Комплексна фізична реабілітація учнів 13-15 років з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання - Автореферат

За статистичними даними, в Росії у 90-х роках на 1 тисячу дітей до 15 років припадає 1,7 хворих церебральним паралічем, у США щорічно народжується 11,2 тисяч хворих з різними формами дитячого церебрального паралічу (ДЦП) (Е.Г. Доведено, що у дітей з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання відновлення рухових функцій є малоефективним з огляду на істотні органічні пошкодження структури головного мозку (Е.Ф. Мастюкова, 1991).Засоби і методи реабілітаційного впливу на неповносправних з церебральним паралічем пізньої резидуальної стадії зводяться до застосування медикаментозної терапії і масажу в поєднанні з прийомами лікувальної фізкультури, або ортопедо-хірургічним лікуванням і, здебільшого, не вирішують завдань щодо відновлення та корекції рухових порушень (С.А. Роль автора у виконанні дослідницької теми полягає у визначенні фізичного стану, оцінці рівня соматичного здровя неповносправних учнів та розробці програми фізичної реабілітації для учнів з церебральним паралічем. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: соціологічні методи дослідження (теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем, анкетування); педагогічні методи дослідження (педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, педагогічні тести), експрес-оцінка рівня соматичного здоровя школярів; медико-біологічні методи дослідження (оцінки морфологічного статусу і функціонального стану, фізіотерапії); методи психологічних досліджень (багатофакторний особистісний опитувальник Кеттела (підлітковий варіант)); визначення рухової активності (за методикою О.С.У першому розділі “Сучасні аспекти патогенезу і корекції рухових порушень у пізній резидуальній стадії” проведено аналіз та узагальнення сучасних поглядів щодо патогенезу дитячого церебрального паралічу; проаналізовано клініко-психологічні характеристики дітей з церебральним паралічем і практику усунення наслідків дитячого церебрального паралічу нетрадиційними засобами фізичного виховання. На цьому етапі в експерименті брав участь 21 учень з церебральним паралічем віком 13-15 років, з них 8 дівчат і 13 хлопців. Мета третього етапу (вересень 2001р. - квітень 2002 р.) полягала у визначенні ефективності експериментальної програми корекції основних рухових функцій, а також у визначенні дозування фізичних навантажень для розвитку основних фізичних якостей у школярів з церебральним паралічем. У третьому розділі “Фізичний стан школярів 13-15 років з церебральним паралічем” подано характеристику вихідних показників морфофункціонального стану школярів 13-15 років з церебральним паралічем. У четвертому розділі “Експериментальне обгрунтування методики фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання” подано організацію основного педагогічного експерименту, розробку експериментальної програми фізичної реабілітації школярів з церебральним паралічем та визначення її ефективності.Шляхом аналізу даних спеціальної літератури встановлено, що особливість моторики дітей з церебральним паралічем полягає у наявності рухових вад, що виявляються у наявності обмеженні довільних, мимовільних, вимушених та сукупних рухів, розладі статичної та динамічної стійкості природних поз і рухів, відхиленні від оптимальної ритмічної структури крокових рухів тощо. Реабілітаційні заходи, які в основному зводяться до ортопедо-хірургічних і нейрохірургічних втручань, не дають реального результату, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів, засобів, методів і форм для успішного проведення реабілітаційно-реакреативних заходів. Доведено, що характер реабілітаційних впливів на організм учнів з церебральним паралічем має бути комплексним, реабілітаційні заняття повинні враховувати механізми реституції і компенсації як біологічної основи процесу відновлення, підтримувати мотивацію дітей-інвалідів до постійних занять, відбуватися в режимі, який відповідає можливостям школяра, створювати сприятливий психологічний фон. Сформована на міжнародному досвіді й доповнена нами система багатоцільового тестування рухової функції учнів 13-15 років з церебральним паралічем дозволила дати обєктивну оцінку вихідним показникам їхнього фізичного стану: - виявлено віково-статеву різницю між хлопцями та дівчатами 13-15 років: у морфофункціональному розвитку від 13 до 15 років хлопці мають незначну перевагу над дівчатами (Р>0,5 - 0,05); функціональний стан серцево-судинної системи знаходився у межах норми: частота серцевих скорочень - 64-70 уд/хв, артеріальний систолічний тиск - 105-117 мм.рт.ст., діастолічний - 62-76 мм.рт.ст.; життєва ємність легень - 2600-3200 см3 ; порівняльний аналіз середньостатистичних показників рухової активності хлопців і дівчат свідчить про те, що від 15 до 17 років хлопці мають перевагу над дівчатами, але порівнюючи зі здоровими дітьми, підлітки з наслідками ДЦП мають нижчий індекс фізкультурно-оздоровчої рухової активності (на 4,16 %).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

параліч церебральний діти реабілітація

Шляхом аналізу даних спеціальної літератури встановлено, що особливість моторики дітей з церебральним паралічем полягає у наявності рухових вад, що виявляються у наявності обмеженні довільних, мимовільних, вимушених та сукупних рухів, розладі статичної та динамічної стійкості природних поз і рухів, відхиленні від оптимальної ритмічної структури крокових рухів тощо.

