Комплекс заходів розвитку зовнішньоекономічної регіональної політики агропромислового комплексу - Статья

Нині нагальною проблемою постала регіоналізація країни, регіональних підходів, зовнішньоекономічної регіональної політики, які набувають дедалі більшої ваги і потребують відповідного осмислення та конструктивного розроблення. Однією з головних концепцій розвитку загальнодержавної зовнішньоекономічної політики повинно стати розробка моделі внутрішнього державного регулювання з наданням окремим регіонам повноважень щодо повномасштабних утверджень на рівні сучасних світових стандартів ринкових відносин з іншими державами, регіонами, підприємствами і підприємцями в межах наданих їм державою повноважень. Це забезпечить поступове виправлення допущених деформацій, розширить спектр міжнародного співіснування, наповнить діючі ринкові структури конструктивним змістом міжнародного співіснування. Тобто регіональний підхід зовнішньоекономічної політики повинен радикально змінити традиційну вертикальну схему державного управління на горизонтально-вертикально або навіть на горизонтальну. На зміну жорсткій управлінській підпорядкованості областей та міст урядовому центрові повинна прийти оптимальна господарська взаємодія регіонів у рамках єдиної загальнодержавної зовнішньоекономічної політикиНа нашу думку, актуальним було б надання регіонам більш певних прав і визначення правового поля їх діяльності, державної підтримки (у тому числі законодавчої), повніше розкриття експортного потенціалу окремих регіонів, що значно розширює склад учасників зовнішньоекономічної діяльності. Тому координація такої діяльності повинна покладатися на органи місцевого самоврядування, зокрема управлінням, що безпосередньо керують зовнішньоекономічною діяльності регіону (управлінню зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності та управлінню з питань сприяння залученню інвестицій при обласній державній адміністрації). Великого значення повинна набути робота з керівниками підприємств та організацій, що безпосередньо здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, з питань оновлення асортименту виробів для максимального задоволення вітчизняних споживачів, зменшення випуску товарів із давальницької сировини іноземних фірм, завантаження переробних потужностей вітчизняною сировиною та підприємницьких структур області, які мають кошти для її закупівлі. Проте на рівні регіону, на нашу думку, зміни можуть вноситись в зовнішньоторговельну та зовнішньо-інвестиційну політики, а на митну та валютну політики керівництво регіону впливу ніякого не мають [1, c. Тому основним напрямом нової, удосконаленої зовнішньоекономічної регіональної політики повинно стати забезпечення умов для повноцінного торговельно-економічного співробітництва області з регіонами індустріально розвинених країн.Вона повинна бути направлена на істотне збільшення іноземних інвестицій, стимулювати розвиток пріоритетних галузей економіки та виробництва області, які можуть стати основою міжнародної спеціалізації регіону, забезпечити просування вітчизняної продукції на міжнародні ринки.

На нашу думку, актуальним було б надання регіонам більш певних прав і визначення правового поля їх діяльності, державної підтримки (у тому числі законодавчої), повніше розкриття експортного потенціалу окремих регіонів, що значно розширює склад учасників зовнішньоекономічної діяльності. За рахунок цього повинна підвищитися конкурентоспроможність експортних виробництв у регіонах, що в свою чергу приведе до збільшення нових робочих місць, поповнення прибуткової частини місцевих бюджетів.

Розглянемо засади удосконалення зовнішньоекономічної політики одного з регіонів України.

Розробка нової більш удосконаленої зовнішньоекономічної регіональної політики потребує насамперед визначення цілей і пріоритетів національного та регіонального розвитку з урахуванням особливостей трансформаційного етапу вітчизняної економіки та наслідків глибокої соціально-економічної кризи. Зовнішньоекономічна регіональна політика має бути комплексною, органічно повязувати всі види зовнішньоекономічної діяльності - зовнішню торгівлю, валютну та інвестиційну політику, науково-технічні звязки тощо [3, c. 57].

На нашу думку, для вирішення першочергових завдань зовнішньоекономічного реформування виконавча та законодавча влади в області повинні зосередити зусилля на вирішенні таких пріоритетів та цілей, як: - недоторканість національного суверенітету;

- свобода підприємництва у зовнішньоекономічній сфері за активної регулятивної ролі загальнодержавних та органів місцевого самоврядування;

- безумовне дотримання законів усіма субєктами зовнішньоекономічної підприємницької діяльності та їх рівність перед законом, а також недискримінація;

- верховенство закону в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності [2, c. 59].

Всі ці заходи необхідно впроваджувати в села і міста області згідно із наданими повноваженнями органам місцевого самоврядування.

