Комплексна диференційована терапія хворих на мікози шкіри та слизових оболонок з супутніми хронічними запальними захворюваннями кишечнику - Автореферат

Проведені великомасштабні дослідження більшості населення країн Європи та Азії - «Ахілес-проект» і «L.I.O.N» [Калюжная Л.Д., 1999; Руденко А.В. та ін., 2000; Куценко І.В., 2002] дозволили виявити хворих на мікотичну інфекцію, встановити її розповсюдженість в країнах, вивчити етіологію, оптимізувати стратегію терапії. Не вирішена проблема розповсюдженості грибкових захворювань серед хворих на хронічні запальні захворювання кишечнику обумовила вивчення нами дерматозів у осіб з патологією кишечнику, розробку ефективного лікування хворих на мікози з урахуванням клінічних особливостей, характером порушень функції ШКТ, імунного статусу, що може дозволити рекомендувати алгоритм диференційованих показань та індивідуальну комплексну етіотропну та патогенетичну терапію. Дисертантка вивчала особливості клініки, діагностики, стану імунного статусу та мікробіоценозу кишечнику, виконувала клінічні дослідження хворих та провела клінічну апробацію запропонованої методики комплексної терапії, вивчала показники її ефективності. Мета дослідження: підвищити ефективність лікування хворих на мікози з хронічними запальними захворюваннями кишечнику (ХЗЗК) шляхом розробки показань та комплексної, диференційованої, етіотропної і патогенетичної терапії з урахуванням клінічних особливостей, імунного статусу, мікрофлори кишечнику. Провести комплексний аналіз особливостей розповсюдження, перебігу, клінічних проявів мікозів, стану імунного статусу, мікрофлори кишечнику, для визначення обєктивних, науково обґрунтованих рівнів виявлених клініко-лабораторних порушень та можливості наступного обєднання хворих на мікози у клініко-терапевтичні групи.Основна група досліджених (90 пацієнтів) на мікози з супутньою патологією кишечнику, була розподілена на дві групи: 50 хворих на мікози: мікози ступень, оніхомікози з ураженням 6-7 і більше нігтів; мікози ступень та гладкої шкіри; маласезіоз; мікоз складок та слизових оболонок; з супутнім неспецифічним виразковим колітом (перша група); та 40 хворих на мікози: мікози ступень, оніхомікози; мікоз ступень та гладкої шкіри; маласезіоз; мікоз складок та слизових оболонок; з супутніми хронічними колітами (друга група). Відмічалося збільшення в основній групі відсотка пацієнтів на оніхомікози кистей у 30 хворих (33%), проти 14 хворих (18%); комбіноване враження долоней та підошов у 30 хворих (33%) основної групи, проти 18 хворих (23%) у контрольній групі. У хворих першої дослідної групи зниження вмісту біфідофлори спостерігалося у 70,0% і 47,5% у хворих другої дослідної групи; зміни кількісних характеристик вмісту кишкової палички: 50% у хворих першої дослідної групи і 40% у хворих другої дослідної групи, в групах порівняння 47% у хворих першої групи і 35% у хворих другої групи. Так, у хворих першої групи рівень CD3 складав 29,93±2,35 проти 23,81±1,42 у другій групі; зниження Т-хелперної ланки більш виражено виявлялось у хворих першої групи - CD4 23,21±0,98, тоді як у другій - 25,63±1,8 (р<0,05); зниження співвідношенні Тх/Тс (р<0,05) також більш виражено у хворих першої групи 1,14±0,01, проти показника 1,30±0,01 у хворих другої групи. Відзначалась активація гуморального імунітету: суттєве збільшення В-лімфоцитів у хворих першої групи CD19 27,75±1,92 в порівнянні з другою 22,52±2,6 (р<0,05); більш виражені порушення рівня IGM у хворих першої групи 2,21±0,17 проти 1,93±0,3 у хворих другої групи; суттєво виражені порушення рівня IGA у хворих першої групи 83,31±0,29 проти 3,05±0,16 у хворих другої групи; зниження співвідношення Т/В спостерігається як в першій, так і в другій групах 1,08±0,01 проти 1,06±0,44; у хворих першої групи значно підвищений рівень ЦІК до 9,06±1,02 проти 6,84±0,53 у другій (р<0,05); виявлено виразне вірогідне підвищення CD95 23,79±2,65 у хворих першої групи проти 15,57±0,82 другої групи; рецепція до IL-2 (CD25 ) в першій групі хворих, на відміну від показників хворих другої групи 18,71±2,18 проти 17,39±1,8.При дослідженні 573 хворих з патологією ШКТ різні дерматози виявлені у 53 %, переважно мікози (63% пацієнтів, хворих на оніхомікоз з ураженням 60%-70% і більше нігтів; 23% пацієнтів, хворих на мікози ступень та гладкої шкіри; 8% пацієнтів, хворих на маласезіоз; у 6% пацієнтів виявлений мікоз складок та слизових оболонок), 90 з яких мали хронічні запальні захворювання кишечнику, та при зіставному аналізі з 77 хворими на мікози без патології ШКТ, відмічено залежність перебігу дерматозів від характеру ураження кишечнику. Клінічна картина і перебіг мікозів на тлі хронічних запальних захворювань кишечнику характеризувалася наявністю розповсюджених і ускладнених форм мікозів (які зустрічались у 33% хворих основної групи, проти 4% хворих групи контролю); підгострого перебігу захворювання, комбінацією різних форм мікозів (33% у хворих основної групи, проти 18% хворих групи контролю); приєднанням піококової інфекції, яка зустрічалась у 4% хворих основної групи; розвитком алергідів (19% хворих основної групи, проти 15% хворих групи контролю). У хворих на мікози з супутніми ХЗЗК,

Основний зміст роботи