Практика використання чинних методів та засобів реабілітації при ДЦП, за літературними даними, показала недостатню їх ефективність. Реабілітаційні заходи, які в основному зводяться до ортопедо-хірургічних і нейрохірургічних втручань, не дають реального результату, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів, засобів, методів і форм для успішного проведення реабілітаційно-реакреативних заходів.

2. Доведено, що характер реабілітаційних впливів на організм учнів з церебральним паралічем має бути комплексним, реабілітаційні заняття повинні враховувати механізми реституції і компенсації як біологічної основи процесу відновлення, підтримувати мотивацію дітей-інвалідів до постійних занять, відбуватися в режимі, який відповідає можливостям школяра, створювати сприятливий психологічний фон.

Особливості досліджуваного контингенту і отримані експериментальні дані дозволяють стверджувати, що потужність тренувального навантаження доцільно визначати за модифікованою нами формулою: Р тр. = Р спок. 60 % (Р макс. - Р спок.), де

Р тр. - частота пульсу під час тренувального навантаження;

Р спок. - частота пульсу в умовах спокою перед заняттям;

Р макс. - максимально допустима частота пульсу для школяра певного віку

Р макс. визначається за формулою: Р макс. = Р спок. 70%. Р спок., якщо Р спок. < 80 уд/хв

Р макс. = Р спок. 50%. Р спок., якщо Р спок. > 80 уд/хв.

3. Сформована на міжнародному досвіді й доповнена нами система багатоцільового тестування рухової функції учнів 13-15 років з церебральним паралічем дозволила дати обєктивну оцінку вихідним показникам їхнього фізичного стану: - виявлено віково-статеву різницю між хлопцями та дівчатами 13-15 років: у морфофункціональному розвитку від 13 до 15 років хлопці мають незначну перевагу над дівчатами (Р>0,5 - 0,05); функціональний стан серцево-судинної системи знаходився у межах норми: частота серцевих скорочень - 64-70 уд/хв, артеріальний систолічний тиск - 105-117 мм.рт.ст., діастолічний - 62-76 мм.рт.ст.; життєва ємність легень - 2600-3200 см3 ;

- у розвитку рухової функції, навпаки, здебільшого дівчата переважають над хлопцями (Р > 0,5 - 0,05), що пояснюється суто індивідуальними руховими можливостями;

- порівняльний аналіз середньостатистичних показників рухової активності хлопців і дівчат свідчить про те, що від 15 до 17 років хлопці мають перевагу над дівчатами, але порівнюючи зі здоровими дітьми, підлітки з наслідками ДЦП мають нижчий індекс фізкультурно-оздоровчої рухової активності (на 4,16 %). Як свідчать дані анкетування, це зумовлюється неспроможністю повноцінно брати участь у фізкультурно-оздоровчій діяльності.

4. Згідно з результатами дослідження після фізичної реабілітації у школярів з церебральним паралічем під впливом корекційної програми збільшився обсяг рухової активності: у хлопців загальна рухова активність зросла на 16,8%, а фізкультурно-оздоровча - на 42,5%; у дівчат відповідно - на 24,8 і 65,51 % (P<0,01). За регіональними стандартами, розробленими автором, 83% хлопців і 60% дівчат віднесені до груп підлітків з помірним або високим рівнем рухової активності.

Експериментальна програма, зокрема, збільшення обсягу рухової активності, сприяла значним позитивним змінам у розвитку показників рухової функції неповносправних школярів, про що свідчать темпи приросту з основних показників рухової функції. Найбільші темпи приросту - від 100 до 200 % - відзначені у таких показниках рухової функції, як “ходьба, біг, стрибки” (у дівчат і хлопців), “стояння” (хлопці); від 50 до 85 % - у дівчат: “лежання та повороти”, “сидіння”, “стояння”, “керування основними рухами”, “психомоторні рухові уміння”; у хлопців: “повзання”, ”керування основними рухами”, “психомоторні рухові уміння” (P<0,05 - 0,01).

5. Встановлено, що моторна підготовленість дітей з церебральним паралічем складається з двох компонентів: основного рухового і психомоторного уміння. Таким чином, педагогічними критеріями, які визначають розвиток рухової функції, можуть бути тести для перевірки вміння виконувати рухи у повзанні, ходьбі, бігу, стрибках, метанні, хапанні, відбитті, штовханні, ударах та інші і психомоторні уміння: спрямоване і просторове відчуття, керівна і вибіркова можливість, реакція, координація рухів, сформованість навичок, що належать до функцій органів чуттів (зорові, слухові і смакові відчуття, тактильна чутливість, нюх та ін.).

