Дослідження видового складу акароїдних кліщів в антропогенних та напівприродних біотопах Центрального Правобережного Лісостепу України. Практичні рекомендації щодо зберігання сільськогосподарської продукції та заходи боротьби з хлібними кліщами.
При низкой оригинальности работы "Комплекси Acaroidea антропогенних та напівприродних біотопів Правобережного Центрального Лісостепу України", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У минулому сторіччі, в Україні досліджено звязки кліщів з комахами (Севастьянов, 1966, 1969), акарофауну синантропних птахів зони Степу (Севастьянов, 1986), угрупування кліщів в зоні Полісся (Щур, 1975, 1981) та у природних гніздах гризунів зони Лісостепу (Головач, 1982). Проте угрупування цих кліщів на території Центрального Правобережного Лісостепу України цілеспрямовано не вивчались. Значне збільшення кількості дрібних фермерських господарств, особливо на території Центрального Правобережного Лісостепу України, призвело до використання непристосованих для зберігання і переробки сільськогосподарської продукції приміщень. До початку нашого дослідження (1997р.) у фауні акароїдних кліщів Центрального Правобережного Лісостепу України (в зоні Полісся і частково Лісостепу) було відомо 12 видів з надродини Acaroidea (Головач, 1982; Щур, 1975, 1981 та ін.). Вперше на території України зафіксовано вид Acarotalpa sp. і, зокрема, на території Центрального Правобережного Лісостепу України визначено видові комплекси акароїдних кліщів надродини Acaroidea, які повязані із антропогенно перетвореними біотопами.У залежності від особливостей цього регіону розглянуто типи біотопів за поділом П.С.Погребняка (1955) та подано характеристику досліджуваних біотопів (суходільні луки, ольселоги, лісосмуги), наведено господарську характеристику регіону дослідження (Статистичний щорічник України, 2001). Розглянуто ембріональний та постембріональний розвиток, рухомі та нерухомі стадії розвитку акароїдного кліща в аспекті морфологічних ознак та адаптації до умов оточуючого середовища і напрямку розвитку колонії щодо диморфізму та типу самців. На території України певні місця існування акарид досліджено у зоні Полісся (Л.Е.Щур, 1975) і виявлено 12 видів кліщів з надродини Acaroidea. Щур, Г.П.Головач (1982) зареєстрували 7 видів акароїдних кліщів у природних гніздах гризунів на території Центрального Лісостепу України. С.Н.Пяткова (2001) зафіксувала 10 видів акароїдних кліщів (з надродин Acaroidae та Glycyphagoidae) у зерносховищах Донецької області, серед яких домінуючими видами зареєстровано Glycyphagus destructor, Tyrophagus similis.До нашого дослідження список видів з надродини Acaroidea для цієї території складав 12 видів (Щур,1975; Щур, Головач, 1981; 1982), а після проведеного дослідження поповнився вдвічі. Середньочисельні (оліготопні) види зустрічаються протягом декількох сезонів року: Suidasia nesbitti, Acarus farris, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus longior, Tyrophagus perniciosus. Протягом року з високою чисельністю і частотністю виявлено наступні види акарид: Acarus siro, Tyrophagus longior, Tyrophagus putrescentiae, Rhizoglyphus callae. Види: Acarus farris, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus similis, Tyrophagus mixtus, Sancassania sphaerogaster, Sancassania berlesei, Rhizoglyphus echinopus - зустрічаються протягом усіх сезонів року, але не є домінантами за частотністю і чисельністю. Це дало змогу виділити: 1) ядро, тобто види, які зустрічаються протягом всіх сезонів року і мають високу чисельність і частотність; 2) оточення - види, які характеризуються середньою чисельністю і частотністю, їх присутність залежить від певного фактора; 3) шлейф - види, які характеризуються низькою чисельністю і частотністю та можливо є випадковими або тимчасовими одиницями комплексу.На території Центрального (Правобережного) Лісостепу України в антропогенних та напівприродних біотопах виявлено 23 види акароїдних кліщів, які належать до 14 родів, 4 підродин, 2 родин, 1 надродини Acaroidea. Вперше на території сховищ України і гніздової фауни ссавців Центрального Правобережного Лісостепу України зафіксовано вид Acarotalpa sp. Види акарокомплексу за частотністю, чисельністю і шкодочинністю згруповано для кожного обстеженого біотопу як: - ядро (зустрічаються протягом всіх сезонів року і мають високу чисельність і частотність); За екологічними преферендумами виділено: - неспеціалізовану групу (еврибіонтів), що зустрічаються у всіх обстежуваних місцях і є найпоширеніші, без певної спеціалізації (Acarus farris, Acarus siro, Aleuroglyphus ovatus, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus longior, Tyrophagus perniciosus, Tyrophagus putrescentiae, Tyrophagus similis, Tyrophagus mixtus, Tyrophagus silvester, Neoacotyledon rhizoglyphoides, Neoacotyledon sokolovi, Sancassania berlesei, Sancassania sphaerogaster, Rhizoglyphus echinopus); Між кількістю видів в акарокомплексі та їх частотою вияву існує позитивний звязок, що свідчить про взаємовигідність існування більшості представників кліщів та повязано із сукцесією видів протягом року, а саме - види, які становили ядро в одному сезоні переходять в оточення в іншому і навпаки.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
На території Центрального Правобережного Лісостепу України зареєстровано 23 види акароїдних кліщів у антропогенних і напівприродних біотопах (таблиця 1.). До нашого дослідження список видів з надродини Acaroidea для цієї території складав 12 видів (Щур,1975; Щур, Головач, 1981; 1982), а після проведеного дослідження поповнився вдвічі.
