Компаративно-політичні виміри та глобалізаційні імперативи протидії міжнародному тероризмові - Автореферат

На разі тероризм дедалі частіше сприймається у світі в одному контексті з антиглобалізмом, у той час як антитероризм подається формою захисту нинішніх цінностей глобалізованого світу. На широкому тлі досліджень цього неординарного суспільно-політичного явища простежується така загалом парадоксальна тенденція: чим більше пізнається тероризм в його багатоманітних проявах і взаємозвязках з довкіллям, тим більше стає зрозумілим, наскільки ще мало збагненною залишається власне сутність цього явища, котре має досить складні епістемологічні виміри, оскільки певною мірою торкається практично основних сфер людського буття, отже, відчутно впливає на його перебіг, зокрема, наприклад, й на самий стан системи міжнародних відносин. До того ж, якщо погодитися на розгляд самої історії світової спільноти як боротьби цивілізацій, то логічно постає питання про роль і місце в цій боротьбі й тероризму як крайньо насильницького способу "спілкування". З іншого боку, явним перебільшенням є спроби ототожнення тероризму з процесами цивілізаційного розвитку, в якому він відіграє своєрідну, але загалом незначну роль. Потреба поглибленого дослідження проблеми тероризму в широкому форматі "Тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика" актуалізована обставинами нинішніх глобальних трансформувань власне системи міжнародних відносин, за яких міжнародний тероризм набуває дедалі вагомішого впливу на безпековий стан світової спільноти, зокрема, подальше утвердження демократичних цінностей.В першому розділі "Теоретико-методологічна і джерельна база дослідження проблеми тероризму" проаналізовано основні концептуальні підходи до висвітлення проблеми тероризму, що дало можливість зясувати, якою мірою застосовувана досі дослідницька методологія достовірно пояснює таке складне суспільно-політичне явище, як тероризм і, зокрема, міжнародний. Завдаючи шкоди своїм безпосереднім жертвам, терористи таким чином намагаються впливати на певні "цільові групи" (непрямі або прямі жертви), щоб змусити ці групи чинити такі дії, які б відповідали інтересам самих терористів. Також вона не схильна поєднувати революційне насильство з тероризмом, вважаючи, що тероризм - це соціально та політично неприпустиме насильство, спрямоване на невинну символічну ціль заради досягнення політичного ефекту. Він займався зіставленням точок зіткнення, сподіваючись дати власне тлумачення і дійшов таких висновків: 1) тероризм - це абстрактне поняття без змісту; 2) одне єдине визначення не дає змогу вичерпати всі можливі визначення; 3) багато різних визначень мають однакові елементи; 4) сенс тероризму і значення терористичного акту визначається цілями та жертвами. Він назвав основні напрямки боротьби з тероризмом, зокрема: запобігати терактам до того, як вони стануться, такими засобами, як скоординований захист внутрішньої безпеки та розвідувальна діяльність; позбавляти "незаконні режими та їхніх терористичних союзників" зброї масового знищення; залишати терористичні групи без підтримки з боку певних урядів та режимів; не дозволяти бойовикам взяти під контроль будь-яку країну, що стала б "стартовим майданом для терору".Аналіз стану вивчення проблеми міжнародного тероризму як явища глобалізаційних процесів дає підстави констатувати, що ця тема поки що не набула адекватного системного висвітлення: спостерігається загалом традиційне сприйняття її в суто негативних вимірах, ґрунтованих, переважно, на трагічних наслідках діянь терористів. Більше того: сам тероризм асоціюється з іншими, лише співзвучними поняттями - терор, тероризування, теракт, тернапад, насильницький акт, злодіяння і навіть - антитероризм. Запропонований автором альтернативний концептуальний підхід ґрунтований на сприйнятті тероризму не як суто деструктивного явища, а як такого, що іманентне цивілізаційному процесові, тобто виконує в ньому певну рольову функцію, дав змогу системно дослідити проблему в широкому форматі "Тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика", тобто у вимірах, визначальних для обєктивної характеристики процесу формування нового світопорядку, і дійти таких висновків. Стан розробленості тем тероризму і антитероризму перебуває на початковому етапі: нині найбільш ґрунтовно досліджені такі важливі аспекти, як юридично-правовий, політичний, економічний, конфесійний, цивілізаційний та деякі інші, що створило сприятливий ґрунт для вивчення проблеми в широкому форматі взаємообумовлених звязків явищ тероризму і антитероризму з процесами цивілізаційного розвитку, отже, запропонувати нову парадигму сприйняття цього явища не лише в суто деструктивному його вимірі. Дослідження проблеми ускладнюється існуючою понятійно-термінологічною невизначеністю, зокрема, ототожненням таких автономних понять, як "терор", "тероризм", "антитерор", що відповідно позначається на узагальненнях і висновках, тобто на самом

