Коменіана в українській педагогічній історіографії (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.) - Автореферат

Тому дослідники історії педагогіки, звертаючись до цього завдання, все частіше апелюють до попереднього досвіду його вирішення, осягаючи надбання української й зарубіжної гуманістики періоду її динамічного інституційного та професійного становлення в другій половині ХІХ - першій половині ХХ ст. Вивчення еволюції історико-педагогічної думки дозволяє також виявити коло питань, які порушили вчені минулого, окреслити проблеми, досі не досліджені або досліджені недостатньо вичерпно, обєктивно простежити педагогічні процеси, які відбувалися в Україні і поза її межами у різні періоди. Аналіз історико-педагогічних праць засвідчує, що найбільш досліджуваною постаттю серед зарубіжних педагогів в Україні й світі є видатний чеський мислитель XVII століття Я.А. Коменський. Литвинов); визначили вплив ідей чеського педагога на розвиток шкільництва в Україні в різні історичні періоди (В. Не менш актуальним видається їх осмислення і при зверненні до внутрішньоукраїнського історіографічного контексту, оскільки вивчення української історико-педагогічної науки другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст., залишаючись і надалі однією з найпопулярніших тем історіографічних студій сучасності, практично не вийшло за межі традиційної персоналістично-інституційної проблематики.У першому розділі - “Історіографія, джерела, методологія та термінологічний апарат дослідження” - представлено історіографічний аналіз теми, схарактеризовано джерельну базу, окреслено теоретико-методологічне підґрунтя обраної теми, її поняттєво-термінологічний апарат з позицій сучасного розвитку педагогічної науки. Коменського українськими дослідниками другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. як самостійної передував період попереднього накопичення відповідної інформації та розробки окремих її аспектів у літературі. Коменського та наукові матеріали, що відображають розвиток коменіологічних студій в Україні, особливості рецепції спадщини чеського педагога у досліджуваний період; 2) “великий текст” містить у собі весь масив української та частково європейської коменіани різних історичних періодів, що сприяє обєктивному осягненню рецепції спадщини Я.А. Коменського в Україні; 3) “історико-культурний контекст” - сукупність матеріалів, які характеризують епоху, в якій жив чеський педагог та обставини суспільно-економічного, політичного, культурного життя країн Західної Європи, України та Чехії зокрема. Важливе місце в нашому дослідженні посідає регіональний вимір, який, з урахуванням специфічних методів дослідження (порівняння, зіставлення, виявлення особливостей та відмінностей крізь призму загального явища, події), дозволив виявити специфіку рецепції спадщини Я.А.Коменського у міжвоєнний період в Україні знижується, проявляючись здебільшого в аналізі його педагогічних ідей у контексті становлення і розвитку нових напрямків педагогічної науки (експериментальна, соціальна педагогіка, педологія, теорія “нового виховання” та ін.). Коменського розглядалася крізь призму формування ідей національної школи та національного виховання, розвитку освіти згідно суспільних та громадських ідеалів, відповідності школи соціальним потребам. У коменіологічних розвідках зазначеного періоду виявляються наміри оновити освітню галузь відповідно до нових суспільних і соціальних реалій крізь призму аналізу педагогічних ідей Я.А. Коменського. Колій), своїми ґрунтовними педагогічними поглядами він суттєво розвинув теорію соціального виховання, зокрема в аспекті поєднання морально-релігійного, фізичного, трудового виховання поряд з професійно-технічною і суспільно-економічною діяльністю, донесення знань рідної мови через школу до всіх людей, незалежно від соціальної, расової чи релігійної приналежності. У коло наукових зацікавлень вітчизняних дослідників міжвоєнного періоду входило також вивчення доби Відродження та Реформації, що вважалися періодами спалаху національно-культурного життя українського народу, проявляючись у всіх галузях української культури.Критичний аналіз історіографії проблеми та її джерельної бази свідчить, що історіографічний аспект української коменіани на сьогодні залишається недостатньо висвітленим, немає жодного цілісного дослідження розвитку коменіологічних студій в Україні зазначеного періоду за винятком декількох коменіологічних розвідок, у яких домінує персоналогічна складова обговорення тогочасною наукою спадщини Я.А. Коменського. Найбільш придатна методологічна модель для нашого дослідження включає в себе такі складові частини: систематизація джерел та літератури, що базується на конкретно-пошуковому методі; критичний аналіз джерельної бази, яка з методологічного аспекту поділяється на: “конкретний текст”, “великий текст”, “історико-культурний контекст”; синтез та реконструкція досліджуваного періоду ґрунтуються на міждисциплінарному підході, що полягає в системному дослідженні всього обсягу матеріалу, який допомагає реконструювати конкретний період та його проблематику; порівняльний аналіз фактів і явищ, їх синтез за допомогою методів класифікації, узагаль

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