Визначений вид до роду Acarotalpa sp., який принципово відрізняється від описаних для Палеарктики видів цього роду, виявлено в Україні вперше.
Таблиця 1.
Фауністичний розподіл акарид в антропогенних і напівприродних біотопах
Вид акарид Місце збору
1 2 3 4 5 6 7 8
1. Suidasia nesbitti, Hughes, 1948
2. Acarus farris (Oudemans, 1905)
3. Acarus siro Linnaeus, 1758
4. Aleuroglyphus ovatus (Tronpeau, 1879)
5. *Mycetoglyphus fungivorus Oudemans, 1932
6. *Tyrolichus casei Oudemans, 1923
7. Tyrophagus longior (Gervias, 1844)
8. Tyrophagus perniciosus Zach, 1941
9. Tyrophagus putrescentiae (Schrank, 1781)
10. *Tyrophagus similis Volgin, 1949
11. *Tyrophagus silvester, Zach, 1941
12. Tyrophagus mixtus Volgin, 1948
13. *Neoacotyledon rhizoglyphoides (Zach, 1937)
14. Neoacotyledon sokolovi (Zach, 1940)
15. *Cosmoglyphus redikorzevi (Zach, 1937)
16. Sancassania berlesei (Michael, 1903)
17. *Sancassania sphaerogaster (Zach, 1937)
18. Rhizoglyphus echinopus (Fumouze et Robin, 1868)
19. *Rhizoglyphus callae Oudemans, 1924
20. Schwiebea nova (Oudemans, 1906)
21. *Histiogaster carpio (Kramer, 1881)
22. **Acarotalpa sp.
23. *Thyreophagus entomophagus (Laboulbene, 1852)
Всього видів: 21 12 14 10 12 14 15 13
Примітки: 1 - млини, зерносховища; 2 - овочесховища; 3 - пожнивні залишки на полях; 4 - підстилка тваринницьких господарств; 5 - комбікорм, висівки; 6 - сіно; 7 - гнізда гризунів, птахів; 8 - підстилка лісосмуги; * - види, вперше зареєстровані на території ЦПЛУ; ** - види, вперше зареєстровані на території України.
На систематичне положення вищих таксонів кліщів поки що не існує спільних поглядів (Акимов, 1985; Бєккер, Уартон, 1955; Вайнштейн, 1975; Захваткин, 1952; Ситникова, 1990; Johnston, 1982; OCONNOR, 1984). Більшість дослідників відносять кліщів до поліфілетичної групи (Акимов, 1985; Захваткин, 1952;). У дисертації використано таку класифікацію: тип Artropoda Sieboid, підтип Chelicerata, клас Arachnida, підклас Acari Leach, ряд Acariformes Zachvatkin, підряд Sarcoptiformes Reuter, ірфраряд Astigmata Canestrini, надродина Acaroidea Latreille (Jonston, 1982; OCONNOR, 1984). Спільних поглядів щодо систематики Acaroidea також не існує. Зокрема, у дисертації використані погляди П.Клімова, Б.ОКОННОРА (Климов,2001; OCONNOR, 1982) які підвищили статус родини Acaridae до надродини Acaroidea. Наведено систематичний список зареєстрованих видів Acaroidea у ЦПЛУ.
Проведено синонімію зареєстрованих видів акароїдних кліщів. Вказані місця існування виявлених видів кліщів у різних субстратах. У біології розвитку зазначено сприятливі абіотичні фактори розвитку (температура, вологість) та тривалість проходження стадій розвитку в залежності від дії різних факторів середовища. Дано перелік супутніх видів акароїдних кліщів у різних біотопах та харчових запасах.
Розглянуто угрупування кліщів у різних антропогенно змінених біотопах, у тому числі в штучних й антропогенних біотопах.
Комплекси акарид млинів, зерносховищ, складських приміщень. Всього зареєстровано 21 вид кліщів з надродини Acaroidea. Багаточисельні види (евритопні), що завдають суттєвої шкоди сільськогосподарській продукції протягом року, в цьому біотопі відмічено: Acarus siro, Tyrophagus putrescentiae, Rhizoglyphus echinopus. Середньочисельні (оліготопні) види зустрічаються протягом декількох сезонів року: Suidasia nesbitti, Acarus farris, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus longior, Tyrophagus perniciosus. Малочисельні (стенотопні) види виявлено: Tyrolichus casei, Schwiebea nova, Histiogaster carpio, Acarotalpa sp., Thyreophagus entomophagus.
