

1.1 Поняття обєкта права інтелектуальної власності

1.2 Класифікація обєктів інтелектуальної власності

Розділ 2. Загальна характеристика обєктів права інтелектуальної власності

2.1 Обєкти авторського права і суміжних прав

2.2 Обєкти промислової власності

2.3 Право інтелектуальної власності на правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Розділ 3. Окремі проблеми законодавчого забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в Україні

Висновки

Список використаних джерел та літератури