Комплексна терапія хворих на екзему з урахуванням стану пероксидного окиснення ліпідів - Автореферат

бесплатно 0
4.5 162
Удосконалення методів лікування хворих на екзему на підставі змін процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ). Обґрунтування впливу антиоксидантних препаратів на корекцію порушень ПОЛ. Комплексне лікування із застосуванням реамберину та тіотриазоліну.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
За останні роки в силу ряду обєктивних причин (стресові ситуації, екологічні катаклізми, тощо) значно збільшилась частота важких та хронічних дерматозів, серед яких на одному з перших місць знаходиться екзема [Іщейкін К.Є., 2006; Болотна Л.А. та Рябова О.А., 2002; Свирид С.Г., 2007]. Ці дані вказують на значне медичне та соціальне значення питання зниження захворюваності на екзему. Однак донині не існує загальноприйнятої концепції розвитку екземи, яка дала б змогу оцінити послідовність патогенних змін у розвитку патологічного процесу, визначивши при цьому роль та місце порушень обміну речовин. Дослідження проводилось в межах наукової роботи “Патогенетичні підходи до діагностики та лікування деяких дерматозів (псоріаз, вульгарні вугри) та захворювань, що передаються статевим шляхом негонорейної етіології” (№ державної реєстрації 0106U012666), яка виконувалась кафедрою терапії №2 та дерматології, венерології ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Вивчити характер змін імунного гомеостазу, процесів пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту у хворих на екзему.При обстеженні хворих на екзему виявлено наступні супутні патології: хронічні захворювання органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) - 74 пацієнта (55,2%), респіраторні захворювання - 15 пацієнтів (11,2%), варикозне розширення вен нижніх кінцівок та трофічні виразки - 11 пацієнтів (8,2%), гельмінтози у 5 осіб (3,7%), конюнктивіт у 4-х хворих (2,9%) та запалення яєчників у 1 пацієнтки (0,7%). Активність каталази у хворих на істинну екзему становила 0,028±0,001 мкмоль Н2О2/мл год (p<0,001), а у хворих з мікробною екземою - 0,035±0,002 мкмоль Н2О2/мл год (p<0,001), у здорових осіб - 0,11 ± 0,01 МКМОЛЬН2О2/мл·год. У хворих на мікробну екзему наростав рівень IGG до 14,75±1,18 г/л у порівнянні із здоровими особами (10,83±0,87 г/л, р<0,01), а також спостерігалось підвищення рівня ЦІК до 17,64±1,42 у.о у порівнянні із цим показником у здорових осіб - 10,72±0,82 у.о (p<0,001). Для оцінки клінічної ефективності застосування реамберину хворі були розділені на чотири групи: І - хворі на істинну екзему, яких лікували із застосуванням реамберину (19 пацієнтів) та ІІ - 15 хворих на істинну екзему, лікування яких полягало у застосуванні загальноприйнятої базис-терапії, ІІІ група - хворі на мікробну екзему, які одержували лікування із застосуванням реамберину (28 пацієнтів) та IV - 15 хворих на мікробну екзему осіб, які отримували базову терапію. Для оцінки клінічної ефективності застосування етапної терапії (реамберин та тіотриазолін) хворі були розділені на чотири підгрупи: І-хворі на істинну екзему, яких лікували із застосуванням етапної терапії (29 пацієнтів) та ІІ - відповідно (15 осіб), які отримували базову терапію; ІІІ - хворі на мікробну екзему, які одержували лікування із застосуванням етапної терапії (28 хворих) та ?V контрольна група хворих (15 осіб), які отримали загальноприйняте терапевтичне лікування.У дисертаційній роботі наведені теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на істинну та мікробну екзему на підставі вивчення імунного гомеостазу, стану пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту. Згідно даним літератури та клініко-епідеміологічним дослідженням, на сучасному етапі спостерігається широке розповсюдження екземи (Львівська область 2004 р. - 1172 вперше зареєстрованих хворих на екзему, 2005 р. - 1563 вперше зареєстрованих хворих на екзему, 2006 р. - 1572 вперше зареєстрованих хворих на екзему, 2007 р. - 1785 вперше зареєстрованих хворих на екзему, 2008 р. - 2007 вперше зареєстрованих хворих на екзему) з тенденцією до більш важкого перебігу. Встановлено активацію процесів пероксидного окиснення ліпідів у хворих на істинну та мікробну екзему, що проявляється достовірним (p<0,001) збільшенням в сироватці крові рівня дієнових конюгатів в 2,2 та 2,1 рази відповідно, достовірним (p<0,001) підвищенням вмісту малонового діальдегіду в 1,5 та 1,4 рази відповідно із одночасним зменшенням активності каталази в 3,9 та 3,1 рази відповідно.