Акароїдні кліщі овочесховищ. В овочесховищах зареєстровано 12 видів кліщів надродини Acaroidea. За річний цикл обстеження зафіксовано два піки загального збільшення чисельності видів - весна і осінь. Кількість видів протягом року однакова, але показник чисельності коливається. Протягом року з високою чисельністю і частотністю виявлено наступні види акарид: Acarus siro, Tyrophagus longior, Tyrophagus putrescentiae, Rhizoglyphus callae. Види: Acarus farris, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus similis, Tyrophagus mixtus, Sancassania sphaerogaster, Sancassania berlesei, Rhizoglyphus echinopus - зустрічаються протягом усіх сезонів року, але не є домінантами за частотністю і чисельністю.
Акароїдні кліщі на полях сільськогосподарських культур. Протягом літньо-осіннього сезону домінуючим видом виявлено Acarus farris. З літа до осені зростає частотність видів Mycetoglyphus fungivorus і Rhizoglyphus echinopus, що зумовлено збільшенням процесів розкладу органічних сполук.
Розподіл акарид у підстилці з тваринницьких господарств. У підстилці з тваринницьких господарств виявлено 10 видів кліщів з надродини Acaroidea. Домінуючі види протягом року виділити важко у звязку з тим, що навіть за добу субстрат (власне підстилка) змінюється, що викликає сукцесію видів акарид підстилки. У зимовий і весняний періоди за частотністю та чисельністю переважають такі види акарид: Acarus farris, Acarus siro, Mycetoglyphus fungivorus, Rhizoglyphus echinopus. А в літній і осінній періоди - Suidasia nesbitti, Tyrophagus longior, Tyrophagus putrescentiae. Домінантність видів повязана із температурою оточуючого середовища, вологістю, наявністю процесів гниття.
Кліщі - мешканці комбікорму, висівок. Протягом року виявлено два домінуючих види - Acarus siro, Tyrophagus putrescentiae. Вид Tyreophagus entomophagus зафіксований лише у весняних пробах. Три види - Mycetoglyphus fungivorus, Neoacotyledon rhizoglyphoides, Cosmoglyphus redikorzevi зареєстровано тільки впродовж трьох сезонів року. Шість інших видів зафіксовано протягом всього року, але чисельність і частотність їх коливаються в залежності від сезону року і не характеризуються високими показниками.
Комплекси акарид сіна. Комплекси акарид у сіні - це складні і динамічні структури, які характеризуються специфічними умовами існування і досить замкненим біотопом. Найбільшу кількість кліщів виявлено у шарі сіна, який безпосередньо прилягає до поверхні ґрунту. Видовий склад кліщів у сіні залежить і від віку сіна. За отриманими даними, комплекс кліщів в одному і тому ж самому періоді збору проб різний, і залежить від віку сіна (свіже сіно, однорічне сіно, дворічне сіно). Протягом всього року домінуючими видами за частотністю і чисельністю виявлено Acarus farris, Rhizoglyphus echinopus.
Акароїдні кліщі - мешканці гнізд гризунів, птахів. У гніздах гризунів, птахів зареєстровано 15 видів кліщів з надродини Acaroidea. Домінуючими видами протягом двох (зима, весна) сезонів є: Acarus farris, Rhizoglyphus echinopus.
Комплекси акарид у підстилці захисних лісосмуг. Кліщові угрупування включають від 2 до 5 видів акарид. Протягом року виявлено домінантні види - Acarus farris, Rhizoglyphus echinopus. Види Schwiebea nova, Histiogaster carpio зареєстровано тільки у весняних пробах, які брали біля дерев з витікаючим соком.
Порівняльний аналіз фауністичних комплексів. Порівняння видового складу кліщів різних обстежених біотопів дало змогу виокремити споріднені угрупування акарид антропогенних та напівприродних біотопів та в залежності від місця розташування цих біотопів передбачити резервації акароїдних кліщів в антропогенно перетворених, штучних та напівприродних біотопах, також передбачити можливий шлях формування чи поповнення комплексу акарид у місцях зберігання сільськогосподарської продукції (таблиця 2.).
Таблиця 2.
Порівняння комплексів акароїдних кліщів різних біотопів за коефіцієнтом Жаккара
Біотоп Млини, зерносховища Овочесхов., сухофрукти Підстилка тв. госп-в Комбік, висівки Сіно Пожн. зал. на полях Гнізда гризунів Підстилка лісосмуг
Примітки: верхнє число - кількість спільних видів; нижнє число - індекс подібності, %.
ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Показано структурованість комплексів у різних біотопах та харчових запасах, вказано необхідні умови для формування акарокомплексів в залежності від умов оточуючого середовища та екологічних особливостей видів кліщів за умов наявності поживних субстратів. Відмічено сукцесію видів у комплексі протягом року. Розроблено практичні рекомендації щодо профілактики та заходів боротьби з акароїдними кліщами.
