Комплексна патогенетична терапія хвороби Паркінсона (клінічні, діагностичні, медико-соціальні аспекти) - Автореферат

Незважаючи на успіхи сучасної фармакотерапії рухових порушень при ХП, які дозволили суттєво подовжити тривалість життя хворих, на сьогоднішній день окреслились нові проблеми в лікуванні ХП, повязані з розвитком так званих немоторних симптомів - деменції, психотичних порушень, афективних розладів [E.Melamed, 2000; Н.Ю. При цьому, сучасна діагностика когнітивних розладів у хворих на ХП має ключове значення для оцінки прогнозу захворювання, планування перспективної тактики лікування [B.Dubois, B.Pillon, 2003]. Слід вважати, що сучасний методичний рівень in vivo протонної магнітно-резонансної спектроскопії (1Н МРС) дозволяє обєктивізувати зміни церебрального метаболізму, оцінити його роль у формуванні клінічних особливостей ХП уже на ранніх стадіях розвитку захворювання [M.Firbank et al., 2002; V.A.Rogozhyn et al., 2004; P.B.Barker, D.M.Lin, 2006], а результати in vivo 1Н МРС дослідження в сполученні з даними багатопрофільного клініко-нейрофізіологічного аналізу функціональної активності мозку зможуть стати доказовою базою для створення алгоритму діагностики і прогнозу розвитку ХП на різних стадіях перебігу захворювання. Основні матеріали дисертації були розроблені в ході виконання науково-дослідних робіт відділу клінічної фізіології і патології екстрапірамідної нервової системи Інституту геронтології АМН України: "Дослідження впливу антагоністів глутаматних рецепторів і альфа-адреноблокаторів на функціональний стан головного мозку, вивчення можливості їх застосування в комплексній патогенетичній терапії хворих на хворобу Паркінсона" (№ держреєстрації 0101U002030, шифр 00.79.01), "Дослідити вікові особливості клінічного перебігу і медикаментозної терапії хвороби Паркінсона у хворих з супутнім цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією" (№ держреєстрації 0104U002271, шифр 00.16.04) и "Дослідження метаболічних функціональних особливостей корково-підкоркових структур головного мозку у хворих на хворобу Паркінсона на різних стадіях клінічного перебігу захворювання" (№ держреєстрації 0105U001226, шифр 00.16.04). Мета дослідження - підвищити ефективність патогенетичної терапії хворих на хворобу Паркінсона на основі комплексного діагностичного підходу до оцінки клінічного перебігу захворювання, його звязку з результатами лікування на різних стадіях розвитку і з медико-соціальними факторами інвалідизації, розробленого алгоритму діагностики і лікування ХП і принципів етапної патогенетичної терапії ХП.У групу динамічного спостереження і аналізу за допомогою комплексного методичного підходу було включено 352 хворих на ХП, які знаходяться на диспансерному обліку у відділенні екстрапірамідних захворювань Інституту геронтології АМН України протягом 10 років. Обтяжлива спадковість з паркінсонізму простежувалася у 18% хворих, у 12% хворих в анамнезі були родичі, які страждали на ессенціальний тремор. Проведено клінічний аналіз ефективності основних класів протипаркінсонічних препаратів у хворих на ХП середнього та похилого віку при початковій монотерапії та в умовах тривалого комплексного їх застосування за даними лонгітудинального (протягом 8-10 років) спостереження за клінічним перебігом ХП у 352 хворих віком 42-77 років, що знаходилися на диспансерному обліку у відділенні екстрапірамідних захворювань Інституту геронтології АМН України. Встановлено, що за показниками вмісту глюкози в крові, як натще, так і в динаміці ГТТ, у хворих на ХП з НТГ рівень глікемії був вірогідно вищий, ніж у хворих на ХП з нормальною толерантністю до глюкози (р <0,01).У хворих на ХП з супутнім ЦД 2 типу рівень глюкози натще становив 8,82±0,56 ммоль/л, а через 2 години після сніданку - 12,1±0,78 ммоль/л, що було вірогідно вище, ніж відповідні показники у хворих з нормальною і порушеною толерантністю до глюкози (р<0,01). Відзначено, що у хворих на ХП без АГ відбувається поступове зниження швидкості кровотоку на протязі 5-8 років від дебюту захворювання, в той час як у хворих на ХП з АГ швидкість кровотоку значно знижена уже в початкових стадіях хвороби, а в подальшому продовжує залишатись на більш низькому рівні порівняно з хворими без АГ (р<0,01).В дисертації представлено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуальної проблеми підвищення ефективності патогенетичної терапії хворих на хворобу Паркінсона на основі комплексного діагностичного підходу до оцінки клінічного перебігу захворювання, його звязку з результатами лікування на різних стадіях розвитку і медико-соціальними факторами інвалідизації, розробленого алгоритму діагностики і лікування ХП і принципів етапної патогенетичної терапії захворювання. Порівняльний аналіз ефективності основних класів протипаркінсонічних препаратів в умовах багаторічного комбінованого їх застосування і при лонгітудинальному спостереженні показав, що терапія леводопа-вміщуючими препаратами викликає явища клінічного патоформорфозу основних симптомів ХП, які проявляються лікарськими дискінезіями, виснаженням ефекту разової дози, моторними флюктуаціями, частота яких

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