Стан і подальший розвиток зовнішньоекономічної діяльності області на теперішній час залежить не тільки від обєктивних факторів, обумовлених станом економіки, а й від рівня організації роботи в цій сфері. Тому координація такої діяльності повинна покладатися на органи місцевого самоврядування, зокрема управлінням, що безпосередньо керують зовнішньоекономічною діяльності регіону (управлінню зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності та управлінню з питань сприяння залученню інвестицій при обласній державній адміністрації). Великого значення повинна набути робота з керівниками підприємств та організацій, що безпосередньо здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, з питань оновлення асортименту виробів для максимального задоволення вітчизняних споживачів, зменшення випуску товарів із давальницької сировини іноземних фірм, завантаження переробних потужностей вітчизняною сировиною та підприємницьких структур області, які мають кошти для її закупівлі.

За останні роки результати діяльності підприємств та організацій регіону підтверджують збереження тенденції активізації зовнішньоекономічної діяльності поряд із зростаючим обсягом зовнішньоторговельних операцій.

Найважливішими складовими системи зовнішньоекономічної політики, як відомо, є зовнішньоторговельна, зовнішньо-інвестиційна, валютна та митна політики. Проте на рівні регіону, на нашу думку, зміни можуть вноситись в зовнішньоторговельну та зовнішньо-інвестиційну політики, а на митну та валютну політики керівництво регіону впливу ніякого не мають [1, c. 134].

Основною метою стратегії розвитку зовнішньоекономічної політики , ми вважаємо, є розвиток експортного потенціалу області та збільшення іноземних інвестицій. Стратегічними пріоритетами стратегії повинні стати: експортна та імпортна політики (зовнішньоторговельна політика) та зовнішньо-інвестиційна політика.

В першу чергу удосконаленню підлягає зовнішньоторговельна політика області. Стан зовнішньої торгівлі впливає як на процеси структурної перебудови економіки регіону, так і на рівноправну участь підприємств та організацій області на зовнішньому ринку. Розробка ефективної зовнішньоекономічної стратегії регіону повинні базуватися на формуванні його експортного потенціалу, збалансованості зовнішньоекономічного обміну товарами та послугами, наявності конкурентних переваг і здобутті нових позицій на зовнішньому ринку.

Тому основним напрямом нової, удосконаленої зовнішньоекономічної регіональної політики повинно стати забезпечення умов для повноцінного торговельно-економічного співробітництва області з регіонами індустріально розвинених країн.

Сучасний стан зовнішньої торгівлі області характеризується нестабільністю і наявністю великої кількості проблем і суперечливих тенденцій, зокрема і в зовнішньоторговій політиці.

У зовнішньоторговій політиці області з країнами зовнішнього світу вбачаються засоби обмеження експорту (ліцензії, квоти, податки тощо) в зони конвертованих валют.

Така політика не є бажаною, оскільки призводить до скорочення валютних надходжень до області, деформації системи розподілу ресурсів.

Найгострішим питанням зовнішньоекономічної регіональної політики, на нашу думку, є розвиток експортного потенціалу області, а саме: розвиток та ефективне використання експортного потенціалу шляхом збільшення обсягів експорту наукоємної, високотехнологічної продукції з високим ступенем переробки, поліпшення його структури, активізація міжрегіонального співробітництва, розширення ринків збуту [4, c. 152].

Основними завданнями розвитку експортної політики області повинно бути збільшення обсягів та підвищення ефективності експорту шляхом: - надання експортерам всебічної державної підтримки на рівні регіону та держави, спрямованої на нарощування ними обсягів експорту;

- надання пропозицій центральним органам влади стосовно нарощування обсягів експорту;

- стимулювання діяльності інвесторів, створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій;

- сприяння технічному і технологічному переоснащенню потужностей для виробництва експортної продукції;

- закріплення на традиційних ринках збуту та освоєння нових (наприклад, освоєння ринку Японії. Оскільки її величезний економічний потенціал відкриває широкі можливості для торговельного, виробничого й науково-технічного співробітництва.

Залучення японського бізнесу до інвестування в економіку області було б ефективним, зважаючи на потенціал області. Найбільш перспективними галузями для інвестування є енергетична галузь, аграрний сектор, електроніка тощо. Підвищенню ефективності наших економічних стосунків з Японією було б відкриття при українському посольстві в Токіо торговельно-економічної місії. Діяльність місії було б зосереджено, на нашу думку, на [5, c. 140]: 1) залучення японських інвестицій в економіку області;

2) проробка питань, повязаних з реалізацією спільних проектів;

3) інформаційно-дослідницька робота по пошуку торговельних партнерів в обох країнах;

4) аналітико-маркетингова діяльність по вивченню експортних можливостей продукції українських виробників на японському ринку;

5) розробка довгострокових планів двостороннього економічного співробітництва.);

- активізація міжрегіонального співробітництва;

- впровадження в практику найбільш ефективних форм співпраці із зарубіжними країнами;

- послідовне поліпшення товарної і географічної структури експорту та імпорту.