Структурованість акарокомплексів. В результаті проведеного дослідження в ЦПЛУ виявлено 23 види акароїдних кліщів, повязаних із антропогенними і напівприродними біотопами. Серед виявлених нових видів для території ЦПЛУ є не тільки більш рідкісні - Tyrophagus silvester, Cosmogliphus redikorzevi, Sancassania sphaerogaster, а й загальновідомі шкідники такі як - Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus similis, Thyreophagus entomophagus, та інші. Визначений вид до роду Acarotalpa sp., який принципово відрізняється від описаних для Палеарктики видів цього роду, виявлено в Україні вперше. В цілому список видів цих кліщів показує достатньо високу своєрідність окремих фауністичних угрупувань. Фауністичні комплекси кліщів є досить рухливими і динамічними системами, які швидко реагують на зміни абіотичних факторів. Саме акарид в антропогенних і напівприродних біотопах відносять до острівної фауни, у формуванні якої велике значення надають випадковості (Клауснитцер, 1990). Будь-які залишки рослинного або тваринного походження, наявність грибів є потенційним місцем існування акароїдних кліщів завдяки своїм малим розмірам та широкій адаптації до оточення. В умовах достатності поживних субстратів лімітуючими факторами їх існування стають вологість і температура навколишнього середовища. Підтвердженням таких широких можливостей акароїдних кліщів можуть служити видові нариси, складені нами для зареєстрованих видів. Проте, більш специфічні особливості окремих видів і характер їх взаємозвязків теж стають певними чинниками формування фауністичних комплексів. Зразком структурування таких комплексів було дослідження комплексу шкідників і хижаків промислового саду С.Г.Погребняка (Погребняк, 1996). Це дало змогу виділити: 1) ядро, тобто види, які зустрічаються протягом всіх сезонів року і мають високу чисельність і частотність; 2) оточення - види, які характеризуються середньою чисельністю і частотністю, їх присутність залежить від певного фактора; 3) шлейф - види, які характеризуються низькою чисельністю і частотністю та можливо є випадковими або тимчасовими одиницями комплексу.
Протягом року виділили такі види, які складають ядро комплексу акарид млинів, зерносховищ - Acarus siro, Tyrophagus putrescentiae, Rhizoglyphus echinopus. Оточення - Suidasia nesbitti, не утворює чисельні за кількістю особин популяції; Acarus farris, найбільший пік чисельності і частотністі восени; Aleuroglyphus ovatus, не утворює чисельні колонії, але кількість особин збільшується у зимових і весняних зборах; Tyrophagus longior, найбільша чисельність восени; Tyrophagus perniciosus, не утворює чисельних колоній; Neoacotyledon rhizoglyphoides, частотність протягом року майже не змінюється; Neoacotyledon sokolovi, найбільша частотність в осінній і зимовий періоди. Види Mycetoglyphus fungivorus, Tyrolichus casei, Tyrophagus mixtus є оточенням у старих млинах, присутність яких залежить від санітарії приміщення. Види Schwiebea nova, Histiogaster carpio - утворюють шлейф, наявність якого залежить від матеріалу забудови приміщення. Вид Acarotalpa sp. - шлейфовий вид і зафіксований у гніздах гризунів і старих коморах. Tyreophagus entomophagus - шлейфовий вид, виявлений у сховищах лише в старому борошні і просипах під підлогою.
Постійними супутниками овочів у сховищах є такі види - Acarus farris, Acarus siro, Tyrophagus longior, Tyrophagus putrescentiae, Rhizoglyphus echinopus, Rhizoglyphus callae.
Ядро комплексу акарид пожнивних залишків на полях утворюють такі види: Acarus farris, Sancassania sphaerogaster, Rhizoglyphus echinopus. Решта видів утворюють оточення і залежать від наявності або відсутності процесів розкладу органічної речовини.
У підстилці з тваринницьких господарств ядро акарокомплексу за сезонами року дещо змінюється. Види, які становили ядро в одному із сезонів переходять в оточення чи шлейфові види в іншому сезоні, тому в ядро комплексу входять: Suidasia nesbitti, Acarus farris, Acarus siro, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus longior, Rhizoglyphus echinopus.
У комбікормах, висівках ядро комплексу утворюють види: Suidasia nesbitti, Acarus siro, Tyrophagus putrescentiae. Вид Tyreophagus entomophagus є шлейфовим, або випадковим, тому що зареєстрований в одному сезоні і в невеликій кількості.
Видовий склад сінних видів кліщів теж змінюється в залежності від віку сіна і умов його зберігання. У свіжому сухому сіні переважають сухоядні види, а в старому, з підвищеною вологістю та наявністю процесів гниття - вологолюбні види. Нами обстежено копиці сіна від свіжезакладеного до дворічного. У свіжому сіні (літній період) ядро утворюють такі види - Acarus farris, Tyrophagus longior, Rhizoglyphus echinopus. Вид Aleuroglyphus ovatus характеризується високою частотністю, але не утворює чисельні колонії. В осінньому періоді починають переважати види вологолюбні, які і складають ядро комплексу цього періоду - Acarus farris, Mycetoglyphus fungivorus, Rhizoglyphus echinopus. Найчисельніший вид, який має найбільшу частотність у зимовому періоді - Acarus farris. У весняний період ядром є Acarus farris, Rhizoglyphus echinopus.
Ядром гніздової фауни акарид гризунів виявлено Acarus farris, Neoacotyledon sokolovi, Rhizoglyphus echinopus. Вид Acarotalpa sp. зареєстрований у гніздах гризунів і зерносховищах вперше на території України. Види Aleuroglyphus ovatus, Tyrolichus casei, Tyreophagus entomophagus, можливо є випадковими мешканцями гнізд гризунів, присутність яких в цьому біотопі обумовлена місцем розташування гнізда і наявності гіфів мікроскопічних грибів.