2. Основний зміст дисертації

Аналіз стану вивчення проблеми міжнародного тероризму як явища глобалізаційних процесів дає підстави констатувати, що ця тема поки що не набула адекватного системного висвітлення: спостерігається загалом традиційне сприйняття її в суто негативних вимірах, ґрунтованих, переважно, на трагічних наслідках діянь терористів. Такий одновимірний підхід підтверджується багатьма фактами. Зокрема, тим, що досі не вироблено єдиного, чітко обґрунтованого визначення цього справді-таки складного явища. Більше того: сам тероризм асоціюється з іншими, лише співзвучними поняттями - терор, тероризування, теракт, тернапад, насильницький акт, злодіяння і навіть - антитероризм.

Стереотипи сприйняття безпосередньо впливають на саму технологічну послідовність наукового пізнання обєкта вивчення: акцентування уваги на наслідковому аспекті проблеми призвело до випущення з поля зору основних (причинних) аспектів - історичного (цивілізаційного) та понятійно-дефініційного, які фактично є основоположними. Отже, мова йде про перервність логічного причинно-наслідкового звязку при розгляді певного явища.

Таким чином, проблема дослідження тероризму як складного та суспільно узалежненого явища потребує застосування новітньої парадигми, яка уможливила б його пояснення в нетрадиційних вимірах теорії взаємовідносин складноорганізованих систем. Запропонований автором альтернативний концептуальний підхід ґрунтований на сприйнятті тероризму не як суто деструктивного явища, а як такого, що іманентне цивілізаційному процесові, тобто виконує в ньому певну рольову функцію, дав змогу системно дослідити проблему в широкому форматі "Тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика", тобто у вимірах, визначальних для обєктивної характеристики процесу формування нового світопорядку, і дійти таких висновків.

1. Традиційний концептуальний підхід до пояснення явища тероризму не дає змоги обєктивно оцінити його роль та місце в цивілізаційних процесах, а також на локальному та глобальному рівнях. Одновимірне сприйняття поняття тероризму відповідно позначилося й на спробах вироблення його єдиної дефініції у законодавчих нормативних актах різних держав.

2. Стан розробленості тем тероризму і антитероризму перебуває на початковому етапі: нині найбільш ґрунтовно досліджені такі важливі аспекти, як юридично-правовий, політичний, економічний, конфесійний, цивілізаційний та деякі інші, що створило сприятливий ґрунт для вивчення проблеми в широкому форматі взаємообумовлених звязків явищ тероризму і антитероризму з процесами цивілізаційного розвитку, отже, запропонувати нову парадигму сприйняття цього явища не лише в суто деструктивному його вимірі. Історичний вимір явища тероризму засвідчує його дію як однієї з форм відносин між індивідами.

Дослідження проблеми ускладнюється існуючою понятійно-термінологічною невизначеністю, зокрема, ототожненням таких автономних понять, як "терор", "тероризм", "антитерор", що відповідно позначається на узагальненнях і висновках, тобто на самому процесі обєктивного пізнання цього явища.

3. Спрощене сприйняття поняття тероризму спричинило тлумачення його як феномену, що спростовується власне історією людських відносин і самим цивілізаційним розвитком, в якому тероризм відіграє певну рольову функцію. Традиційно тенденційний підхід до цього дійсно неординарного суспільно-політичного явища дав привід західним дослідникам подавати його як "проблему №1" для ХХІ століття; так само, під враженням чеченського синдрому, його намагаються тлумачити й російські суспільствознавці. Більш зважений підхід властивий вітчизняним аналітикам.

4. Авторське концептуальне бачення проблеми тероризму і, зокрема, міжнародного, ґрунтується на сприйнятті його як явища, органічно іманентного процесам цивілізаційного поступу, в якому відіграє певну рольову функцію, тобто не лише суто деструктивну, чим і обумовлене парадигмальне переосмислення його сутності. Тероризм розглянуто як специфічну форму відносин між індивідами, групами, певними режимами правління та громадянами через призму ідеологічних, соціально-політичних та конфесійних детермінант цього явища у форматі "Тероризм - антитероризм - демократія" і встановлено, що він може відігравати не лише деструктивну функцію у процесах розвитку, а й, певною мірою, і каталізуючу як іманентний чинник цивілізаційних трансформувань.