План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вывод
У дисертаційній роботі наведені теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на істинну та мікробну екзему на підставі вивчення імунного гомеостазу, стану пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту.

1. Згідно даним літератури та клініко-епідеміологічним дослідженням, на сучасному етапі спостерігається широке розповсюдження екземи (Львівська область 2004 р. - 1172 вперше зареєстрованих хворих на екзему, 2005 р. - 1563 вперше зареєстрованих хворих на екзему, 2006 р. - 1572 вперше зареєстрованих хворих на екзему, 2007 р. - 1785 вперше зареєстрованих хворих на екзему, 2008 р. - 2007 вперше зареєстрованих хворих на екзему) з тенденцією до більш важкого перебігу. Багато авторів відмічають появу ускладнених форм захворювання та зростання частоти рецидивів, що сприяє частим невдачам при лікуванні екземи. У звязку з цим поглиблене дослідження патогенетичних механізмів, оптимізація діагностики та розробка ефективних методів лікування є надзвичайно актуальним для сучасної дерматології.

2. Встановлено активацію процесів пероксидного окиснення ліпідів у хворих на істинну та мікробну екзему, що проявляється достовірним (p<0,001) збільшенням в сироватці крові рівня дієнових конюгатів в 2,2 та 2,1 рази відповідно, достовірним (p<0,001) підвищенням вмісту малонового діальдегіду в 1,5 та 1,4 рази відповідно із одночасним зменшенням активності каталази в 3,9 та 3,1 рази відповідно.

3. Виявлено у хворих на істинну екзему достовірне (p<0,001) зростання в 1,4 рази рівня IGA із збільшенням кількості Т-цитотоксичних лімфоцитів (абсолютної кількості CD3 /8 - лімфоцитів в 1,3 рази та відносної кількості CD3 /8 - лімфоцитів в 1,2 рази, p<0,05). У хворих на мікробну екзему визначено зростання рівня IGG в 1,3 рази та ЦІК в 1,6 рази (p<0,001) із зниженням відносної кількості CD3 /4 - лімфоцитів в 1,3 рази (p<0,01).

4. Показано, що застосування реамберину у хворих на істинну та мікробну екземи короткотривало нормалізувало пероксидне окиснення ліпідів: зафіксовано зниження дієнових конюгатів в 1,8 та 1,9 рази відповідно (p<0,001) та малонового діальдегіду відповідно в 1,5 та 1,4 рази (p<0,05-0,001), а також підвищення активності каталази в 2,8 та 2,4 рази відповідно (p<0,001).

5. Експериментально доведено на щурах, що при інкубації досліджуваних середовищ протягом півгодини з пятиденною дозою тіотриазоліну спостерігається відповідна корекція вихідних показників ліпопероксидації, що підтверджує його антирадикальну дію та загальноприйняту схему лікування, при якій курсова доза інєкційного розчину становить 5 днів.

6. Розроблено патогенетично обґрунтований етапний метод комплексного лікування хворих на істинну та мікробну екзему із застосуванням реамберину з переходом до тіотриазоліну з четвертого дня терапії, який нормалізує лабораторні показники (достовірне зниження дієнових конюгатів в 2,1 та 1,9 рази, p<0,001) та зниження малонового діальдегіду в 1,4 та 1,3 рази (p<0,05) на фоні підвищення активності каталази 3,3 та 3,7 рази відповідно (p<0,001), зниження рівня ЦІК в 1,3 рази при істинній екземі та в 1,4 рази при мікробній екземі (р<0,05), абсолютної кількості CD3 /4 -лімфоцитів в 1,4 рази у хворих на істинну екзему (р<0,05), посилення компоненту цитотоксичної активності Т-лімфоцитів - підвищення абсолютної кількості CD3 /8 -лімфоцитів в 1,4 рази, (р<0,001) у пацієнтів з мікробною екземою).