У підстилці лісосмуги, ядро комплексу змінюється в залежності від сезону року, температури і вологості оточуючого середовища. Протягом року виявлено такий склад ядра цього біотопу: Acarus farris, Mycetoglyphus fungivorus, Neoacotyledon sokolovi, Rhizoglyphus echinopus. Два види Schwiebea nova, Histiogaster carpio зареєстровані тільки у весняних пробах, біля стовбурів дерев, особливо там, де є витікаючий сік.
Таким чином, обстеження антропогенних і напівприродних біотопів та виявлення видового складу акарид надродини Acaroidea дає змогу так згрупувати кліщі: 1) неспеціалізовану групу (еврибіонти) - види, які зустрічаються майже у всіх обстежуваних місцях і є найпоширенішою групою, без виявлення певної спеціалізації; 2) специфічну групу (олігобіонти) - види, які зустрічаються в одному або двох обстежуваних біотопах і присутність їх, можливо, є випадковою або обумовлена специфічними умовами існування; 3) спеціалізовану групу (стенобіонти) утворюють кліщі, присутність яких обумовлена наявністю тільки спеціалізованих умов.
До першої групи видів належать: Acarus farris, Acarus siro, Aleuroglyphus ovatus, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus longior, Tyrophagus perniciosus, Tyrophagus putrescentiae, Tyrophagus similis, Tyrophagus mixtus, Tyrophagus silvester, Neoacotyledon rhizoglyphoides, Neoacotyledon sokolovi, Sancassania berlesei, Sancassania sphaerogaster, Rhizoglyphus echinopus. До другої групи належать наступні види: Suidasia nesbitti, Cosmoglyphus redikorzevi, Tyreophagus entomophagus. Третю групу спеціалізованих видів складають: Tyrolichus casei, присутність якого обумовлена наявністю рідкої їжі з лактозами; Rhizoglyphus callae, масовий вид тільки у овочесховищах без особливої спеціалізації (у цибулинах, бульбоплодах, коренеплодах буряку і моркви); Schwiebea nova, Histiogaster carpio, присутність яких обумовлена наявністю деревини з підвищеною вологістю або витікаючого соку із дерев; Acarotalpa sp., за морфологічними ознаками належить більше до гніздової фауни гризунів, в зерносховищах присутність обумовлена наявністю гнізд гризунів на цій території або на прилеглій.
Наведений огляд фауністичних комплексів показує, що перебіг сукцесійних (у тому числі і сезонних) процесів у них залежить від багатьох факторів. Ця залежність детермінується, насамперед, екологічними можливостями видів, які входять до складу комплексу.
Екологічні особливості акароїдних кліщів. Акароїдні кліщі як група еврібіонтних організмів населяє практично всі можливі для життя місця, але провідним, а часто й лімітуючим фактором для їх існування є наявність скупчення поживних субстратів (рослинного і тваринного походження) або, принаймні, відповідних мікроскопічних грибів (Акимов, 1985; Hughes,1977). Кліщі живуть на запасах продуктів (людини, хребетних, комах), у пилу жител людини, культурах комах і грибів, у гніздах гризунів і птахів, різних перетинчастокрилих і жуків, на зябрах прісноводних риб, наземних і прісноводних десятиногих раків, у сокові дерев, що витікає, у поверхневій плівці вина, під корою дерев, плодових тілах трутовиків, агарикових грибів і гастероміцетів, ґрунті, прісній воді, на морських водоростях, у печерах тощо. Крім цього, ці кліщі так чи інакше повязані з усіма основними групами наземних вільноживучих багатоклітинних тварин. Справжній паразитизм для них не характерний. Зареєстровані випадки „паразитизму” Schwiebea на зябрах форелі і Sancassania на личинках пластинчатовусих жуків, а також в зовнішньому вусі людини (Климов, 2001), але будова ротового апарату показує, що справжнього паразитизму у них немає. Акароїдні кліщі мають, так зване, позакишкове травлення (Акимов, 1985) і завдяки виділенню екзимів кліщі змінюють субстрат, на якому вони існують. Деякі вільноживучі види (Tyrophagus) живляться нематодами (хижацтво). Існування кліщів на різних органічних субстратах (рослинного і тваринного походження) у місцях зберігання і споживання їх хребетними і безхребетними тваринами сприяє розселенню акарид, особливо в стадії гіпопусу. Гіпопуси деяких акароїдних кліщів здатні до самостійного пересування. Розселення в дорослій стадії зареєстровано у Tyrophagus silvester і деяких Schwiebea на жуках. Представники роду Tyrophagus (Acaridae) розселяються повітряними потоками в стадії імаго завдяки високій парусності хет ідіосоми (анемохорія) (Акимов, 1985). Але найбільш поширеним є шлях розселення з транспортованими продуктами, матеріалами та іншим вантажем, а також розселення кліщів іншими тваринами (форезія).
Найбільш давнім вважається звязок акароїдних кліщів з жуками (Климов, 2001; Houck, OCONNOR, 1991). Неспецифічні або малоспецифічні види кліщів (Mycetoglyphus fungivorus, Rhizoglyphus echinopus, Sancassania berlesei, Schwiebea nova та ін.) прикріплюються до поверхні тіла жуків (Carabidae, Staphylinidae, Elateridae, Lucanidae, Cerambicidae, Tenebrionidae, Melandriidae та ін.).