5. Традиційна ідеологічна доктрина США орієнтована, передусім, на силове вирішення міжнародних конфліктів та кризових ситуацій. Історія Америки підтверджує домінантність його застосування і під час формування власне американської держави, й у випадках "вирішення" проблем Вєтнаму, Перської затоки, Косова, Іраку (двічі), Афганістану, зрештою, вчинення серії терористичних актів у самій країні, в тому числі - й убивство чотирьох президентів Сполучених Штатів. Це, отже, дає підстави говорити, що насильницькі дії є специфічною ознакою розвитку американської суспільно-політичної системи. Наявність цілої низки взаємообумовлених факторів свідчить про значний ступінь вразливості цієї демократії синдромом тероризму, тобто про сприятливий ґрунт для його самовираження.

6. Заангажована ідеєю американської винятковості, політична думка США теоретично обґрунтовує стратегію месіанської ролі цієї країни у долі світової спільноти, виправдовуючи тим самим суто силові способи розвязання міжнародних конфліктів. Показово, що численні американські наукові школи та напрямки (реалістичні, ліберальні, експансіоністські, неоліберальні, екстремістські тощо), незважаючи на суттєві концептуальні розбіжності в підходах до оцінки зовнішньої політики Вашингтона, загалом єдині в обстоюванні стратегічних геополітичних імператив американського месіанства.

7. Суспільства перехідного періоду (нестабільні) так само можуть бути не меншою мірою вражені синдромом тероризму. Великодержавницька стратегія Росії, наприклад, ґрунтується на ігноруванні прав національних меншин (як приклад - ставлення до чеченців), що загалом суперечить декларованим намірам будувати нове суспільство на засадах демократичних цінностей та ринкової економіки. Конфліктогенні чинники ідеологічного та політичного характеру назагал обумовлені попереднім історичним досвідом, який лише ситуативно адаптується нинішнім керівництвом РФ.

8. Здійснений аналіз дає підстави для спростування поширеної в науковій думці тези про нібито меншу вразливість тоталітарних (чи посттоталітарних) систем синдромом тероризму. Приклад нинішньої Російської Федерації свідчить, що вона не меншою мірою причетна до терористичних рухів, ніж стабільні системи. Водночас нестабільні і стабільні суспільства характеризує спільна традиційна стратегія застосування воєнної сили для розвязання складних конфліктів під приводом захисту "національних інтересів". До таких мілітарних засобів належить державний тероризм як США, так і РФ, хіба що з тією відмінністю, що для перших він має суто геополітичний вимір, а для другої - лише державницький.

9. Застосовувані нині антитерористичні методи силової боротьби з тероризмом показують, що світова спільнота знайшла лише паліативні механізми протистояння цьому суспільному явищу, оскільки це не дає можливості усувати корінні причини його проявів у міжнародному масштабі. Крім того, такий спосіб боротьби ще й архаїчний, зважаючи на наявність добре організованої і скоординованої міжнародної терористичної мережі, яка вдало використовує у своїх зловмисних намірах досягнення науково-технічних та інформаційних надбань світової спільноти. Потрібна, отже, нова парадигма пізнання цього неординарного суспільно-політичного явища, зокрема, орієнтована на зясування його справжньої рольової функції у процесах цивілізаційного розвитку.

10. Виходячи зі своїх стратегічних імператив, Україна бере безпосередню участь в антитерористичній кампанії, що позитивно позначається на її міжнародному іміджеві як держави, яка робить посильний внесок у забезпечення миру і стабільності у світі. Тим часом Україні потрібно виробити і власну стратегію протистояння тероризмові, ґрунтовану на врахуванні сукупної дії внутрішніх і зовнішніх чинників. Існуюча система захисту від ймовірних терористичних актів не відповідає реальному стану речей: в Україні зафіксовані осередки багатьох відомих терористичних організацій, зокрема й ісламістського спрямування, які намагаються налагодити звязки з різними злочинними угрупованнями. До того ж, слід брати до уваги й нашу політичну нестабільність, серйозні соціальні, політичні, конфесійні та інші проблеми, що створюють певний ґрунт для діяльності терористичних груп, отже - загрозу безпеці наших громадян.

11. Цивілізаційний вимір синдрому тероризму в системному форматі "Тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика" дає підстави говорити про специфічну природу та роль цього неординарного явища у процесах цивілізаційного розвитку, що обумовлює потребу його парадигмального переосмислення, а відтак - пошуку ефективних механізмів контролю за ним.