7. Застосування етапної терапії (реамберин та тіотриазолін) в хворих на істинну та мікробну екзему стабілізує не тільки процеси пероксидного окиснення ліпідів та імунного гомеостазу, але й дозволяє досягти позитивних результатів лікування (регрес клінічних проявів дерматозу в більш ранні строки - у хворих на істинну екзему повне припинення свербіжу спостерігалось у проміжку від 4 до 6 дня лікування, припинення мокнуття на 2-3 день терапії, лущення припинялось у проміжку від 14 до 16 дня терапії; у хворих на мікробну екзему - повне припинення свербіжу спостерігалось у проміжку від 5 до 8-го дня лікування, припинення мокнуття на 3-4 й день терапії та припинення лущення у проміжку між 16 та 18 днем лікування).

Список литературы
1. Паращук Б.М. Роль стану антиоксидантної функції організму в патогенезі розвитку екземи та псоріазу / Б.М. Паращук // Дерматовенерологія, косметологія, сексопатологія. - 2001. - № 1 (4). - С. 98 - 100.

2. Паращук Б.М. Застосування тіотриазоліну для корекції окисно-відновних процесів у хворих на екзему / Б.М. Паращук // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2002. - № 3 (19). - С. 49 - 52.

3. Паращук Б.М. Стан вільнорадикальних процесів у хворих на псоріаз та застосування тіотриазоліну для їх корекції / Б.М. Паращук // Збірник наукових статей “Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики”. - 2002. - Випуск VIII. - С. 184 - 189.

4. Паращук Б.М. Вплив тіотриазоліну на субпопуляції Т-лімфоцитів у хворих на екзему / Б.М. Паращук // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. - 2005. - № 1 - 2 (10). - С. 67 - 72.

5. Паращук Б.М. Стан системи про - та антиокислювальних реакцій у хворих на екзему / Б.М. Паращук // Практична медицина. - 2008. - Т.14, №3. - С. 217 - 222.

6. Паращук Б.М. Стан пероксидного окиснення ліпідів у хворих на мікробну екзему / Б.М. Паращук, Л.Д. Калюжна// Дерматологія та венерологія. - 2009. - № 1 (43). - С. 38 - 41.

7. Паращук Б.М. Стан перекисного окислення ліпідів у хворих на екзему та псоріаз / Б.М. Паращук // Тези допов. VII Українського зїзду дерматовенерологів, 7 - 9 вересня 1999 р., м. Київ. - К.: [б.в.], 1999. - С. 27.

8. Паращук Б.М. Зміни субпопуляції Т-лімфоцитів у хворих на екзему під час лікування тіотриазоліном / Б.М. Паращук, Л.Д. Калюжна // Матеріали науково - практичної конференції “Шкіра та внутрішні хвороби, дерматологічні синдроми”, 24 - 25 лютого 2005 р., м. Київ. - К.: [б.в.], 2005. - С. 19.

9. Основи анатомо-гістологічної будови і функціонування шкіри в нормі та при дерматовенерологічній патології: метод. посібник / укл.: І.Д. Бабак, О.О. Сизон, О.Ю. Туркевич, Б.М.Паращук. - Львів, 2006. - 64 с.

10. Паращук Б.М. Роль тіотриазоліну у корекції порушень процесів ліпопероксидації у хворих на мікробну екзему / Б.М. Паращук, Н.Н. Городиловська, Л.М. Ковальська [ та ін.] // Матеріали науково - практичної конференції “Розробка молодих вчених дерматовенерологів післядипломної освіти”, 14 листопада 2007 р., р., м. Київ. - К.: [б.в.], 2007. - С. 60 - 61.

11. Паращук Б.М. Стан процесів ліпопероксидації у хворих на істинну екзему та застосування тіотриазоліну для їх корекції / Б.М. Паращук // Матеріали науково - практичної конференції “Захворювання шкіри обличчя, волосистої частини голови та дерматози, асоційовані з ураженням слизової оболонки”, 20 - 21 березня 2008 р., м. Київ. - К.: [б.в.], 2008. - С. 68 - 70.

12. Паращук Б.М. Стан вільнорадикальних процесів у хворих на істинну екзему / Б.М. Паращук // Матеріали науково - практичної конференції “Наукові розробки молодих вчених дерматовенерологів післядипломної освіти”, 20 листопада 2008 р., м. Київ. - К.: [б.в.], 2008. - С. 49 - 50.

13. Паращук Б.М. Особливості пероксидного окиснення ліпідів та активності антиоксидантного захисту у хворих на екзему / Б.М. Паращук // Матеріали науково - практичної конференції “Захворювання шкіри та її похідних. Проблеми старіння шкіри”, 19 - 20 березня 2009 р., м. Київ. - К.: [б.в.], 2009. - С. 52 - 53.

Размещено на .ru

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?