Найбільш ефективна підтримка експорту з боку держави повинна бути у сфері валютної і кредитної політики, політики страхування і надання гарантій, податкової і митної політики, політики підтримки вітчизняних виробників-експортерів. З цього витікає необхідність змін в зовнішньоекономічній політиці області на перспективу: 1) потрібно створити економічні та матеріально-технічні передумови для вирішення перспективних завдань, повязаних не тільки з товарною, але і з географічною диверсифікацією експорту на основі відповідних змін у структурі та матеріально-технічні базі виробництва, подальшого забезпечення процесу регіональної диверсифікації зовнішньої торгівлі з одночасною інтенсифікацією зовнішньоекономічної регіональної політики щодо країн СНД, передусім Російської Федерації, освоєння нових районів Азіатсько-тихоокеанського регіону (Китай і нові індустріальні країни Азії, країни Близького Сходу, Південно-Східної Азії), Латинської Америки, Африки тощо;

2) враховуючи прискорення глобалізації світового розвитку на державному рівні, слід затвердити лібералізацію торгівлі, тотальну інформатизацію виробництва, соціалізацію економічного розвитку, посилення конкуренції і технологічної направленості експорту;

3) пріоритетним слід визнати вирішення проблеми питань безперешкодного і недискримінаційного доступу основних експортних товарів та послуг області на зовнішні ринки, отримання фінансової підтримки і технічної допомоги для успішного проведення ринкових перетворень в економіці області (перш за все - динамічних структурних зрушень і формування конкурентоспроможної економіки).

На нашу думку, основним завданням для докорінного поліпшення ситуації у сфері зовнішньоекономічної діяльності можна досягти за допомогою комплексу заходів зовнішньоекономічної регіональної політики, направлених на державне стимулювання експорту продукції, а також на збільшення його обсягу та підвищення ефективності.

До основних заходів удосконалення державного стимулювання експорту, на нашу думку, повинні належати: - розвиток нових експортних галузей на основі науково-технічних монополій і пошук шляхів запобігання занепаду традиційних експортних галузей;

- створення підприємств переважно експортної орієнтації, підтримка підприємств малого та середнього бізнесу у здійсненні експортної діяльності;

- надання державної підтримки експортерам у вигляді гарантійних зобовязань для кредитування експорту, фінансування та кредитування експортних поставок продукції з тривалим терміном виготовлення;

- створення системи страхування експортних кредитів від комерційних і політичних ризиків;

- боротьба зі встановленням безпідставних антидемпінгових мит, вжиття заходів щодо захисту інтересів товаровиробників;

- просування вітчизняних товарів і послуг на світові ринки технологій та інформації, машин і устаткування, транспортних комунікацій за активної підтримки регіональних органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- створення фонду підтримки експорту за рахунок надходжень до бюджету від митного обкладання зовнішньоторговельних операцій для надання експортерам технічного, консультаційного та інформаційного сприяння;

- забезпечення своєчасного повернення податку на додану вартість з експорту товарів, звільнення від сплати податку з прибутку на приріст експортної продукції;

- створення системи гарантійного та післягарантійного обслуговування техніки і обладнання, що продається за кордон; - надання місцевим експортерам безкоштовних консультаційних послуг у сфері зовнішньоекономічної діяльності; - створення програм залучення іноземних капіталів;

- рекламно-інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

- проведення семінарів, конференцій з проблем регіонального експорту;

- здійснення програм цілеспрямованого сприяння розвитку тих галузей народногосподарського комплексу, що мають найбільший експортний потенціал;

- захист сегментів внутрішнього ринку, повязаного з виробництвом складної побутової техніки, текстилю, одягу, продукції конверсійних підприємств шляхом введення квот, підвищення ввізного митного збору, а також використання засобів нетарифного регулювання на основі сертифікації експортної продукції та послуг;

- державне субсидування вітчизняних підприємств, які отримують патенти і ліцензії на виробництво сучасного обладнання і технологічних ліній на основі розробки Положення про порядок оформлення документів, необхідних для придбання обладнання за імпортом з використанням коштів державного бюджету;

- державна підтримка патентування вітчизняних промислових розробок за кордоном на основі подання на розгляд уряду держави Положення про порядок відбору вітчизняних розробок, які підлягають патентуванню за кордоном з використанням коштів державного бюджету;

- надання урядом гарантійних зобовязань під кредитні ресурси, залучені уповноваженими банками для забезпечення оборотними коштами експортоорієнованих підприємств та організацій;

- сприяння гарантуванню і страхуванню експортних кредитів для забезпечення захисту експортерів від комерційних та політичних ризиків.