6. Виявлено, що якісний прояв рухів, які виконувалися під час процедур рухової терапії на основі адаптації до фізичних навантажень, помітно поліпшується у тих випадках, коли основній частині заняття на тренажерах передують додаткові процедури: дихальні вправи і масаж, а по закінченні - йод-електрофорез на пошкоджені кінцівки (тривалість процедури - 15-20 хв. через день; курс лікування - 15 процедур), йодобромні ванни (температура - 37-38є С; тривалість процедури - 15-20 хв. через день; курс лікування - 20 процедур), парафіно-озокеритові аплікації на пошкоджені кінцівки (температура - 45-48є С; тривалість - 20 хв.; курс лікування - 10 процедур).

7. Результати експериментальної програми позитивно вплинули на психологічний стан школярів з церебральним паралічем. Про це свідчать такі дані: унаслідок впливу експериментальної програми школярі стали більше товариськими, у них поліпшилося мислення; в іграх вони значно краще проявляли емоційну стійкість і активність, підпорядкованість, стриманість і колективізм. Встановлено, що за морально-вольовими якостями переважна більшість школярів стали сміливими, вони майже позбулися почуття жорстокості, стали більш впевненими у своїх діях і менш тривожними, майже зникла залежність від підтримки групи, поліпшився самоконтроль при виконанні завдань учителя, значно зменшився фрустраційний стан (позитивні зміни якісного показника становили від 1,9 до 5,5 бала, Р<0,05 - 0,01).

8. Доведено, що експериментальна програма, яка ґрунтується на застосуванні засобів фізичного виховання і фізіотерапевтичних методів, дозволяє послідовно, з урахуванням психоемоціонального статусу і фізіологічних закономірностей рухової функції, планувати реабілітаційні заняття школярів з церебральним паралічем. Програма включає: індивідуальне дозування при виконанні спеціальних вправ з урахуванням рухових можливостей; вправи для розвитку ритмічності, рівноваги, розслаблення і розтягування; посильні вправи на тренажерах, рухливі ігри та елементи спортивних ігор.

9. Комплексна методика рекреаційно-реабілітаційних впливів показала свою ефективність і може бути рекомендована для використання у практичній роботі з школярами-інвалідами з церебральним паралічем. Перспективи подальшого дослідження проблеми вбачаємо у вивченні можливостей використання даної програми фізичної реабілітації для школярів з церебральним паралічем різного віку, з іншими пошкодженнями опорно-рухового апарату.

Гузій О.В., Куц О.С. Засоби фізичного виховання у фізичній реабілітації дітей з церебральним паралічем: Методичні рекомендації. - Львів, 2002. - 80 с.

Мерзлікіна О.А., Гузій О.В. Тлумачний словник термінів і словосполучень з фізичної реабілітації. - Львів, 2002. - 48 с.

Гузій О.В. Існуюча практика застосування засобів фізичного виховання для усунення наслідків ДЦП // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. - Львів, 2001. - Вип. 5. - Т. 2. - С. 195-197.

Гузій О. До питання про вивчення психічного стану дітей хворих дитячим церебральним паралічем // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. С.С. Єрмакова. - Харків, 2001. - № 14. - С. 58-62.

Гузій О.В. Кількісна оцінка соматичного здоровя підлітків 13-15 років, хворих на дитячий церебральний параліч // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. - Львів, 2002. - Вип. 6. - Т. 2. - С. 429-433.

Гузій О.В. Морфофункціональна характеристика підлітків 15-16 років з наслідками ДЦП другої групи важкості // Фізичне виховання, спорт і культура здоровя у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць. - Луцьк, 2002. - Том II - С.51-55.

Гузій О. Роль фізичних вправ в корекційно-оздоровчих заходах при різних формах дитячого церебрального паралічу // Фізична культура, спорт та здоровя нації: Матеріали IV Міжнар. науково-практич. конф - К.; Вінниця, 2001. - С. 478.

Гузій О.В. Лікувальна гімнастика як засіб фізичної реабілітації учнів ВПУ з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання // Сучасні проблеми розвитку теорії та методики гімнастики: Зб. наук. праць. - Львів, 2000. - С. 12-15

Мерзликина О., Гузий О., Ковинько М. Некоторые морфофункциональные показатели подростков-инвалидов с последствиями детского церебрального паралича // Физическое воспитание и современные проблемы формирования и сохранения здоровья молодежи: Материалы междунар. науч. конф. - Гродно, 2001. - С. 164-165.

Куц О., Гузий О., Мерзликина О. Плавание в системе физической реабилитации инвалидов вследствии ДЦП // Олимпийский спорт и спорт для всех:Тез. V Междунар. науч. конгр. - Минск, 2001. - С. 29.

Мерзликина О.А., Ковинько М.С., Гузий О.В. Коррекция нарушений опорно-двигательного аппарата подростков 15-17 лет с последствиями ДЦП средствами физического воспитания // Современные научно-методические разработки в физическом воспитании студентов, имеющих отклонения в состоянии здоровья: Тез. докл. Всерос. науч.-методич. конференции. - С.Пб., 2002. - С. 38 - 40.