З двокрилими форетичні відносини повязані з існуванням на певному субстраті. Так, наприклад, звязок Rhizoglyphus echinopus з мухами Scatopsidae, Anthomyiidae, Syrphidae (Захваткин, 1941).
Деякі представники Acaridae у дорослій формі населяють гнізда різних ссавців і птахів, а в стадії гіпопусу форезують на блохах (Siphonaptera), які паразитують у основного господаря. Це говорить про те, що пристосування кліщів відбувається не тільки до основного господаря, а й до його оточення.
Звязок Acaroidea з перетинчастокрилими еволюційно став найспецифічнішим. Пристосованість до певних умов середовища та періодичності життєвого циклу господаря призводить до вузької спеціалізації кліща і неможливості його існування поза межами гнізда.
Проте, спеціалізація акарид йшла і до хребетних тварин. Так, є припущення, що предки Acaroidea були мікофагами і існували в гніздах хребетних тварин. Це підтверджується існуванням у цих місцях примітивних груп (наприклад, Glycacaridae) (OCONNOR, 1982). Гнізда хребетних тварин як острови едафізації приваблювали вільноживучих кліщів. Але у Acaroidea не виробились специфічні пристосування до форезії на хребетних тваринах, якщо такі і відбувались, то для коменсалів і паразитів гнізда.
Тому більш імовірною є гіпотеза про вільноживучого предка Acaroidea. Існування ентомохорного типу гіпопусу у Acaroidea зумовлює різноманіття і специфічність таких звязків, хоча список видів цього комплексу досить великий. У деяких родів, наприклад, Acarus і Neoacotyledon, утворилися інертні гіпопуси. Це сприяє збереженню кліщів під час довгої відсутності господаря гнізда, або ендофорезії у кишковому тракті ссавця. Гніздовий матеріал ссавців, а також екскременти, епідерміс шкіри, трупи самих тварин і зібрана ними провізія можуть служити їжею для кліщів. Наявність великої кількості біотопів і великі можливості міграції хребетних тварин сприяли широкому поширенню Acaroidea. У звязку з пристосуванням до різних харчових запасів у кліщів виробились різні екологічні форми і виробилось утворення гетероморфної дейтонімфи, як стадії виживання в несприятливих умовах оточуючого середовища.
Таким чином, різнобічність широких звязків акароїдних кліщів з іншими членами ценозу, розселення цих організмів, активний вплив на субстрат, який вони споживають, роблять фауністичні комплекси акарид досить впливовим комплексом оточуючого середовища, особливо на мікрорівні. Існування постійних, у певних проміжках часу, ядер таких комплексів, вказує на достатньо жорстку детермінованість їх виникнення і подальшого існування. Це зумовлено цілою низкою різнобічних факторів, які співпадають у визначальному - створенні оптимальних умов існування певних видів, що складають ядро.
Неабияку роль в акарокомплексі відіграють звязки акарид з їхніми природними ворогами - хижаками і паразитами. Щодо останніх, то описані випадки ураження комірних кліщів Tyrophagus putrescentiae i Acarus siro паразитом Beauveria bassiana (Bals.-Criv.) (Deuteromyces), яких отримали з личинок жука Phyllognathus silenus Fabricius (Microsporidia) (Samsinak, 1964), Tyrophagus putrescentiae - Nosema steinhausi Weiser (Weiser, 1956), грегаринами (Акимов, 1985; Костенко та ін., 1978). Види з родини Acaridae є проміжними господарями гельмінтів із родини Catenotaenisiidae (Pekk, 1976).
Більш досліджені хижаки акарид з родини Cheyletidae (Cheyletus eruditus (Schrank), Cheletomorpha lepidopterorum (Shaw), Acaropsis docta (Berlese), Cheyletia Habellifera (Michael), Cheletophyes spp., Eucheyletia spp.), (Волгин, 1969; Evans et al., 1961). Найбільше значення має Cheyletus eruditus, який скорочує чисельність Acarus siro, особливо в коморах влітку, але його активність залежить від умов оточуючого середовища і наявності інших потенційних жертв (Родионов, 1940). Мезостигматичні кліщі Ascidae та інших родин зустрічаються з Acaroidea, але хижацтвом не вирізняються. Більш вагомими регуляторами чисельності Acaroidea на продовольчих запасах є представники роду Parasitus (Parasitiformes, Parasitidae), Epicrius (=Eugomasus) butleri (Hughes) (Epicriidae), зареєстровано живлення Anystidae (Acariformes) на кліщах Acaroidea (Evans et al., 1961), хижих личинок галиць (Diptera, Cecidomyiidae) на Acarus siro (Мамаев, Кривошеина, 1965).