1. Вакулич В.М. Світ перед викликами тероризму. Монографія. - Кіровоград: ВАТ "Кіровоградське видавництво" - 2005. - 268 с.

2. Вакулич В.М. Чеченський тероризм у контексті російсько-кавказької проблеми. Монографія. - К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. -2007. - 64 с.

3. Вакулич В.М. Тероризм - terra incognita // Дослідження світової політики. - 2005. - Вип. 32. - С. 173-183.

4. Вакулич В.М. Історичні виміри феномену тероризму // Наукові записки / Курасівські читання. - 2005. - К.: ІПІЕНД. 2006. - Серія. "Політологія і етнологія" Вип. 30, кн. 2. - С. 39-48.

5. Вакулич В.М. Дилема антитерористичної коаліції // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 53. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - С. 124-133.

6. Вакулич В.М. Україна в міжнародній системі боротьби з тероризмом // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 55. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - С. 212-223.

7. Вакулич В.М. "Революційні" традиції російського тероризму // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 58. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - С. 213-222.

8. Вакулич В.М. Насильство під гаслами ісламу // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 59. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - С. 168-176.

9. Вакулич В.М. До методології дослідження явищ тероризму і антитероризму // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. "Питання політології". - 2006. - № 737. - С. 151-159.

10. Вакулич В.М. Ісламський екстремізм як чинник міжнародного тероризму // Політологічний вісник. Зб. наук. праць.- К.: Знання України, 2006. - Вип. 22. - С. 280-289.

11. Вакулич В.М. Тероризм: понятійна невизначеність // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- Вип. 32. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - С. 547-557.

12. Вакулич В.М. Шляхи протидії тероризму // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Збірник наукових праць. - К., 2006. - Вип. 32. - С. 468-479.

13. Вакулич В.М. Міжнародний тероризм у геополітичних вимірах // Дослідження світової політики. Зб. наук. праць. - Вип. 35 / Відп. ред. Л.О. Лещенко / К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2006. - С. 101-111.

14. Вакулич В.М. З досвіду боротьби з тероризмом // Сучасна українська держава: історичні імперативи становлення, тенденції та проблеми розвитку // Збірник. - К.: ІПІЕНД, 2006. - С. 438-449.

15. Вакулич В.М. Глобалізм плюс американізація всієї планети // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 61. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. - С. 179-187.

16. Вакулич В.М. Тероризм у концептуальних вимірах // Політологічний вісник. Зб. наук. праць.- К.: Знання України, 2007. - № 23. - С. 50-59.

17. Вакулич В.М. "Священна" місія асоціації "Брати - мусульмани" // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Збірник наукових праць. - К., 2007. - Вип. 34. (підсерія "Курасівські читання"). - С. 301-311.

18. Вакулич В.М. Ісламський чинник і тероризм // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 63. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. - С. 167-176.

19. Вакулич В.М. Тероризм у процесах історичного розвитку // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Зб. статей / Відп. ред. В.М. Даниленко. - К.: Інститут історії України НАН України, 2007. - Вип. 11. - С. 453-461.

20. Вакулич В.М. Голод-33 як прояв державного тероризму // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 68. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. - С. 164-173.

21. Вакулич В.М. Експансія нового тероризму // Політологічний вісник. Зб. наук. праць.- К.: "ІНТАС", 2007. - Вип. 25. - С. 298-306.

22. Вакулич В.М. Питання юридичного визначення тероризму // Проблеми законності. Респ. міжвідом. наук. зб. / Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 88. - С. 119-127.

23. Розвиток людського ресурсу - основа національної безпеки України /М.І. Мельник (керівник авт. кол.), П.М. Копка та ін. - К.; Вид-во "ПОЛІГРАФКОНСАЛТИНГ", 2007. - 184 с.

24. Вакулич В.М. Інформаційні підрозділ тероризму // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. - 2006. - Вип. 28. - С. 157-162.

25. Вакулич В.М. Інформаційні імперативи антитероризму // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. - 2006. - Вип. 29. - С. 166-173.

26. Вакулич В.М. Нетрадиційні парадигмальні виміри тероризму // Проблеми історії України. Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць. Вип. 15. - К.: Інститут історії України НАН України, 2006. - С. 436-444.

27. Вакулич В.М. Латиноамериканський наркотероризм // Порівняльно-правові дослідження. Українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал. - 2006. - № 2. - С. 178-185.

28. Вакулич В.М. ЗМІ та терористичні послання // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. - 2006. - Вип. 30. - С. 138-140.

Размещено на Allbest.ru