Серед важливих напрямків підтримки експорту з боку держави повинно стати використання заходів тарифно-нетарифного регулювання. При удосконаленні тарифно-нетарифного регулювання та посилення його стимулюючого впливу на товаровиробників регіону у сфері міжнародної торгівлі, на нашу думку, треба : - запровадити цілісну та економічно обґрунтовану систему тарифного регулювання імпорту при встановленні припустимої до міжнародних угод максимальної ставки (на рівні 30%) за деякими винятками;

- розробити графік поступового зниження ставок митного обкладання імпорту з доведенням їх протягом пяти - семи років до рівнів, обумовлених домовленостями;

- ураховувати в системі тарифного та нетарифного регулювання імпорту значення товарів, що ввозяться, для розвитку високотехнологічного виробництва в регіоні.

На нашу думку, для ефективного розвитку експортного потенціалу області доцільним було б: 1) збільшення виробництва високотехнологічної продукції суднобудівної та машинобудівної галузі;

2) збільшення виробництва машинобудівної продукції з високим ступенем обробки, а також із застосуванням компютерних та електронних технологій;

3) збільшення випуску продукції харчової промисловості, сільського господарства на основі сучасних технологій переробки, зберігання, пакування, транспортування та реалізації продукції;

4) нарощування науково-технічних розробок, патентно-ліцензійної торгівлі, ноу-хау, інжирінгу, послуг з підготовки та забезпечення процесів виробництва і реалізації продукції, з обслуговування продукції, що експортується;

5) впровадження енергозберігаючих технологій агропромислового та побутового призначення;

6) сприяння впровадженню міжнародних технічних стандартів серії ISO та правил у виробництво;

7) забезпечення поширення інформації щодо інвестиційного потенціалу області із залученням можливостей торговельно-економічних місій за кордону;

8) організація виставкової та рекламної діяльності з метою забезпечення ринку збуту конкурентоспроможної продукції та високих технологій.

Влада регіону повинен вживати комплекс заходів щодо скорочення обсягів імпортованої продукції, зокрема: - зменшувати обсяг ввезення товарів, аналоги яких виробляються чи можуть вироблятися на території області, передусім продукції сільськогосподарської та харчової промисловості (соняшникової олії, зерна, мяса, картоплі шляхом тарифного та нетарифного регулювання (наприклад встановлення квот);

- обмежувати обсяги ввезення готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, підвищивши питому вагу давальницької сировини у вартості готової продукції до 80%;

- скорочувати обсяги ввезення товарів фізичним особам.Удосконаленню потребує, на нашу думку, також ще одна складова зовнішньоекономічної регіональної політики як інвестиційна політика. Вона повинна бути направлена на істотне збільшення іноземних інвестицій, стимулювати розвиток пріоритетних галузей економіки та виробництва області, які можуть стати основою міжнародної спеціалізації регіону, забезпечити просування вітчизняної продукції на міжнародні ринки. Активно підвищити експортний потенціал області неможливо без поліпшення інвестиційного клімату і залучення іноземних інвестицій у відповідні галузі економіки. зовнішньоекономічний регіональний політика державний

1. Бондар О.С. Економічні умови функціонування регіонального аграрного ринку / Бондар О.С. // Економіка АПК. - 2009. - №8. - С. 133-137

2. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - Київ: КНЕУ, 2000, - 316с.

3. Долішній М. Регіональні програми як інструмент активізації державної регіональної політики / Долішній М. // Інвестиція. - 2000. - №1. - С.56-61.

4. Лагодієнко В.В. Напрями управління інвестиційними та інноваційними процесами в АПК / Лагодієнко В.В. // Таврійський науковий вісник : Збірник наукових праць ХДАУ. Вип. 46. - Херсон: Айлант. - 2006. - С. 151-155.

5. Мармуль Л.О. Державне управління інноваційно-інвестиційними процесами трансформації в АПК регіону / Мармуль Л.О., Собченко А.М. // Таврійський науковий вісник : Збірник наукових праць ХДАУ. Вип. 46. - Херсон: Айлант. - 2006. - С. 138-146.

Размещено на .ru