Шляхи формування комплексів акароїдних кліщів в антропогенних та напівприродних біотопах. Отже, підтверджуючи існуючі погляди і зважаючи на результати проведеного дослідження можна виокремити основні шляхи формування і поповнення комплексів акароїдних кліщів у сховищах: - симфорія (без мутуалізму) - постійне існування акарид у просипах зерна, борошна та інших органічних рештках у щілинах підлоги, кутках сховищ;
- анемохорія - розселення повітряними шляхами. Представники роду Tyrophagus (Acaridae) розселяються повітряними потоками в стадії імаго завдяки високій парусності хет ідіосоми;
- пасивний шлях розселення разом із сільськогосподарською продукцією з полів;
- форезія - тимчасове розселення акарид із затриманням його онтогенезу і живлення на тілі іншого організму: організм, який розселяється активно, більш чи менш цілеспрямовано відшуковує „господаря”, прикріплюється до нього, а коли потрапляє в оптимальні умови - відокремлюється;
- основним джерелом поповнення акарокомплексу у сховищах є гнізда гризунів, які знаходяться в межах сховищ та прилеглій території.
Практичні рекомендації щодо зберігання сільськогосподарської продукції та заходи боротьби з хлібними кліщами. Зважаючи на наведену вище структурованість комплексів акарид у продуктах зберігання і різну господарську роль, яку відіграють види ядра, оточення і шлейфу можна сказати, що це дає змогу зосередити увагу для вирішення питання профілактики і боротьби з акароїдними кліщами як комірними шкідниками на певних видах акарид, розглядаючи інші як малозначущі, або такі, що засмічують продукти, які зберігаються. Проте, слід мати на увазі, що заходи профілактики і боротьби з видами, що складають ядро, одночасно впливають і на оточення, і на шлейф комплексу. Ці заходи є гарантією того, що сукцесія шкідників не відбудеться і малозначущий вид (в господарському розумінні шкідник з оточення чи шлейфу) не займе місце знешкодженого виду із ядра.
Профілактичні методи стосуються всіх видів комплексу - як ядра, так і шлейфу, тому є найбільш прийнятними і використовуються під час закладання у сховища сільськогосподарської продукції. Для регіону дослідження найбільш небезпечними є представники ядра акарокомплексів у млинах, зерносховищах, коморах - Acarus siro, Tyrophagus putrescentiae, Rhizoglyphus echinopus; в овочесховищах, місцях зберігання сухофруктів - Acarus siro, Tyrophagus longior, Tyrophagus putrescentiae, Rhizoglyphus callae; у підстилці з тваринницьких господарств (літньо-осінній період) - Acarus farris, Tyrophagus longior, Tyrophagus putrescentiae. Тому саме на них мають бути зосереджені знищувальні заходи.
Як зазначалося вище, саме кліщі з підродини Acarinae здатні ушкоджувати ціле зерно, а особливу небезпеку створюють у насіннєвому матеріалі, тому що здатні вигризати цілі порожнини у зерні (наявний акаридний тип будови ротового апарату), починаючи живлення із зародка (Акимов, 1985; Захваткин, 1941; Родионов, 1940). Поява кліщів з ризогліфоїдним ротовим апаратом (кліщі з родів Neoacotyledon, Sancassania, Rhizoglyphus та ін.) вказує на високий рівень вологості та наявність процесів бродіння, появу плісняви. У такому випадку слід звернути увагу на умови зберігання сільськогосподарської продукції, тобто режим утримання продуктів та стан приміщення (санітарний стан, матеріал забудови). Слід вжити профілактичних заходів (провітрювання, підсушування тощо) чи змінити сховище.1. На території Центрального (Правобережного) Лісостепу України в антропогенних та напівприродних біотопах виявлено 23 види акароїдних кліщів, які належать до 14 родів, 4 підродин, 2 родин, 1 надродини Acaroidea. Список акарид на території дослідження доповнився 11 видами. Вперше на території сховищ України і гніздової фауни ссавців Центрального Правобережного Лісостепу України зафіксовано вид Acarotalpa sp.
2. Види акарокомплексу за частотністю, чисельністю і шкодочинністю згруповано для кожного обстеженого біотопу як: - ядро (зустрічаються протягом всіх сезонів року і мають високу чисельність і частотність);
- оточення (характеризуються середньою чисельністю і частотністю, присутність залежить від певного фактора);
- шлейф (мають низьку чисельність і частотність та можливо є випадковими або тимчасовими одиницями комплексу).
3. За екологічними преферендумами виділено: - неспеціалізовану групу (еврибіонтів), що зустрічаються у всіх обстежуваних місцях і є найпоширеніші, без певної спеціалізації (Acarus farris, Acarus siro, Aleuroglyphus ovatus, Mycetoglyphus fungivorus, Tyrophagus longior, Tyrophagus perniciosus, Tyrophagus putrescentiae, Tyrophagus similis, Tyrophagus mixtus, Tyrophagus silvester, Neoacotyledon rhizoglyphoides, Neoacotyledon sokolovi, Sancassania berlesei, Sancassania sphaerogaster, Rhizoglyphus echinopus);
- специфічну групу (олігобіонтів), що зустрічаються в одному або двох обстежуваних біотопах і присутність їх, можливо, є випадковою або обумовлена специфічними умовами існування (Suidasia nesbitti, Cosmoglyphus redikorzevi, Tyreophagus entomophagus);
- спеціалізовану групу (стенобіонтів), що утворюють кліщі, присутність яких обумовлена наявністю тільки спеціалізованих умов (Tyrolichus casei, Rhizoglyphus callae, Schwiebea nova, Histiogaster carpio, Acarotalpa sp.).
4. Зясовано сезонні зміни структури ядра акарокомплексу, що підтверджується результатами аналізу коливання чисельності його представників. Між кількістю видів в акарокомплексі та їх частотою вияву існує позитивний звязок, що свідчить про взаємовигідність існування більшості представників кліщів та повязано із сукцесією видів протягом року, а саме - види, які становили ядро в одному сезоні переходять в оточення в іншому і навпаки.
5. Виявлено можливі шляхи та резервації (постійні та тимчасові) поповнення комплексів акароїдних кліщів у сховищах, коморах в умовах Центрального Правобережного Лісостепу України. Основні шляхи: - симфорія (без мутуалізму) - постійне існування акарид у просипах зерна, борошна та інших органічних рештках у щілинах підлоги, кутках сховищ;
- анемохорія - розселення повітряними шляхами.
- пасивний шлях розселення разом із сільськогосподарською продукцією з полів;
- форезія - тимчасове розселення акарид із затриманням його онтогенезу і живлення на тілі іншого організму, при цьому кліщ, що розселяється активно, більш чи менш цілеспрямовано відшуковує „господаря”, прикріплюється до нього, а коли потрапляє в оптимальні умови - відокремлюється;
- основним джерелом поповнення акарокомплексу у сховищах є гнізда гризунів, що знаходяться в межах сховищ та на прилеглій території.
6. Розроблені практичні рекомендації щодо виявлення шкідливих акарид у сховищах, за видовим складом яких знайдено оптимальні заходи ліквідації цих шкідників та знищенні резервацій їх існування.
Список литературы
1. Ковалишина С.П. Формування природних і синантропних угрупувань акароїдних кліщів у Центральному (Правобережному) Лісостепу України // Вісник зоології. - Київ, 2003. - Т. 37, № 3. - С.79-83.
2. Ковалишина С.П. Акарофауна (Acari: Acariformes) мышевидных грызунов как путь формирования комплекса акарид хранилищ // Известия Харьковского энтомологического общества. - Харьков, 2003. - Т.Х, Вып.1-2. - С. 145-147.
3. Ковалишина С.П. Комплекси Acaroidea антропогенних біотопів Правобережного Центрального Лісостепу України // Вісник зоології. - Київ, 2006. - Т.40, № 2. - С.165-170.
4. Ковалишина С.П. Акарокомплекси бджолиних сімей Центрального Лісостепу України // Вісник Черкаського університету. - Черкаси. - 2000. - Вип.22. - С. 79-84.
5. Ковалишина С.П., Миколайко В.П. Деякі особливості фауністичного розподілу акароїдних кліщів в умовах Центрального Лісостепу України // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету (спец. випуск - Біологічні науки і проблеми рослинництва). - Умань: Уманський державний аграрний університет, 2003. - С.868-869.
У цій статті 60% результатів отримано дисертантом, який зібрав та визначив види акароїдних кліщів з регіону дослідження.
6. Ковалишина С.П. Роль акароїдних кліщів в ґрунтоутворенні Центрального Лісостепу України // Тези І міжнародної наукової конференції “Структура та функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах”. - Дніпропетровськ, 2001. - С.70-71.
7. Ковалишина С.П. Матеріали до акарофауни сіна Центрального Лісостепу України // Матеріали виступів учасників міжнародної конференції та Всеукраїнського екологічного ярмарку “Екологічні проблеми: шляхи та перспективи їх вирішення в регіонах України”. - Черкаси, 2001. - С.164-168.
8. Ковалишина С.П. Формування комплексів акароїдних кліщів (Acariformes: Acaroidea) природних і синантропних стацій в умовах Центрального (Правобережного) Лісостепу України // VI зїзд Українського ентомологічного товариства. Тези доповідей. - Біла Церква. - 2003. - С.48-49.
9. Ковалишина С.П. Матеріали до фауни кліщів ґрунту Центрального Лісостепу України // Матеріали всеукраїнської наукової конференції “Екологічна наука і освіта в педагогічних Вузах України”. - Київ, “Науковий світ”. - 2000. - С.89-91.
10. Ковалишина С.П. Акарокомплекси бджолиних сімей Черкаської області // Науковий вісник Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини. - Київ, 2000. - С.41-46.
11. Ковалишина С.П., Деревяга В.В. Шляхи формування і сезонна зміна акарокомплексів млинів в умовах Центрального Лісостепу України // Наукові записки екологічної лабораторії УДПУ. - Київ. - 2003. - Вип.6. - С.38-45
У цій статті 70% результатів отримано дисертантом, який зібрав та визначив види акароїдних кліщів з регіону дослідження
12. Ковалишина С.П., Снігур І.В. Екологічні особливості та розподіл комірних Acaroidea в природних та синантропних місцях Черкащини // Наукові записки екологічної лабораторії УДПУ. - Київ: “Науковий світ”. - 2004. - Вип.7. - С.23-26.
У цій статті 50% результатів отримано дисертантом, який зібрав та визначив види акароїдних кліщів з регіону дослідження
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
